Перестаньте красти!

Грошей на кіно про «кіборгів» не буде

Кириленко, як професійний політик, на проведення подібних нарад має набиту руку. Тут важливо багато обіцяти, говорити те, що хочуть почути, і запевняти, що «саме зараз треба зробити прорив і зробити те кіно, яке будуть дивитися». Перші 20 хвилин наради, на яку зібрали керівників державних інституцій, кінематографістів, журналістів і «представників більш реального світу — Мінфіну і Держмайна», показували нарізку фільмів, знятих за 86 років існування кіностудії Довженка. Після перегляду в залі пролунали гучні оплески від 75-річного режисера Віктора Греся. Далі слово взяв Кириленко. Він запевнив, «культура — це питання, яке виходить на рівень національної безпеки боротьби за національну безпеку країни», тому «кіно має стати інструментом захисту національної безпеки». Режисери пенсійного віку кивнули схвально.

Міністр продовжив звітувати про бюджет. За його словами, у цьому році на кіно планувалося всього 22 млн. грн., але він в уряді виторгував 74 млн., що «практично дорівнює нулю, оскільки потрібно віддати старі борги до фонду Держкіно, і ми нічого не можемо запустити в 2015-му», і що «про «кіборгів» не будуть знімати кіно, бо немає за що». Кириленко також підкреслив, що готує зміни до бюджету, що могли б збільшити цю суму до 130 мільйонів. До слова, нині заборгованість держави перед кіновиробниками складає 120 мільйонів гривень, у запуску перебуває 20 проектів.

Голова Національної спілки кінематографістів України Сергій Тримбач від безнадії ще нижче опустив голову. Наприкінці грудня він писав відритого листа Яценюку, в якому наголошував, що виділені у бюджеті кошти на українське кіно «є смертним вироком нашому кіномистецтву». У 2014-му на Держкіно виділили 121 млн. грн., із них майже 114 млн. — на створення українських фільмів. Завдяки цьому вдалося запустити десяток картин, але майже ні одну через брак фінансування не довели до фінішу.

Щоб перекинути вину з політиків на кінематографістів, Кириленко вдався до трюку з корупцією. За його словами, в уряді неоднозначне ставлення до кіноіндустрії. Урядовці не впевнені, що кошти підуть на підтримку кіно і мають десятки доказів, як гроші розкрадалися. Наче в інших сферах усі живуть «на одну зарплату», прочиталося у виразі обличчя Тримбача.

«Та ми ж тільки обіцяємо»

Кириленко закликав повернути довіру до кіношників, і тоді все буде гаразд. «Нам треба виходити на спеціальний збір на підтримку українського кіно, на фонд, який розподіляється гласно за участі громадськості і всіх кінематографістів. І це будуть кошти значно більші, ніж будь-які бюджетні можливості», — запропонував стратегію розвитку урядовець. І наголосив, що збір коштів має бути «максимально прозорим, у розподілі цього збору має бути максимально задіяна громадськість, щоб зібрані кошти розподілялись гласно, публічно і без зловживань. Напрацювати законопроект мають Мінкультури разом із кінематографічною спільнотою, а передувати цьому має дискусія в уряді, а також із кінопрокатниками, телевізійниками, інтернет-провайдерами і операторами кабельних мереж».

У залі знову схвально зааплодували режисери, які на кіностудії від її витоків. Кириленко подякував за підтримку і сам себе похвалив: «Ще нічого не зробили, але сказано добре».

У задньому ряді двоє чоловіків тихенько перешіптуються, цитуючи фільм «Вогнем і мечем», коли хтось писав листа і обіцяв дуже багато грошей. «Та ви що? Ми ж стільки не зможемо дати», — каже писар. «Так ми ж тільки обіцяємо», — заспокоїв його автор листа.

