І хліб, і до хліба
Станом на 23 травня, за інформацією прес-служби Мінагрополітики, ярі зернові та зернобобові культури з кукурудзою при прогнозі 7,3 млн. га посіяли на площі 7 млн. га, суттєво перевершивши минулорічні показники. >>
Львівський оптовий ринок «Шувар», що його називають «вікном у Європу» для сільгоспвиробників. (автора.)
Для журналістів iз різних областей конференція почалася з екскурсії чималою територією «Шувару», бо показати там є що. Цей великий оптовий ринок сільськогосподарської продукції з центром передпродажної підготовки, логістичним терміналом, зоною митного оформлення та павільйонами-ангарами, де підтримується оптимальний вентиляційний та температурний режим, працює як сучасний багатофункціональний комплекс, а не як базар у пересічному розумінні. Має успішний досвід експорту плодоовочевої продукції та свої представництва на європейських оптових ринках, а також зажив слави «вікна в Європу» для вітчизняних сільгоспвиробників.
На «Шувар» по досвід підготовки продукції до продажу приїжджають фермери з різних регіонів України. І часто одразу укладають тут угоди на дистанційну торгівлю. Це коли фермер, відправивши машину з продукцією, потім може на відстані відстежувати її збут торговими агентами ринку, вносячи при потребі власні корективи. На відміну від інших крупних оптових ринків України, львівський «Шувар» не ігнорує середніх і дрібних сільгоспвиробників. Необхідність взаємовигідної співпраці з ними засновник групи компаній «Шувар» Роман Федишин аргументував так: «Скажіть, чи дуже потрібний оптовий ринок крупному виробнику, в якого і своя дистрибуція, і свої склади, і можливість самостійно вийти на зарубіжні ринки? Мабуть, не дуже. А от середнім та дрібним виробникам він потрібен безперечно. Бо, наприклад, хіба реально для кожного з них будувати сховища, налагоджувати переробку тощо? Для цього потрібні великі інвестиції. А так наш ринок бере частину відповідних функцій на себе». Директор же ТОВ «РСП «Шувар» Ігор Плотиця підкреслив, що мета очолюваної ним структури — не просто надання виробникам зручного місця для реалізації продукції, а розбудова всієї необхідної інфраструктури між ними та реалізаторами і кінцевими споживачами.
Відтак на конференції обґрунтовувалася ідея, що для оптимальної реалізації сільськогосподарської продукції як в Україні, так і за її межами потрібна комплексна система ринків, куди б разом з оптовими входили регіональні та фермерські, максимально наближені до місць вирощування сільськогосподарської продукції. «Шувар» готується до участі в такому серйозному проекті, як створення в Європі супермаркетів української продукції. Перший планують відкрити у столиці Швеції.
Але повернiмось до виробництва. Понад 80 відсотків плодів та овочів в Україні виробляють малоземельні фермери та власники особистих селянських господарств. При цьому вони навіть не мають необхідного офіційного статусу, без якого неможливо вийти на організовані ринки і реалізовувати там продукцію за легальними схемами, мати податкові пільги, об’єднуватись у кооперативи і таке інше. Допомогти змінити ситуацію покликане, зокрема, доповнення до діючого нині Закону «Про фермерське господарство», розроблене у Міністерстві аграрної політики. Згідно з ним, власники особистих селянських господарств при бажанні зможуть оформити їх як фермерські господарства сімейного типу. Втім, представники виробників із різних регіонів України ратували на конференції ще й за те, щоб сільськогосподарські підприємства не ділили на особисті, сімейні й фермерські, а об’єднали їх одним статусом. Готуються також інші законодавчі зміни. Дай Бог, вони змінять сумну нинішню ситуацію, коли, за словами одного з учасників, «влада не поважає виробників, а вони — владу».
«Малим виробникам легше і швидше вписуватись у рамки нових вимог, ніж великим, — зазначив у своєму виступі директор департаменту економічного розвитку, аграрного ринку та інвестиційної політики Мінагропроду Віталій Саблук. — І це міф, що малі виробники не можуть забезпечувати якісну продукцію. Можуть! Навіть якіснішу, ніж великі. Але, щоб вони всі вийшли з тіні, зареєструвалися, сплачували податки і дотримувалися стандартів та забезпечували цю саму якість, треба впровадити якомога простішу систему реєстрації та певні преференції».
«Сотні тисяч тонн продукції накопичуються в господарствах селян і не мають виходу на зовнішній ринок через відсутність заготівельних кооперативів, які б забезпечували стандартизацію та збір продукції, та чітких параметрів якості та безпечності», — охарактеризував проблему місцевих плодоовочівників керівник департаменту АПК Львівської облдержадміністрації Осип Магур. Його думку продовжив директор місії Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) в Україні Джед Бартон, зазначивши: причиною неуспішності українських виробників є брак доступу до ринкових каналів збуту, відсутність кооперативів та гуртових баз. Відтак розповів про підтримку в рамках проекту «Агроінвест», зокрема, навчальні заходи на базі ринку «Шувар» iз підготовки плодів та овочів після збору, маркетингу та формування цін, логістики, аналізу ризиків. І висловив сподівання, що таке партнерство сприятиме створенню ефективних каналів між малими виробниками і ринками в усіх регіонах. «Коли ми спостерігаємо за тим, як розвивається сільське господарство України, стає очевидним, що воно має потенціал вплинути на загальне економічне зростання та підвищення добробуту українських громадян. А також зробити значний внесок у забезпечення світової продовольчої безпеки», — оптимістично заявив він.
