Не медом помащено

Баночку меду — для щоденного вжитку чи на випадок застуди — припасає більшість людей. На сьогодні півлітрову баночку цілющого домашнього продукту на київських ринках можна купити за 40-50 гривень. Ціни магазинного — півкіло можна знайти і за 30 грн, і за 80 грн. На чому зупинити вибір, спробуємо розібратися.

Бджоли створюють унікальний за своїми властивостями продукт із квіткового нектару — це вже аксіома, що не потребує доведення. Втім, щоб надати продукту красивого товарного вигляду, виробники часто нагрівають мед до високих температур — цим убиваючи його корисні складові. Навіть більше — такий мед уже шкідливий для здоров’я людей. Це підтверджують результати останнього міні-дослідження спеціалістiв Центру незалежних споживчих експертиз «Тест» чотирьох зразків магазинного меду (різнотрав’я): «Чумак» 2014 року урожаю, «Від Миколи Івановича» та «Бартнік» — урожаю 2013 року, органічного Api-lux. На останньому рік урожаю не вказано, розфасовано продукт ще у серпні 2013-го.

Багато хто впевнений, що «зацукрений мед, не рідкий» — той, у який підмішували цукор. Може бути й так, але не обов’язково. Здатність кристалізуватися для меду природна. Хоча все залежить від того, з яких медоносів маємо продукт і при якій температурі його зберігають. Липовий мед кристалізується при кімнатній температурі впродовж місяця-двох, соняшниковий ще швидше — за місяць. Натомість мед з акації може не закристалізуватися, постоявши і рік-два. Найшвидше процес кристалізації меду відбувається при температурі 14-24 градуси тепла. Пониження чи підвищення прискорює хімічні реакції.

З іншого боку, коли закристалізований мед нагріти до температури близько 40 градусів, кристали розчиняються, зменшується в’язкість продукту. Це дає можливість без проблем його розфасувати — розлити у невеликі ємності. Саме те, що потрібно виробникам-продавцям. Утім часто мед нагрівають не до допустимих 40 градусів, а перегрівають, бо так швидше і зручніше. Але для споживачів у такому випадку результат плачевний: вони отримують продукт уже без корисних властивостей, бо раніше цілющі компоненти під дією високих температур перетворюються на шкідливі, наприклад, гідроксиметилфурфурол. Ця речовина з нечитабельною назвою є складовою для утворення полімерів (пластмас), розчинників і рідкого палива.

Вміст гідроксиметилфурфуролу, який руйнує людську печінку і погано впливає на нервову систему, у меду можна визначити у лабораторних умовах. Чим вищий показник — тим гірше для людини, яка вживає такий мед. До того ж, якщо довше зберігати мед iз гідроксиметилфурфуролом, вміст шкідливої речовини збільшується. Ще один індикатор — діастазне число. Чим більшою була температура нагрівання меду і чим довше він зберігається — тим менше це число. За цими двома показниками експерти і перевірили чотири марки магазинного меду.

Для вищого сорту меду норма діастазного числа — не менше 15 одиниць Годе. Фактичний показник перевіреного продукту «Від Миколи Івановича» із Малиновки Харківської області — 13,8 одиниці Годе. Норма гідроксиметилфурфуролу — не більше 10мг/кг. «Від Миколи Івановича» — аж 49,92 мг/кг, майже у п’ять (!) разів вище норми. До речі, за запахом і смаком цей продукт більшою мірою нагадував гречаний, а не різнотрав’я.

Зразки трьох інших марок отримали від експертів відмінні оцінки.

Утішитися можна лише тим, що мед iз гідроксиметилфурфуролом можна використовувати для випічки. Річ у тім, що при температурі понад 120 градусів ця небезпечна речовина руйнується.

Варто констатувати, що на протестованих ємкостях iз медом виробники не акцентують на тому, що у них натуральний продукт. Експерти вважають, що це певного роду недопрацювання. Бо на полицях магазинів нерідко є і штучний мед, який роблять із цукру, крохмальної патоки , води, лимонної кислоти і відповідного ароматизатора. І виробники останнього також не поспішають напоказ афішувати свою істину сутність. А споживачі часто купуються на дешевизну, а потім дивуються, що «мед якийсь не такий». Читати дрібний шрифт на етикетках ще не всі люди навчилися.