Крим у вогні. Визволення чи лише підготовка?
Крим перестав бути вітриною російської імперії. Він поволі стає її найдорожчим тягарем. >>
Януковича знайти нескладно, адже де шукати — відомо. Було б лише бажання і, як кажуть, «політична воля».
Щоб просити про екстрадицію того чи іншого чиновника, для початку варто оголосити його у розшук. Епопея з нібито розшуком Януковича має свою історію. Наприкінці лютого минулого року міністр МВС Арсен Аваков говорив про Президента-втікача як про особу, що перебуває у розшуку. Проте жодне силове відомство не спромоглося підтвердити цю інформацію. Міліція відсилала до ГПУ, ГПУ — до міліції. Якщо підняти архіви річної давнини, то можна знайти, приміром, коментар заступника начальника управління зв’язків iз громадськістю МВС Івана Бабаєва. «Ми цим питанням не займаємося, телефонуйте до Генпрокуратури», — говорив він.
А Генпрокуратура тим часом «відфутболювала» далі: «Заявив Арсен Аваков, який відповідає за МВС, а я повинна це коментувати? — обурювалась речниця ГПУ Маргарита Валькова. — У мене ніякої офіційної інформації немає. Я перевіряла в базі розшуку, чи є там відповідні прізвища. Немає нічого. І потім, незрозуміло, в рамках якого провадження він був оголошений у розшук. Що таке «за масові вбивства»? Можна робити політичні заяви, але в єдиний реєстр досудових розслідувань це вноситься інакше. Щоб оголосити людину в розшук, потрібно оголосити йому про підозру. Хто, кому, про яку підозру оголошував — теж питання, тому що інформації з цього приводу я не бачила», — говорила вона.
Як співав Висоцький, «не пройшло й півроку», і Генеральна прокуратура таки піднапружилась і сформулювала для Януковича так звану «підозру про злочин». «Повідомлено про підозру колишньому Президенту Віктору Януковичу. Він оголошений у розшук. Стаття — масові вбивства людей, стаття 115, частина 1 (умисне вбивство) з обтяжуючими обставинами», — інформував пресу тодішній в.о. Генпрокурора Олег Махніцький. Згідно з його повідомленням, екс-Президента ловлять оперативно-розшукові підрозділи СБУ і Міністерства внутрішніх справ. Та якщо з Януковичем більш-менш розібрались, то прямої відповіді на питання щодо розшуку інших посадовців — Азарова, Пшонки, Захарченка тощо — Махніцький благополучно уникнув.
Одночасно з цим Верховна Рада (іще попереднього, сьомого, скликання) звернулася до Міжнародного кримінального суду в Гаазі з проханням притягти Януковича та його поплічників до відповідальності. Їхні дії, йшлося у зверненні парламентаріїв, «спричинили вбивство понад 100 громадян України та інших держав, а також поранення і скалічення понад двох тисяч людей. Понад 500 людей досі перебувають у важкому стані».
Це звернення взяли до уваги, однак Україні резонно нагадали, що вона не є учасником міжнародного Гаазького трибуналу, бо досі не ратифікувала так званий «римський статут» — документ, яким цей трибунал започатковано. Україна обіцяла «виправитися»: Верховна Рада взяла зобов’язання розглянути та ратифікувати статут якомога скоріше. Само собою зрозуміло, що цього не зроблено і досі.
Пройшло ще кілька місяців, і перша річниця Революції гідності принесла таку новину: Генпрокуратура України не оголошувала про підозру синові екс-Прем’єра України Олексію Азарову й не заарештовувала його майно. Прокурори всього лише «перевіряють» його причетність до скоєння злочинів. Такою була відповідь ГПУ на депутатський запит нардепа Сергія Лещенка, яку той оприлюднив на своїй сторінці у «Фейсбуці». «У рамках розслідування кримінальних проваджень, які знаходяться в Головному слідчому управлінні Генпрокуратури України, перевіряється причетність Азарова до скоєння кримінальних правопорушень. На даний момент про підозру йому не повідомлялося, арешт на майно не накладався», — йшлося в документі.
Як з’ясувалось пізніше, не накладено арешт було не лише на майно Азарова-молодшого. Програма «Наші гроші» дізналась, що восени 2014-го приватний будинок Віктора Януковича на Оболонській набережній переоформили на нового власника. «Відомості про державну реєстрацію обтяжень відсутні, тобто арешт на майно не накладений», — зазначили журналісти, що проводили розслідування. А найцинічніше у цій історії те, що новим власником президентських апартаментів став співзасновник мисливського клубу, створеного за часів Януковича, що й сприяло його процвітанню.
