Роздратуй свою країну

Два сюжети з різних опер. Перший торкається Януковича, другий — київського муніципального транспорту. Нічого спільного, і — однакова дурість в обох випадках. Почнемо з «Яника». Я розумію, що ухвалення Радою рішення щодо позбавлення Януковича звання Президента — подія того ж ряду, що виколупування з асфальту зірки Ані Лорак чи відбирання у Кобзона титулу «почесного містянина». Йдеться про позбавлення гонору. А також — персональної пенсії, охорони і талонів на посилене харчування. Просто-таки бачу, як на Рубльовці ридає Янукович, пускаючи сльози у декольте мадам Полєжай.

Чим погане це рішення? Передусім тим, що воно невчасне. Ну позбавили б Януковича всіх «проффесорських» регалій рік тому — нехай. Але навіщо це робити зараз? Є й друга причина. Не пройшло й півгодини з моменту голосування, як знайшлися бажаючі порозводитись на тему, а чи легітимний Президент Порошенко? І — понеслась душа до раю. Відкрили Конституцію і прочитали, що Президент може бути усунений зі свого поста в порядку імпічменту. Або у випадку неможливості виконання обов’язків через стан здоров’я. Ні те, ні друге до нашої ситуації буцімто не підходить. Хіба що вважатимемо, що Янукович з’їхав з глузду, коли віддавав наказ стріляти по людях. Але знов- таки — який психіатр це засвідчив?.. Словом, як не крути, а, копирсаючись у цьому, впираємося у питання: то чи відбувалися вибори Президента України у травні 2014-го згідно з нашим Основним законом? Такий кут подачі — ну просто «цимес» для російських медіа, бо, бач, «укропи» самі заплуталися в тому, хто у них Президент... Юліє Володимирівно, ви персонально задоволені тим, що так вправно збурили всю цю каламуть, проштовхуючи свій законопроект?!

Третій момент. Слушно запитує Єгор Соболєв: чому замість того, щоб приймати абсолютно безглузді закони, Україна досі не вимагає у Росії видачі Януковича? Вже й закон про заочне засудження чотири місяці як прийнято. За чим зупинка зараз? Дійте, вимагайте, екстрадиюйте. Тільки не робіть вигляд, що ви щось робите, коли насправді тільки длубаєтеся в носі.

Тепер про тролейбуси-автобуси. Киянам було обіцяно, що підвищення вдвічі ціни на проїзд зумовлене необхідністю оновити рухомий склад транспорту, оплатити паливо, закупити нові машини тощо. Однак відкрилася ще одна стаття видатків. Міська влада обіцяє запустити посилені рейди контролерів, до складу яких добиратимуть чоловіків «міцної статури». Особисто я не бачила ці банди гопників уже доволі давно й плекала надію, що вони вимерли, як динозаври. Здавалось би, чоловікам міцної статури місце на фронті, а не у трамваї, де вони братимуть за горло підлітків та студентів. Але й це не кінець історії. Контролерів будуть супроводжувати міліцейські буси, які курсуватимуть уздовж усіх маршрутів (!). А ще їм видадуть по відеокамері — для того, очевидно, щоб вони фіксували конфліктні ситуації на плівку. (А може, й для того, щоб вони ці камери пропили, хтозна).

А тепер у мене питання. Якого чорта я мушу платити з власної кишені за весь цей маразм?.. І ще одне. У Києві після Революції та під час війни накопичилося забагато зброї — і холодної, і вогнепальної, словом, усякої. Тож соцмережі, які зараз захлинаються обуренням, уже попереджають: особливо «міцним» контролерам будуть розбивати їхні міцні лоби. Нерви у всіх — і без того на межі, але декому дуже подобається будити лихо, доки воно іще — у напівдрімоті.

Дорога наша владо! Владо місцева і центральна, не забувай, будь ласка, одне просте правило: хто сіє вітер, той пожне бурю. Якщо не вмієш бути корисною, то зроби хоча б одне-єдине, гаразд? Просто не дратуй.