Шкільна революція

09.09.2004

      Голодування учителів на Кіровоградщині й досі триває: троє викладачів Олександрійської школи № 5, що протестують проти закриття свого навчального закладу, — Надія Лелека, Любов Подпарінова та Надія Панченко — одинадцятий день відмовляються від їжі, вимагаючи поновити навчання у закритій школі. Акцію протесту підтримали ще дві жінки — Лідія Осип'ян та Світлана Бабич — працівники дитячого навчального закладу «Берізка», який начебто теж реорганізовують. Підтримує протестантів новостворена Конфедерація вільних профспілок України (КВПУ). Тепер же акція протесту набирає більших розмахів: із Олександрії до Києва у вівторок почали піший похід 8 осіб. А до голодуючих шкільних вчительок долучилися ще 11 викладачів Олександрійської жіночої гімназії (вони голодують сьомий день). Про це «УМ» повідомили в прес-службі Конфедерації вільних профспілок України.

      Пікетники вимагають поновлення роботи закритої школи № 5 і надання статусу юридичної особи жіночій гімназії-інтернату при Олександрійському педагогічному коледжі — представники саме цих навчальних закладів є учасниками маршу протесту. Серед них учителів немає. «Ми не мали права відривати від навчального процесу викладачів, — сказав «УМ» голова Вільних профспілок освіти й науки Володимир Фундовий, який також бере участь у пішому поході, — їх би просто звільнили за неявку на роботу». За словами пана Володимира, зачинену школу ще й досі відвідує 18 учнів. Учителі проводять заняття... на шкільному майданчику, позаяк саме приміщення навчального закладу зачинене.

      Володимир Фундовий каже, що, діставшись Києва, пікетники будуть вимагати аудієнції з найвищими посадовими особами держави, а якщо їхні вимоги не виконають, то учасники ходу готові почати голодування у столиці — протестанти пройшли близько 20 кілометрів від Олександрії.

      Учителі також вимагають відставки керівника Олександрійського міського управління освіти та науки Наталії Ларіної. Наталя Борисівна щодо подій у рідному місті має власну думку: «Це штучно підігрітий конфлікт, що має не трудове, а політичне забарвлення. Учителям роздали заздалегідь підготовлені пов’язки з повідомленням про голодування, підбурили батьків. Серед тих, хто пішов на Київ, відсутні люди, що мають якесь відношення до вчителювання».

      Наталя Ларіна не бачить у голодуванні жодних підстав. «Усім «протестантам» запропонували нове місце роботи, — каже головний освітянин Олександрії, — двічі ми отримували письмову відмову. У цьому мікрорайоні є дві нові прекрасні школи з усіма необхідними умовами навчання, медичним обслуговуванням, професіональними кадрами. 350 дітей із школи № 5 пішли туди вчитися. Ми спеціально цікавилися в учнів — ніхто не залишився незадоволеним. Діти, що залишаються у старій школі, роблять це на прохання вчителів».

  • Мор людей

    На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>

  • Штани з протертими колінцями

    «У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>

  • Науково необгрунтоване хуліганство

    Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>

  • От собака!

    Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>

  • Економічний Нобель знайшов своїх героїв

    Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>

  • Вранці — вибори, через місяць — результати

    У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>