Голова Державного агентства України з питань кіно Пилип Іллєнко спробував презентувати програму «Національна стратегія реформування кіноіндустрії України на 2015—2020 роки». За його попередниці Катерини Копилової в Україні зняли рекордну кількість фільмів. Сьогодні в уряді та серед працівників кіностудії її звинувачують у розкраданні коштів в особливо великих розмірах. Та на кожній прем’єрі її раді бачити, як рідну маму, і завше запрошують до слова, бо якби не вона, не завершили б роботу над «Поводирем» Леся Саніна, який подивилася рекордна кількість глядачів — 400 тисяч. Можливо б, Слабошпицький так і не знайшов 23 мільйони гривень на фестивальний хіт «Плем’я», які виділила держава. Іллєнко вважає, що собівартість фільмів диктується ринком і що «не можна лише для України знімати». Хоча годину перед тим Кириленко говорив, що пора знімати кіно, яке «будуть дивитися українці про Україну — де наші люди, наші вулиці, наші герої будуть у кадрі». Коли Іллєнко з розмови про 384 кінозали в Україні перейшов до стратегії, мікрофон почав фонити. Кінематографісти у залі все голосніше перешіптувалися.

Врешті піднявся 77-річний режисер Володимир Савельєв: «Пане В’ячеславе, може, ви продовжите? Вас цікавіше слухати». «Ми засинаємо», — почулося з протилежного боку. Іллєнко зрозумів загрозу: «Час заокруглюватися». «Что ви сказалi. Ето кому ви сказали: «Сопляк!» — агресивно прогримів Савельєв. І коли йому пояснили, що йому причулося, лише тоді режисер вгамувався. Іллєнко передав естафету Янчуку, якого всі режисери люблять. Він довго і монотонно пояснював про проблему з Держмайно і питаннями оренди, аж доки хтось за столом не резюмував: «Так і до вечора можна говорити». В.о. голови Фонду держмайна Дмитро Парфененко втішив Янчука: «На відміну від Мінфіну, яке бере на себе зобов’язання, ми уже підготували розпорядження», згідно з яким вся орендна плата залишається в розпорядженні кіностудії.

Будуть азартні ігри — будуть гроші

Найбільш конструктивною була доповідь голови Комітету з питань культури та духовності, нардепа від «Народного фронту» Миколи Княжицького. Він запропонував збільшити ціну за прокатні посвідчення. Тепер телевізійники платитимуть 400 гривень за хвилину фільму, виробленого в Росії, і 200 гривень — за хвилину європейського фільму. Так можна заробити 50 млн. дол. за рік. Княжицький також добивається, щоб «кошти від лотерей та азартних ігор не розносилися хабарами в Мінфіні, а щоб дуже жорстко контролювались державою і направлялись на культуру». «За нашими підрахунками, якщо прозоро проліцензувати тільки лотереї, то надходження в бюджет можна збільшити від 0,5 млрд. грн. до 4 млрд. грн. Якщо хоча б половина суми виділятиметься на культуру, то ми зможемо дати той поштовх, який дозволить змінити культурне середовище», — наголосив Княжицький і попрощався з колегами.

Заступник міністра фінансів Володимир Матвійчук — єдиний, хто говорив, стоячи на нараді. «Я повинен взяти на себе відповідальність», — сказав економіст і пообіцяв, що займеться продовженням пільг для кіно, які діють до 1 січня 2016-го. Також фінансист порадив визначити 5-6 фільмів, які необхідно зняти, а не показувати список з кількох десятків. Тоді держава їх зможе профінансувати. Зауважив, що помітив таку тенденцію, що в Україні є багато недороблених фільмів, а ми розпочинаємо зйомки нових картин, яких зрештою чекає та ж доля — вилежування на полиці у пошуках грошей. Тримбач усміхнувся: «Володимир Макарович (Матвійчук. — Ред.) просидів тут дві години і, як в анекдоті: «Как вы поумнели». Голова спілки кінематографістів зауважив, що розвиток кіноіндустрії — проблема не економічна, а політична. «Шість років тільки розмов про розвиток і ніякої політичної підтримки, — чітко каже Тримбач. — Українського кіно ніхто не бачить. Його показують лише в кінотеатрах, а туди ходить максимум 400 тисяч».

Директору фестивалю «Молодість» Андрію Халпахчі так і не дали слова. На коридорі він розповів, що потрібно працювати насамперед із глядачем. Включно із парламентарiями та урядовцями. «Польський фільм «Іда», номінований на «Оскар», подивились десять мільйонів глядачів. У польському сеймі чиновники зобов’язані раз на місяць дивитись вітчизняне кіно. Потрібно розуміти, що не Держкіно і не Міністерство культури відповідають за стан кінематографа», — заохотив більше дивитися кіно Халпахчі.