Ісламізм як «русскій мір»: рецензія на книжку Пьотра Ібрагіма Кальваса «Єгипет: харам, халяль»
У Єгипті живе понад 100 мільйонів люду, третина всього арабського світу. >>
Олексій Криволап.
— Коли прийшов час вибирати вуз, знайомі порадили академію на території Лаври. Якби я вступив у художню академію, там би мене виділяли як онука Криволапа. У мене ж те саме прізвище. Але в закладі, який вибрала вся родина, може, і знають, хто я, та ніхто на це не звертає уваги. У нас у сім’ї три художники — Анатолій, моя бабуся Зінаїда Васіна, художник-етнограф, працювала у театрі художником із костюмів, написала три книги про історію українського вбрання, та моя тітка Анна Криволап, яка сьогодні живе і працює в Німеччині. Мій батько вибрав інший шлях, став машиністом. Але допомагає Анатолію в його справах. Для нас було дуже важливим, щоб хтось у родині займався організацією виставок. Цю роботу вибрали для мене. Я з десяти років весь свій вільний час проводжу в майстерні Анатолія. Коли на вихідних чи на канікулах приїжджаю з академії в Засупоївку, ночую в майстерні. Там стоїть моє ліжко. Мені дуже затишно відпочивати серед робiт.
— Ви бачите, як працює Криволап?
— З Анатолієм я від початку створення роботи — до продажу. Я знаю, як кожна робота створювалася, як усе треба пережити, з яким внутрішнім станом вона писалася, що з нею пов’язано. Були моменти, що коли продавали полотно, то наче мені від серця щось відривалося. Я поступово вчуся на помічника Анатолія. Зараз займаюся організацією виставок, привожу і відвожу роботи, в Музеї російського мистецтва навіть сам їх розвішував. До продажу ще не дійшло.
— Називаєте дідуся Анатолієм?
— Так. У нас дружні стосунки з ним, він сам запропонував звертатися: «Анатолій». Пояснив, що ми друзі і він не може, коли є якісь бар’єри. Інші онуки кажуть: «Дідя Толя». Коли підростуть, то теж до цього прийдуть. Анатолій не любить бути дідусем.
— Як працює Анатолій? Ви ж, мабуть, можете повторити його техніку?
— Була ідея, щоб я спробував малювати. Та в родині трьох художників вистачає. Я не маю художньої освіти. Анатолій — мій учитель. Моя колекція — це робота з ним. Ввечері і зранку ми гуляємо з собаками. Багато говоримо про захід і схід сонця, трави, небо, кольори природи. Ось там, на прогулянці, і починається робота над картиною. Звечора я застеляю майстерню білим папером. Анатолій любить працювати у чистоті. Готую у відрах фарби, необхідні інструменти. Після сніданку приступаємо до роботи. Я — наче помічник хірурга під час операції. Подаю йому фарби, пензлі. Працюємо мовчки. Слова відволікають. Дві-три години — і робота готова.
В Анатолія дві майстерні. В одній він малює, в іншій — дивиться на роботи. Туди Анатолій заходить кожні 30 хвилин дивитися, як робота виглядає на світанку, як після обіду, як увечері. Він весь час працює, навіть уночі, коли читає книжку.
— Вас готують на заміну «ексклюзивному» арт-дилеру Ігорю Абрамовичу, який займається Криволапом на аукціонах?
— У мене з Ігорем дружні стосунки. Йому сказали, що мене готують помічником. Ігор не стоїть на місці, з часом він піде далі. Я можу багато чого від нього навчитися. У нього це природна здатність. Я цього мушу вчитися. Через п’ять років, думаю, стану арт-дилером Анатолія Криволапа.
Ми плануємо у Києві відкрити особисту галерею, де виставлятиметься Криволап. Можливо, вийдемо на європейський рівень і згодом відкриємо галерею в Німеччині.
— Дідусь платить вам гонорар як помічнику?
— Він допомагає мені у вирішенні сімейних питань, в академії. Вчить, як поводитися на тусовках. Спокійно, стримано, нічого зайвого. Ми все обговорюємо. Я розумію Анатолія по жестах. Зараз у нього проблеми з тиском. На тусовках слідкую за ним, щоб тиск не підвищився, придивляюся, чи не почервоніло обличчя, чи не потрібна допомога.
— Пан Анатолій завше в чорних окулярах. Чому?
— Це його імідж. Він може стояти і розмовляти з вами, а сам дивитися у той час на пейзажі.
— Що у вас є спільного з найуспішнішим художником?
— За гороскопом він і я — собака. Ми обоє любимо добре вино і сир. Анатолій вчить мене розбиратися, який сир за що цінують, а що — пластмаса. Обоє любимо хороші машини. Обоє любимо м’ясо. Тільки я готую, а він мене критикує. Хоче, щоб я у всьому був ідеальний.
У Єгипті живе понад 100 мільйонів люду, третина всього арабського світу. >>
В Івано-Франківську з 12-го по 15 вересня тривав мультижанровий фестиваль «Харків: (не)релокована культура», який організовувала Національна спілка театральних діячів України за підтримки Українського культурного фонду. >>
У столиці проходить 35-й Міжнародний фестиваль «Київ Музик Фест». >>
За перші двадцять років незалежности кількість українських перекладів з арабської коливалася навколо 2%. >>
Найбільшу картину в Україні створив український художник Петро Антип – вона розміщена в Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків у Луцьку. >>
Львів і всі учасники готуються до відкриття культового міжнародного театрального фестивалю «Золотий Лев-2024», який проходитиме з 3-го по 10 жовтня. >>