«Кіборги» для нашої перемоги

...У просторому складі — стоси коробок із заводським маркуванням. У кожному з них — армійське взуття, так звані «берці». Нестачу обмундирування, а особливо якісного взуття, нині, як відомо, гостро відчувають на передовій. Саме тому виробничі потужності підприємства «Талан» працюють у три зміни, а люди добровільно відмовлялися від літніх відпусток — аби виконати військовий контракт.

Контракт під чесне слово

Коли абревіатура АТО тільки-но стала входити до словникового запасу українців і навіть оптимістам стало зрозуміло, що з «легкої прогулянки» контртерористична операція перетворюється на затяжну війну, в силових відомствах виникла гостра потреба забезпечити українське військо одягом і взуттям. «У березні минулого року мене запросили до керівництва Міністерства оборони, — розповідає директор ТОВ «Таланпром» Юрій Бабій. — Як з’ясувалося, на складах Міноборони налічувалося всього лише чотири тисячі пар взуття для військових. Треба було негайно вирішувати проблему. Складність її полягала ще й у тому, що коштів для придбання цього взуття у Міноборони не було».

Повернувшись на фабрику, директор зібрав нараду. І чесно сказав своїм працівникам: «У міністерстві дуже просили допомогти! І поставити військовим 36 тисяч пар взуття». Але без укладання контракту, на, так би мовити, чесне слово високопосадовців. І певні гарантії, які існували тільки на словах. А тому ризик — у тому числі й для працівників — існував. Але після нетривалого обговорення було вирішено братися за виконання контракту.

Роботу підприємства необхідно було терміново інтенсифікувати: набрати нових працівників та перейти на фактично цілодобовий режим роботи. «Але своє завдання перед військовиками ми виконали. Хоча і непростою ціною. Так, були непоодинокі випадки, коли наші працівники на конвеєрах падали, втрачаючи свідомість від утоми, — каже Бабій. — А сам контракт iз Міноборони було укладено вже у квітні, постфактум. Гроші на наш рахунок надійшли аж у травні».

Заводська арифметика

Сподіваного прибутку «Талан», утім, не отримав. «Навіть, можна сказати, «міноборонівський» контракт приніс збиток для підприємства, — продовжує директор. — Адже укладали його, коли курс національної валюти суттєво відрізнявся від нинішнього». А закуповувати шкіру, інші комплектуючі матеріали нашим підприємствам, як відомо, доводиться за валюту.

«Але головне, що ми вписалися у ціновий коридор, що його визначило для нас Міністерство оборони, — 318 гривень за одну пару взуття, — каже Юрій Бабій. — Утім намагання чітко дотримуватися вимог замовника потім коштувало для нас цілої низки несправедливих дорікань». «Талан» звинуватили в неякісній продукції для українських вояків. У тому, що «берці», які шиють у Ромнах, мовляв, протікають. На відміну від імпортних, які не бояться негоди.

«Я нещодавно бачив у магазині німецькі «берці», — каже Юрій Бабій. — Коштують вони близько п’яти тисяч гривень за пару. Якщо навіть відмінусувати сорок відсотків торговельної націнки, то все одно виходить чималенька сума — три тисячі гривень. «Талан», без жодного сумніву, зможе пошити аналог, який обійдеться нашим платникам податків значно дешевше». Як приклад, директор називає нову модель «Кіборг», що її починають виготовляти на Роменському підприємстві. Наразі тільки дослідні екземпляри, але невдовзі підприємство готове перейти до їх серійного виробництва.

«Ось невеликий приклад: ми скопіювали кілька європейських моделей взуття. І налагодили їх випуск у Ромнах, — розповідає директор. — Але якщо там вони коштують сорок євро за пару, то виготовлені в Україні — щонайбільше двадцять».

Чоботи агресора шиють не тут!

«Талан» — один із найбільших виробників спеціалізованого взуття — постачає свою продукцію до низки країн світу. «Зараз ми активно виходимо на нові ринки збуту: Об’єднані Арабські Емірати, Німеччина тощо. Всього ж працюємо у сорока країнах світу, — каже Юрій Бабій. — Але при цьому 25-30% нашого експорту припадає на Росію. Чимала частка надходить також до Казахстану та Білорусі».

Російські контракти дали привід звинуватити «Талан» у постачанні військового взуття країні-агресору. «Це цілковита нісенітниця, — каже директор. — Адже постачаємо ми туди тільки робоче взуття, яке не може бути використане для виконання воєнних завдань. Тим паче, за законодавством Російської Федерації про державні закупівлі, їхнє міноборони може купувати спорядження лише виготовлене на території Росії. І це має бути справжнє виробництво, а не посередницька фірма: фахівці з Міноборони ретельно перевіряють, чи має виробник відповідне обладнання, чи працює там достатня кількість людей. А тому нині на потреби російського оборонного відомства працює «БТК-груп», і у жодному випадку не об’єднання «Талан».

На заводі запрошеним журналістам показують офіційного листа, підписаного виконувачем обов’язків начальника управління Служби безпеки України у Сумській області Ю. Гончаровим. «Повідомляємо, що в ході проведеної перевірки фактів причетності ТОВ «Таланпром» до постачання військової амуніції для потреб збройних формувань Російської Федерації не встановлено», — йдеться у документі.

«Митний контроль у нас здійснюється на підставі нормативних актів, — пояснює ситуацію начальник митного посту «Ромни» Сумської митниці державної фіскальної служби України Олександр Таращенко. — Законодавство чітко розділяє цю продукцію на товари військового і подвійного призначення. До цих товарів належать окремі типи взуття із захистом проти радіоактивних речовин і бактеріологічної зброї. Ми відправляємо робоче взуття, технічні характеристики якого стосуються захисту робітників у сільському господарстві і промисловості. Цей контроль проходить сто відсотків усіх вантажів, які експортуються із ТОВ «Таланпром». І за двадцять років роботи жодних проблем зафіксовано не було.

ВОЛОНТЕРИ

«До солдатів — не з пустими руками»

Ще одне нове явище у нашій державі — волонтерство. Поширене воно і в Ромнах. «Ми допомагаємо частинам, де служать мешканці Ромен і нашого району. Ці підрозділи розкидані по всій зоні АТО: це і 27-й артполк, і загони територіальної оборони, і прикордонники, і 91-ша бригада, й інші, — розповідає волонтер Тетяна Стетюха. — Тобто ми маємо інформацію про кожного нашого хлопця: де вони знаходяться, де розташовані їхні частини. У місті діють кілька команд волонтерів, які допомагають одні одним. Взуттєва фабрика завжди допомагає нам у нашій роботі. Адже їхати до солдатів треба з чимось. Через мої руки пройшло вже понад тисячу «берців»: літніх і зимових, теплих. Завтра, до речі, їдемо до 24-ї бригади у Новоайдарі, веземо найнеобхідніше».