Багато уваги приділили учасники конференції якості та сертифікації виробництва плодоовочевої продукції. На цьому, зокрема, зосередив увагу Тоні Віл, керівник проекту ЄС «Вдосконалення системи контролю безпечності харчових продуктів в Україні», який уже кілька років працює в наших реаліях.
«Угода про асоціацію містить важливе положення про всеохопну торгівлю, — нагадав він. — Однак запрацює це лише за умови наявності в Україні законодавства з безпечності харчових продуктів, еквівалентного законодавству Євросоюзу. Останнє є досить гнучким і передбачає різні підходи до контролю різних підприємств. Там немає неможливих вимог, однак воно вимагає нових підходів і від виробників, і від державних служб. Останні повинні забезпечити належний контроль без зайвого тиску на виробників. А від перших європейські правила вимагають створити ефективну систему простежуваності».
Як відомо, в липні минулого року ВР прийняла Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо харчових продуктів», який має на меті гармонізацію законодавства України із законодавством ЄС у сфері безпечності та якості харчових продуктів. Вступ його в дію відстрочено до вересня 2015-го, з перехідним періодом 3-5 років для підприємств. Щоб мали час підготуватися до серйозних змін. Згідно з ним, усі оператори ринку харчових продуктів, крім первинної ланки, повинні запровадити процедури, засновані на принципах HACCP (ця абревіатура означає «аналіз небезпечних факторів та контроль у критичних точках). Учасники зібрання отримали своєрідні підручники щодо впровадження принципів HACCP, розроблені фахівцями спеціально для малих та середніх виробників. «Однак це — лише рекомендації. Важливо зрозуміти сам принцип, а не сліпо копіювати, тоді проблем з упровадженням не буде», — зауважив експерт проекту «АгроІнвест» з питань НАССР Юрій Оглашенний. Він підкреслив: якщо досі первинна відповідальність за безпечність продукції була розмита між виробником та різними контролюючими органами, то тепер вона покладатиметься передусім на виробника, а державні органи лише перевірятимуть.
На ще одній важливій проблемі для дрібних виробників акцентувала доцент Одеського національного економічного університету Марія Осипова. «Для середніх і великих підприємців ще проводяться якісь навчальні семінари, а для малих — ні. І це треба вирішувати у законодавчій площині, — вважає вона. — Дуже доречним, наприклад, було б створення на місцях широкої мережі експертів, які могли б надавати населенню весь спектр необхідних порад та консультацій. У нас про це йдеться десятиріччями, але майже нічого не робиться. Є хіба декілька дорадчих служб у рамках європейських проектів. Тим часом доступне інформаційне забезпечення повинно бути поставлене на державний рівень».
Не обійшли на представницькому зібранні і фактор «вмикання мізків» у прагненні осягнути європейський менталітет. Як висловився один з учасників, «голова повинна бути налаштована постійно мити руки задля чистоти і безпеки, бо інакше є ризик втратити покупців... У нас багато хто на селі тільки для власної сім’ї садить картоплю окремо і потім не труїть її, а окрему свиню для своїх дітей годує без «хімії». У Європі ж такого нема — вони свідомі і самоорганізовані. От до цього і треба прагнути».
Станом на 23 травня, за інформацією прес-служби Мінагрополітики, ярі зернові та зернобобові культури з кукурудзою при прогнозі 7,3 млн. га посіяли на площі 7 млн. га, суттєво перевершивши минулорічні показники. >>
Як свідчить моніторинг ринку останніх років, найбільшою популярністю в українських аграріїв сьогодні користується техніка виробництва США. І рiч не тільки в тому, що засновника всесвітньо відомої компанії «Джон Дір» наші фермери сприймають як свого рідного інженера-емігранта Івана Козу. Американська техніка справді добре зарекомендувала себе в полях України. >>
Міністерство аграрної політики і продовольства України сформулювало ключові напрями, за якими найближчим часом відбуватиметься реформування галузі. Комплексний стратегічний план, в основу якого їх і покладено, отримав назву «3+5». >>
Апеляційний суд Одеси минулого тижня виніс остаточне рішення про конфіскацію на користь нашої держави турецької рибопромислової шхуни ZOR та близько п’ятнадцяти кілометрів сіток — знаряддя лову. Шхуна назавжди залишається в Україні. >>
Росспоживнагляд дозволив українському державному підприємству «Артемсіль» відновити постачання солі до Росії. Очікується, що підприємство постачатиме до Росії 170 тисяч тонн солі щороку. Росспоживнагляд повідомив Федеральну митну службу про допуск продукції з 10 травня. >>