Принаймні так вважають колективи архітекторів, які подали свої проекти на відкритий конкурс пошуку концепції реконструкції площі, з якої починається Хрещатик. Танцювати авторам довелося від головної ідеї — будівництва тут комплексу об'єктів у підземному просторі та готельно-офісного комплексу «Столичний» замість зруйнованої будівлі на Хрещатику, 5. Усі сім проектів, виставлені на огляд у Будинку архітекторів, «грішать» надлишковістю. До того ж всі вони є відображенням полярних точок зору на те, як буде забудована ділянка, що вивільниться на Хрещатику, 5.
До речі, за цією адресою хто тільки не «жив». Будівля, що народжувалася ще наприкінці XIX століття як концертний зал, у підсумку перетворилася у прибуткове місце купця Рабиновича з готелем і ресторанами. В радянські часи тут оселився чиновничий люд. Згодом це був і Будинок оборони, потім — Головпоштамт. На початку XXI століття все повертається на круги своя — до ресторанів, готелів і розваг.
Концепція єврореконструкції Європейської в кожного архітектора своя. Хоча чітко простежуються дві позиції авторів. До першої слід віднести прихильників висотного акценту на розі вулиць Хрещатик і Грушевського. Бо нібито потрібна висотка — домінанта, яку б можна було побачити звідусіль. Найбільшої уваги заслуговує сорокаповерхова «свічка», яка через свою напівпрозорість та додаткові світлові ефекти нагадуватиме воду, що б'є ключем, а самими авторами названа «фонтаном скла». Прихильники іншої точки зору до хмарочосної гігантоманії не тяжіють. Стосовно будівлі по вул. Хрещатик, 5, проектами передбачають споруди від 8 до 16 поверхів, не більше. Наприклад, пропонують збудувати на цьому місці головну вежу столиці, яку вінчатиме позолочений купол з фігурою архангела Михаїла. Вже другий покровитель Києва на одній вулиці — на майдані Незалежності і на Європейській площі.
По-своєму автори намагалися вирішити і транспортну та пішохідну проблеми цього дуже важливого вузла Києва. Тут тобі і дворівнева підземна транспортна система в усіх напрямках руху від Європейської, і два тонелі з підземним паркінгом тощо. Але, на думку заслуженого архітектора України, професора Міжнародної академії архітектури Євгена Лішанського, в жодному з проектів, на жаль, немає задовільного рішення цих проблем. Бо підземна транспортна розв'язка теоретично є цікавою, але на практиці, через рельєф пагорбів, будь-який з'їзд у бік Подолу неможливий взагалі.
Не знайшли підтримки запропоновані проекти в більшості випадків і з боку відомих фахівців під час громадського обговорення майбутньої концепції. Лейтмотивом багатьох виступів було переконання, що реконструкція такої пам'ятки архітектури, яким є ансамбль Хрещатика, повинна відбуватися в руслі модернізації, не руйнуючи вже існуюче, а кожна нова споруда повинна вписуватися в історичний центр міста. Тож як лише не називали конкурсні дітища колег — і хаосом, і варварством, і містечковим хуторянством. Як приклади наводилися наслідки реконструкції Бессарабки та майдану Незалежності, де інтереси інвестора перевищили композиційні закони краси і гармонії. На думку деяких архітекторів та істориків, Хрещатик не повинен бути «висотним», для хмарочосів є й інші центри міста. Отже, геть «домінанту», і все тут.
Водночас, на думку авторитетного фахівця в галузі охорони пам'яток, начальника відділу проблем забудови міста та його історичної частини Головархітектури КМДА Віктора Вечерського, розвиватися повинен навіть історичний Хрещатик. Адже Київ не є Херсонесом Таврійським — мертвим містом, де все законсервовано, тож реконструкції лякатися не слід.
Та як би там не було, все це поки що нагадує ворожіння на кавовій гущі. Адже, як зазначив «УМ» Євген Лішанський, цей конкурс є лише пошуком концепції, ідеї, від якої слід у подальшому відштовхуватися, привід для роздумів, і ні в якому разі не привід для прийняття будь-яких будівельних рішень. Отже, будівниче «майна — віра» найближчим часом на Європейській площі не лунатиме. Фахівці передбачають, що в подальших пошуках цілком можливим є винесення питання реконструкції на замовний або навіть міжнародний конкурс.
Стосовно існуючих семи проектів, учора, коли матеріал готувався у номер, компетентне журі повинно було прийняти рішення і визначитися щодо концепції. Та, як прогнозує пан Лішанський, переможця навряд чи визначать і, швидше за все, продовжать роботу над пошуком.