Назвати своїми іменами

В очікуванні, коли своє слово щодо визнання «ДНР» / «ЛНР» терористичними організаціями скаже Євросоюз, подивимось, як цей механізм працює у світі та яка практична користь у такого визнання. Але для початку зауважимо: досить дивно очікувати подібного кроку від третіх сторін, якщо сама Україна ще не визначилась із тим, хто для неї «деенерівці» з «еленерівцями». Адже народні депутати «свіжого призову», провівши з моменту переобрання Ради аж 12 пленарних засідань, так і не розглянули це питання, хоча цілком могли б.

Жив-був тероризм

Отож, поки парламент України думає над тим, чіпляти чи ні на самопроголошені «республіки» ярлик терористичних, зауважимо таке. Уніфікованих механізмів визнання тієї чи іншої країни або організації терористичною не існує, є лише набір процедур на рівні Організації Об’єднаних Націй, Європейського Союзу та різних установ, які контролюють переміщення людей і товарів, після чого вже і приймаються рішення про всілякі ембарго в різних галузях життєдіяльності суб’єкта, визнаного терористом або його посібником.

Усередині кожної країни вердикт про оголошення організації терористичною виносить, як правило, національний парламент. Його думка може різнитися з думкою колег із сусідньої держави. Так, наприклад, ХАМАС був визнаний терористичною організацією в Ізраїлі, США, Канаді, Японії, Йорданії, а також у переважній більшості країн Євросоюзу. Однак Австралія і Великобританія оголосили терористами лише військове крило ХАМАСу — бригади бойовиків під назвою «Ізз ад-Дін аль-Кассам».

Мабуть, більшість терористичних організацій світу на сьогоднішній день сповідують ідеологію ісламізму, а відтак зайняті насильницьким, вкрай жорстоким та нелюдським насадженням шаріату. Хоча є, звичайно, і винятки. Наприклад, турецька «Робітнича партія Курдистану» прагне соціалізму та гендерної рівності, от тільки методи її боротьби далекі від політичних. Те саме можна сказати і про «Революційні збройні сили Колумбії», які у вільний від вивчення марксизму час зайняті наркотрафіком, викраденням людей, скоєнням страт тощо. Проте в терористичному світі панує радикальний ісламізм. Це і палестинський ХАМАС, і сомалійський Аль-Шабааб, і сирійський Джабхат аль Нусра, і афганський Талібан, і нігерійський Боко Харам, і, звичайно ж, Аль-Каїда, і чи не найстрашніше терористичний об’єднання — Ісламська держава Іраку та Леванту (ІДІЛ).

Юридичні формальності

Отож, тероризм у світі існує, ба, навіть процвітає. Що робити із цим цивілізованим державам? Під час минулорічних подій у Криму іноземні та вітчизняні експерти давали українському зовнішньополітичному відомству і силовим структурам пораду: форсувати процес визнання незаконних збройних формувань в АР терористичними організаціями, а саму РФ — спонсором тероризму. Але з незрозумілих і досі причин цього не сталося, тож у результаті півострів був остаточно окупований Росією на невизначений термін.

Необхідно було збирати і документувати докази агресії РФ, однак нічого подібного не відбувалося. Можливо, хтось заперечить, що йдеться про речі очевидні. З загальнолюдської точки зору — безумовно, так. З юридичної — ні. Тут держава, яка бажає отримати захист від світового співтовариства, неодмінно зіткнеться з тяганиною, неминучою при проходженні необхідних процедурних питань. У контексті сказаного замислимося над таким. 17 грудня 2014 Суд загальної юрисдикції ЄС наказав виключити ХАМАС зі списку терористичних організацій Європейського Союзу на підставі того, що при подачі в суд позову в якості доказу терористичної діяльності ХАМАСу не були наведені авторитетні джерела (nota bene!).

При цьому, однак, суд залишив у силі список ЄС від 22.07.2014, який зараховує ХАМАС до адептів світового тероризму, і заморозив активи організації на три місяці, впродовж яких можлива подача апеляції. Наведений приклад є дуже показовим. А ось ще ілюстрація іншого роду — вона демонструє, як можуть варіювати настрої політиків першого ешелону в залежності від змін політичної обстановки. Йдеться про деяку зміну орієнтирів в афганській політиці США. Однозначне неприйняття Вашингтоном Талібану перестало бути настільки непримиренним: принаймнi ще у бутність Хаміда Карзая президентом Афганістану (а він залишив свій пост наприкінці 2014-го) його американський колега Барак Обама обіцяв прискорити виведення американських військ і посприяти установленню в Афганістані представництва Талібану. За умови, щоправда, що Талібан визнає афганську Конституцію.

Новий президент Афганістану Афшар Гані є «президентом надії», прихильником загального примирення і політики «круглих столів». Усе це до болю нагадує українську ситуацію, а висновок звідси випливає один. Для досягнення мети потрібно дуже чітко її (мету) усвідомлювати, називати речі своїми іменами (наприклад, терористів — терористами) і, вибравши один раз правильний керунок руху, більше з нього не звертати.

Що дає Україні визнання «ДНР» / «ЛНР» терористичними організаціями?

Колишній міністр закордонних справ Володимир Огризко вважає, що в практичному застосуванні наслідки такого визнання «несуттєві». Вони, мовляв, зведуться до того, що цивілізований світ відвернеться від угруповань-ізгоїв. Однак загальна обструкція Росії — це вже не мало. Крім того, є й інші бонуси.

Можливе визнання цих незаконних утворень терористичними могло б дати повноваження Раді Безпеки ООН для прийняття санкцій щодо Російської Федерації без права (sic!) ветування будь-яких питань, що суперечать сфері її інтересів, адже в разі визнання даної країни такою, що спонсорує терористів, вона втрачає право вето. Іншими словами, як кажуть експерти Центру Разумкова, ставлення західних країн до Росії змінилося б «від просто негативного до вкрай негативного», і це дало б поштовх підтримуючим Україну державам і організаціям діяти рішучіше і жорсткіше по відношенню до агресора.

Третій плюс визнання лежить в економічній сфері. Адже слід врахувати, що всі грошові потоки, скеровані до осіб, організацій, підприємств, які асоціюються з учасниками терористичної організації, в усьому світі автоматично блокують. За цим пильно стежить FATF — міжурядова установа, що здійснює протидію фінансуванню тероризму та відмиванню брудних грошей. Будь-яка організація на світовій політичній арені (і не обов’язково терористична) жива доти, доки не вичерпалося її фінансове джерело. А оскільки тероризм — справа дуже витратна, варто лише наступити на горло його «грошової пісні», як півсправи зi знешкодження цього зла зроблено.

Нарешті, ще один чинник пов’язаний зі створенням прецеденту. Адже, якщо рано чи пізно ватажкам теперішніх «ДНР» / «ЛНР» судилося опинитися за ґратами, процес над ними можна прискорити, оперуючи вже випробуваними дефініціями. Ось як це працює у світі: в 2014-му Федеральний суд США визнав мусульманського проповідника Абу Хамза аль-Масрі винним у наданні підтримки терористичнiй організації Аль-Каїда та інших злочинах. «Реноме» Аль-Каїди не викликає різночитань, у всіх цивілізованих країнах організація визнана терористичною, тому, відсидівши свій термін у Великобританії, де проповідника затримали, Абу Хамза аль-Масрі був екстрадований до Сполучених Штатів. Буквально днями — у січні 2015-го — суд засудив його до довічного ув’язнення. Тож не втрачаємо надії на те, що справедливість постукає і в наші двері. Головне — бути готовим самим до цього історичного моменту.