Нове величне для своєї країни

Найуспішнішого українського митця, лауреата Шевченківської премії за цикл «Українські мотиви», засновника «нового українського пейзажу», класика нефігуративного живопису, 68-річного Анатолія Криволапа не так легко виманити у Київ iз його затишного маєтку на березі озера у селі Засупоївка Яготинського району. Днями він на своєму розкішному «Порше», який нещодавно купив, усе-таки подолав трішки більше ніж 100 кілометрів і приїхав на презентацію англомовного альбому Anatoliy Kryvolap and the ukrainian sublime («Анатолій Криволап та українське величне»), виданого у «Родоводі». За словами видавця Лідії Лихач, це перша книга з англомовної серії про сучасне мистецтво України.

«Під час війни на сході України кожне правильне слово, мистецький жест, культурна подія мають особливу ціну і збільшують число прихильників українського проекту. «Анатолій Криволап та українське величне» — це академічна розвідка американської дослідниці Дженніфер Кан. Вона має стати свідченням того, що українське мистецтво органічно вписане в світовий контекст, є синопсисом модерної України», — пояснила директорка «Родоводу».

Лідія Лихач уже давно живе на дві країни — Америку та Україну. З Дженніфер Кан знайома не один рік. Завше у приватних розмовах схиляла її до українського малярства, мовляв, подивись на це, познайомся з тим-то. З усього різноманіття України американка зупинилася на наївному малярстві, виокремивши для себе Катерину Білокур, та на народних іконах. А рік тому американська дослідниця зацікавилася роботами Анатолія Криволапа. Вона кілька разів приїжджала в Засупоївку на інтерв’ю до нього і, як каже Лідія Лихач, «викручувала йому руки» своїми американськими запитаннями.

Свій погляд на творчість Анатолія Криволапа Дженніфер Кан подала у контексті історії України та світового мистецтва. Дослідниця не акцентувала свою увагу на тому, що Криволап — «найдорожчий художник України». «Він відомий тим, що його роботи б’ють цінові рекорди на аукціонах, але мало хто, здається, пішов далі й проаналізував, що ж привертає увагу приватних колекціонерів упродовж стількох років. Абстрактні пейзажі Криволапа, намальовані смугами яскравих кольорів, схоплюють дух нової, незалежної України — все ще дуже селянської, але такої, що постала на порозі XXI сторіччя з зухвалою енергією, за якою ховається тяжке минуле», — пише авторка.

Дженніфер підкреслює аполітичність майстра. Пише, що в радянську добу художник говорив російською тільки тому, щоб його не відправили в КДБ. «В Україні мистецький твір не міг містити жовтого й блакитного. Це було жорстко й суворо… Мова, кольори могли розглядатися як провокація», — цитує Криволапа дослідниця. І додає, що і сьогодні він поза політикою, прокидається і засинає з думкою про роботу.

Криволап зізнається, що англійську знає не настільки добре, щоб оцінити написаний Дженніфер текст про нього. І вважає, що ця книжка розрахована саме на американців.

Проте в Україні одиниці наважуються дивитися на роботи Криволапа у контексті історії України. А це б не завадило, щоб розуміти, «що значить бути українцем». Дженніфер, відштовхуючись від цього питання, взялася за вивчення творчості. В її дослідженні читаємо: «Низка трагедій після радянської революції 1917 року, а потім громадянська війна вигубили чимало люду. Країна вистраждала нав’язаний Москвою Голодомор 1932—1933 років, колективізацію та нищівні наслідки Другої світової війни. Мирні, тихі ландшафти, що так поширені в Україні, контрастують із насиллям і смертю, які панували в її новітній історії. Картини Криволапа, в яких він прагне забути всі втрати й біль завдяки яскравим, позірно простим композиціям — це влучна аналогія, зорієнтована на майбутнє духу країни. Як і у великому пласті української культури та історії, тут є численні товсті шари фарби, подібні до давньої історії, та розмаїта мозаїка впливів під цією барвистою поверхнею».

Мабуть, так і є, з боку очима іноземки легше розуміти — що таке Україна і що «чисто сучасний колір Криволапа створив нове величне для своєї країни».

P. S. Перша презентація книги у США відбудеться в рамках щорічної конференції викладачів мистецтва, дослідників, арт-критиків, видавців, журналістів 11-14 лютого 2015 року в  Нью-Йорку, де учасником книжкового ярмарку буде і видавництво «Родовід».