«Пишаюсь, що я — українець». А ти?

14.01.2015
«Пишаюсь, що я — українець». А ти?

Час не просто пишатися своєю національністю, а й доводити це конкретними справами. (з сайта censor.net.ua.)

Вилучення свого часу з паспортів, свідоцтв про народження та інших документів українців графи «національність» було не просто помилкою, а етноцидом українців. У цьому переконані учасники XIII з’їзду Спілки офіцерів України. Тому ця поважна організація звернулася з відкритим листом до Президента України, Голови Верховної Ради, Прем’єр-міністра та народних депутатів із проханням виправити цю несправедливість і повернути в державні реєстраційні документи пункт, який чітко вказуватиме на національність тієї чи іншої особи.

 

«Сподіваюсь, вельмишановні, ви пам’ятаєте, що громадяни СРСР мали у паспорті запис своєї національності, — зауважує заступник голови Спілки офіцерів України Григорій Омельченко. — Після досягнення особою 16-річного віку й отримання паспорта в графі «національність» записувалась її національність в залежності від національності її батьків. В інших документах реєстраційного характеру (книга реєстрації актів цивільного стану, свідоцтво про шлюб, свідоцтво про народження, свідоцтво про смерть та інших) теж законодавчо була закріплена графа, у якій зазначалась національність особи. Наприклад, у свідоцтві про народження дитини обов’язково вказувалась національність її батьків, у свідоцтві про шлюб — національність подружжя. 26 червня 1992 року Верховна Рада України прийняла Постанову «Про затвердження положень про паспорт громадянина України, про свідоцтво про народження та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон», де графу «національність» було вилучено. Це був початок спецоперації з деукраїнізації населення незалежної України».

Григорій Омельченко зазначає, що, ліквідовуючи графу «національність», народні депутати України, у чиїх паспортах значилася інша, ніж українська національність, переконували, що це «європейська норма» і вимога Ради Європи, бо зазначення національності, нібито, може стати підставою для дискримінації.

Але це не так. «Нас, етнічних українців, було цинічно й нахабно ошукано. Жодних вимог Ради Європи щодо графи «національність» не було та й бути не могло, адже в європейських країнах діє принцип верховенства права, і кожна людина має право знати свою національність та декларувати належність до неї, — наголошує Григорій Омельченко. — У внутрішніх паспортах (посвідченнях особи) громадян країн Ради Європи справді відсутня графа «національність». Але вона передбачена у тих чи інших реєстраційних державних документах (наприклад, у заяві про народження дитини, свідоцтві про народження, заяві про вступ до шлюбу, свідоцтві про шлюб та в деяких інших) і заповнюється за бажанням громадянина. Навіть у Російській Федерації, яка за багатьма ознаками є тоталітарною, у 2012 році набув чинності Закон, який поновив графу «національність» у внутрішньому паспорті громадянина Росії. Графа «національність» передбачена також у державних реєстраційних документах країн СНД та інших колишніх союзних республік Радянського Союзу (лише не в Україні), а також тих країн, які на сьогодні є членами Європейського Союзу (Литва, Латвія, Естонія)».

У 2002 році Кабінет Міністрів, очолюваний Кінахом (уродженцем Молдови), видав Постанову № 1367, якою у свідоцтві про народження й у свідоцтві про усиновлення було вилучено запис про національність батьків, а у свідоцтві про шлюб — національність подружжя. Уряд Азарова довершив справу — у 2010 року ухвалив Постанову № 1025, якою скасував зазначену постанову уряду Кінаха і одночасно вилучив графу «національність» з усіх бланків про державну реєстрацію. Так нас, майже 80% етнічних українців, без нашої згоди, навіть не запитавши, юридично перетворили на національних безбатченків! Виходить, з юридичної точки зору, Українська нація і українці за національністю де-юре навіть не існують!

«Пане Президенте, під час виборчої кампанії Блок Петра Порошенка у своїй рекламі представлявся: «Пишаюсь, що Я — УКРАЇНЕЦЬ!» і під цим гаслом було ім’я і прізвище кандидатів у народні депутати від Вашого блоку. У 2013 році Ізраїльський журнал «Форбс» склав рейтинг найбагатших євреїв світу, в який були включені і Ви, пане Президенте. За повідомленням українських ЗМІ, Ви відправили в редакцію журналу свої біографічні дані, що ви — українець. Це похвально! І це треба доказувати конкретними справами!» — наголошується у відкритому листі офіцерів України.

Додамо, що Григорій Омельченко, ще будучи депутатом ВР попередніх скликань, неодноразово вносив відповідні законопроекти щодо повернення графи «національність» (про необхідність цього не раз писала і «УМ»). Проте вони навіть не були включені до порядку денного сесії для розгляду. Сьогодні ж з’явилася надія, що це зробить новообрана українська влада та справді український парламент, шлях у владу якому проклала своїми життями Небесна сотня...

  • «Якби на Майдан відразу 100 тисяч вийшло, стріляти злякалися б»

    З Олексієм Колісником, відомим на Волині дослідником проблем державотворення, кандидатом психологічних наук, професором Східноєвропейського університету імені Лесі Українки, розмовляли за кілька місяців до початку другого українського Майдану, в серпні 2014-го. >>

  • Навіть Азаров намагався...

    Після Революції гідності мовна ситуація в Україні погіршилася, і  це відбувається тому, що уряд не представляє українську ідентичність, підтримка української мови сприймається як зазіхання на людські права російськомовних. >>

  • Яценюк — політик № 1 в Україні?

    Щонайменше дивними виглядають заяви так званих «одноразових» політологів чи експертів про те, що невелика пауза пішла на користь Арсенію Яценюку, і що вже невдовзі він зможе запалати «новою зіркою» на політичному небосхилі… >>

  • «Зараз іде загострення складної суспільної хвороби»

    У біографії заслуженого лікаря України Володимира Карпука є період, коли він, як кажуть, ходив у політику: був народним депутатом України від блоку «Наша Україна» у Верховній Раді 5-го і 6-го скликань, деякий час працював заступником голови Волинської облдержадміністрації з гуманітарних питань. Тобто спробував владу на смак у різних її іпостасях. >>

  • «Щоб ми перемогли»

    Цьогорічне вшанування Героїв Крут чи не вперше винесло на загальнодержавний рівень аналітичне, а не емоційне, як досі, бачення подій відомого бою. Упродовж майже 100 років українська поезія оспівує трагізм загибелі «300 студентів» і шпетить тодішнє керівництво УНР за «зраду» — мовляв, відмовилися від війська, самі сиділи в Києві, а хлопчики гинули. >>

  • Ангели над Майданом

    До кінця тижня у виставкових залах Центрального будинку художника Національної спілки художників України (вулиця Січових стрільців, 1-5 у столиці) триватиме сьома Всеукраїнська бієнале історичного жанру «Україна від Трипілля до сьогодення в образах сучасних художників». >>