У грудні минулого року було ще одне важливе повідомлення. Інтерпол відмовився оголосити в міжнародний розшук Віктора Януковича, який переховується в Росії, та ще шістьох колишніх українських високопосадовців. Про це розповів нинішній Генпрокурор Віталій Ярема, додавши, що «вони (Інтерпол) сказали, що в розшуку Януковича вбачаються політичні переслідування», — сказав він. Ярема також натякав на той тиск, який чинить на міжнародне розшукове бюро Росія. Хоча справа, швидше за все, не в тиску Росії, а у двозначній позиції України, котра ніяк не визначиться зі ставленням до власних злочинців.
Прорив у цій справі стався лише вчора. Якщо вірити заявам Арсена Авакова. За його даними, 12 січня 2015-го у міжнародний розшук Інтерполу оголошені колишній Президент України Віктор Янукович, його син Олександр Янукович, екс-Прем’єр-міністр Микола Азаров, колишня очільниця МОЗ Раїса Богатирьова, екс-міністр фінансів Юрій Колобов, колишній керівник «Укртелекому» Георгій Дзекон.
«Сьогодні, через кілька місяців iз моменту звернення в березні 2014 року, аргументації та підготовки пояснень за підготовленими запитами МВС, Генпрокуратури України та СБУ, спеціальна комісія Інтерполу прийняла рішення», — пише на «Фейсбуці» Аваков. Усі вище названі персони, зазначає він, «оголошені в міжнародний розшук Інтерполу (червона картка — затримання для екстрадиції в Україну)». Що ж до решти ймовірних обвинувачених, то, за словами Авакова, робота з Інтерполом у цьому напрямі ще триває.
Відтак українському читачеві чи глядачеві лишається хіба що споглядати, як силові відомства приписуватимуть кожне собі успіх у питанні Інтерполу. За зволікання відповідальність не візьме жодне, зате на похвалу вишикується ціла черга. Чи ми вкотре «недооцінюємо» наших правоохоронців? n
P.S. Поки ми готували цей матеріал, стала відома реакція очільника МВС Арсена Авакова на слова його російського колеги Юрія Чайки. Цілком прогнозовано Аваков назвав Чайку брехуном і маніпулятором, спростовуючи його заяву щодо відсутності звернень про видачу Януковича. Проте сам колишній Президент України і все його оточення досить комфортно почувається на теренах РФ. Як повідомляють джерела, Янукович-старший придбав собі особняк на Рубльовці вартістю близько 50 мільйонів доларів. А його син Олександр продовжує успішно займатися бізнесом — він зареєстрував у Петербурзі ТОВ «Арсенал-Інвест», основним видом діяльності якого зазначено «управління фінансово-промисловими групами і холдинг-компаніями».
А тим часом син колишнього українського прем’єра Олексій виявився власником ділянки площею 4000 кв. м. в елітному селищі Моноліт в Істрінському районі Московської області. Щодо його батька, то екс-очільник українського уряду успішно веде справи в Москві, де у нього є великий офіс у Хамовниках. Десь там «тусуються» і колишній Генеральний прокурор України Віктор Пшонка та його син Артем — вони придбали елітну нерухомість у комплексі «Москва-Сіті». І батька, і сина в столиці можна регулярно зустріти на різних світських заходах.
А відставний глава Національного банку України та виконуючий обов’язки Прем’єр-міністра України Сергій Арбузов живе в Москві і входить до експертної ради асоціації Центр досліджень економічного і соціокультурного розвитку країн СНД, Центральної та Східної Європи і також має офіс у «Москва-Cіті». Подейкують, що Арбузов подумує про повернення на Батьківщину. І якщо у цьому є бодай крапля правди, одне це повідомлення якнайкраще ілюструє всі зусилля правоохоронних органів зi встановлення справедливості відносно діячів епохи Януковича.
Крим перестав бути вітриною російської імперії. Він поволі стає її найдорожчим тягарем. >>
З кожним днем усе складніше зрозуміти, де закінчується політика і починається «палата номер шість». >>
Гітанас Науседа, Президент Литви, заявив, що може допомогти у врегулюванні дипломатичного конфлікту між Києвом і Варшавою за їхньої згоди. >>
Орден Білого Орла вважається найвищою державною нагородою Польщі. >>
Зізнаюся: аж до вечора 19 червня я зберігав надію, що польським «правим» вистачить таки розуму й стриманості не доводити ситуацію з Орденом Білого Орла до точки неповернення. >>
Оцінка реальності розвитку подій — задача із зірочкою. Зважаючи, що багато з них є наслідком суб’єктивних оцінок — перетасування колоди геополітичних карт закуліссям глобалістів, гри лідерів країн. >>