Від Леніна до Шевченка

Проект-реставрацію «Спецфонд» у Національному художньому музеї ідеально доповнює інша виставка, яку відкрили трохи раніше, — «Герої. Спроба інвентаризації». Насамперед її цінність у тому, що на прикладі картин і скульптур вельми цікаво вивчати історію України. Отож виставку присвячено особам, навколо яких у різні періоди історії існував культ. Понад 180 різних творів, переважно соцреалістичного напряму, розкривають українцям код нації.

Кураторами виставки стали берлінський мистецтвознавець Міхаель Фер та група працівників НХМУ. Ідея такого проекту виникла ще на початку 2013-го як потреба у сучасній презентації та інтерпретації музейної колекції.

Експозицію виставки відкриває скульптура Леніна на червоній доріжці. З одного з підписів дізнаємося, що ці червоні доріжки надані Палацом «Україна» і Театром російської драми імені Лесі Українки і були використані під час різних урочистих подій для «різних» героїв. Щодо «всегда живого» Леніна, «с тобой — в горе, в надежде и радости», то тут його хоч греблю гати. Головну скульптуру понад 20 років ховали за стіною. У наступних залах організатор кривавої громадянської війни, Голодомору 1921—1923 років у незмінному костюмі-трiйці красується серед героїв праці, зі Сталіним у військовому кітелі та наодинці.

Від вождя світового пролетаріату та соцреалізму після кількох залів виставки стає трохи кепсько, не вистачає дихання, в грудях терпне. І хоча екскурсоводи з іронією розповідають про той період, усе одно залишається таке враження, що навколо голови прикрутили металевий обруч, який керує, що можна думати, чому радіти та як поводитися. Та після такого випробування «Герої. Спроба інвентаризації» переходить до вільних, як вітер, козаків, мудрих Лесі Українки та Івана Франка, а далі — до життєвого шляху Тараса Шевченка та давніх народних ікон. І тут душа розквітає. Свої!

Заступниця директора НХМУ Марина Скирда каже, що виставка порушує питання про те, як ми будемо творити нових героїв: насаджувати їх чи визначати усвідомлено. «Якби ви потрапили до музею 25 років тому, ви нічого б не побачили, окрім Леніна і соцреалізму. Ікони і козаків не можна було показувати у великій кількості. А Шевченка — лише через призму ідеології. Зараз в Україні «ленінопад». Як громадянка я цілком згодна, що їх потрібно прибирати з вулиць. Але чи маємо ми викидати їх iз музейних колекцій? Чи не будемо ми тоді схожі на комісарів, що у 37-му році прийшли чистити цю колекцію і пересаджали усіх співробітників? Нам треба не боятися подивитися в очі своєму минулому», — радить відвідати виставку Марина Скирда.