Наші вболівальники зі стажем можуть багато пригадати про казахський футбол, який за часів Союзу асоціювали з «Кайратом». Непоступливий алма-атинський клуб, щоправда, вище сьомого місця в чемпіонаті не піднімався (1986 р.), а в кубкових змаганнях у 1963 році дійшов до півфіналу, де поступився «Шахтарю» (донеччани тоді втретє поспіль вийшли до фіналу). До речі, з українцями у казахів пов'язані й приємні спогади. Так, Антон Шок — один із помічників головного тренера їхньої збірної Сергія Тимофєєва — свого часу в складі «Дніпра» став чемпіоном і володарем Кубка СРСР.

Учора першою пізнала смак футболу в умовах спекотного середньогір'я молодіжна збірна України. Господарі поля, вочевидь, навмисно призначили початок гри на стадіоні «Центральний» в Алмати на третю годину дня, коли стовпчик термометра сягає тридцяти градусів. Проте особливих дивідендів з цього збірна Казахстану не одержала. По-перше, у команді Ойтара Садуова грає лише 2—3 етнічних казахи, а решта — такі ж, як і ми, слов'яни. А по-друге, різниця у класі між українцями та їх євразійським суперником у відборі на чемпіонат Європи-2006 (U-21) все ж відчутна. І це при тому, що у команді Павла Яковенка грають 18—19-річні хлопці, які нещодавно здобули путівку на ЧС-2005 (U-19).

«Україна, уперед! Україна, давай! Україна, уперед! Перемагай!» — це ключова фраза Гімну болільників українських олімпійців, який надала «Київстар» для підтримки наших спортсменів на Олімпіаді в Афінах. Сподіваємося, її багато хто почув з трибун під час змагань — легкоатлети, плавці, веслярі, боксери, баскетболісти... — команди, що боряться за медалі, команди, за які всі ми «хворіли». Але є ще одна команда, що представляла Україну в Афінах. Вона складається з майстрів і кандидатів у майстри спорту з художньої гімнастики. Стрункі, красиві, пластичні та привітні дівчата їздили в Афіни не за медалями.