Війна очима Анджеліни Джолі

Коли це все закінчиться? Чи станемо ми жити краще під мирним небом? Як зберегти віру в життя після всього побаченого? Ці питання раз по раз виникають не тільки в голові мільйонів українців. Американська красуня, найбільш високооплачувана акторка Голлівуду Анджеліна Джолі, яка може звести з розуму кожного чоловіка на планеті, добрий десяток років розмірковує про людські долі під час війни. У 2011-му у драмі «В краю крові і меду», вона розповідає історію кохання боснійської мусульманки і серба пiд час війни на Балканах (1992-1995). Герої фільму могли б жити довго і щасливо, народити діточок і не знати біди та горя. Якби не війна, яка розділила їх по різні боки і зробила кровними ворогами.

Поміж зйомками в «Чаклунці» (2014) та «Кунг-фу панда-3» (2016), поїздками в зони військових конфліктів, де акторка брала участь у глобальній кампанії проти сексуального насилля, піклуванням про шістьох дітей і чоловіка Бреда Пітта, Джолі зуміла викроїти час і зняти як продюсер та режисер свій другий фільм «Нескорений».

Сценарій написали брати Ітан і Джоел Коени, яких називають «режисером iз двома головами», а їхнім фільмам властиве широке використання чорного гумору та сарказму. Та з Джолі вони мусили включити кнопку «Оптимізм» і написати світлі, життєствердні діалоги. Із завданням Коени справилися на «відмінно», так як історію не вигадували. Фільм заснований на книзі письменниці Лаури Гілленбранд «Нескорений: реальна історія виживання, стійкості та спокути під час Другої світової війни», про життя відомого американського спортсмена Луї Замперіні.

У фільмі британський актор Джек О’Коннелл зіграв олімпійського бігуна Луї Замперіні, який у 1941 році відправився на війну в лавах ВПС США. Щоб зняти цю історію, Анджеліна Джолі подружилася із самим Луї, який консультував режисерку під час роботи над картиною, ділився досвідом, поїв чаєм та оберігав. І коли влітку 2014-го фільм був уже на стадії завершення, Луї Замперіні на 97-му році життя помер від пневмонії.

«Цю втрату неможливо описати. Подяка за те, наскільки він зробив наше життя багатшим і неймовірним. Він був дуже мудрим, а його почуття гумору було, напевне, найвидатнішим з усіх відомих мені людей. Найбільше я сумую за його почуттям гумору», — сказала тоді Джолі.

Доля не пестила Луї Замперіні. Спочатку вона показала йому шлях до зірок. Маленький хлопчик італійського походження, подолавши лінь і невпевненість у собі, виростає найспритнішим легкоатлетом Америки, у 1936 році бере участь в Олімпійських іграх у Берліні, стає фаворитом Гітлера. Здається, все в його руках. Він мріє про перемогу на Олімпіаді в Токіо. Але на небесах були інші плани щодо Луї. Під час Другої світової він вступає до лав Військово-повітряних сил армії США, виживає після катастрофічного бомбардування, провівши 47 днів без їжі і води в шлюпці у відкритому океані. Коли Замперіні з товаришем, який вижив, дістається до Маршаллових островів, на них чекає справжнє пекло у полоні японців. Вирватися живим від них було ще важче, ніж від акул в океані. Однак Замперіні всім японцям на зло не зрадив себе, вистояв і після закінчення війни повернувся до Америки справжнім героєм. А в січні 1998-го літній чоловік узяв участь в естафеті олімпійського факела на зимовій Олімпіаді в Японії. Запитаєте, які секрети довголіття були в Луї Замперіні? Прощати, любити і вірити! Коли чоловік повернувся з полону, він усе своє життя присвятив служінню Богу. Згодом поїхав у Японію і помирився зі всіма своїми ворогами, які з нього жорстоко знущалися.

Історія тривалістю у 97 років в одному фільмі може видатися задовгою. Але вона того варта. І особливо цінна сьогодні для українців. «Стільки молодих людей, повернувшись із війни, нині не хочуть більше жити, страждають від посттравматичного стресу, накладають на себе руки. Вони не можуть перетравити цей досвід і жити далі. А Луї зміг. Якби ми зрозуміли, ми змогли б допомогти сьогоднішнім жертвам війни. Мені дуже дорога ця історія. Я намагаюся ставати кращою кожен день, не зупинятися на досягнутому, продовжувати рости», — сказала Джолі і на власному прикладі та у фільмі «Нескорений» показала, як жити далі, не втрачаючи оптимізму.