Добро спецпризначення: як на Кіровоградщині створили центр для допомоги дітям з особливими освітніми потребами
Помічнянська громада Кіровоградської області, за вітчизняними мірками, має досить скромний бюджет. >>
Патріотичний одяг — цього року найкращий подарунок під ялинку. (з мережі «Фейсбук».)
Найбільший вибір «патріотичного» вбрання — в інтернет-магазинах, кількість яких постійно зростає. Багато з них пропонують одяг на замовлення: покупець обирає малюнок, з яким хоче отримати ту чи іншу річ, і її роблять спеціально під це замовлення. Як переконалася «УМ», вибір — величезний. А поспілкувавшись із деякими виробниками та продавцями, ми дізналися, що й попит на український одяг — не менший. І не лише з боку українців.
Вироби львівської команди Heyday Ukraine («Розквітай, Україно!») користувачі вперше побачили в мережі інтернет 17 червня цього року. Троє хлопців, найстаршому з яких — 23 роки, поставили перед собою амбітну мету: «створити український бренд, який надихатиме молодих людей розвиватися та любити свою країну». «Бажання шити одяг у нас з’явилося давно, та ми ніяк не наважувалися розпочати проект, бо сумнівалися в успіху», — зізнаються парубки.
На такий блискучий результат свого починання вони й не сподівалися: замовлення на речі з написами «Слава Україні!» та кольоровими тризубами посипалися одне за одним.
За словами одного з учасників команди Андрія Павліківського, на створення першої колекції їх надихнули події на Майдані. «Коли Революція гідності перемогла, ми зрозуміли, що саме зараз час будувати нову країну. Можливо, звучить надто пафосно, але насправді задля цього достатньо просто якісно робити те, що ти вмієш», — переконаний Андрій.
У листопаді хлопці з Heyday Ukraine розробили нову колекцію, яку називають посланням до українців. «Видатний український поет Тарас Шевченко звертався до співвітчизників із твором «І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм в Україні і не в Україні моє дружнєє посланіє», в якому закликає народ до просвітлення та активних дій заради відродження й розквіту нації. Натхненні поезією Шевченка, ми створили колекцію одягу, що є нашою сучасною інтерпретацією цього послання», — каже Андрій.
У колекції — кофтини і шапки зі словами «Сила», «Правда», «Воля». Вартість светрів становить 369 гривень, зимових шапок — 129 гривень. Поки що це весь асортимент, але команда працює над його розширенням. Зокрема, триває робота над створенням дитячої колекції патріотичного одягу. Також у планах — відкриття шоу-руму у Львові, запуск повноцінного сайту, оскільки досі одяг цього бренду можна було замовити лише через соціальні мережі.
Цікаво, що за півроку команді вдалося вийти не лише на український, а й на американський ринок: «За допомогою партнерів у США минулого місяця ми відкрили офіс Heyday у Нью-Йорку. Попереду — Європа. Але, знаєте, дуже хочеться жити та професійно розвиватися саме в Україні. А людям, які емігрували, дарувати хоч частинку свого, українського», — наголошує Андрій.
Інший успішний виробник вітчизняного одягу — київська команда під назвою Hoodie. Як розповідає один з її засновників Володимир Антонюк, політолог за освітою, створення бренду почалося три роки тому з ідеї виробляти студентські «худі» — кофти з капюшоном, із м’якого бавовняного трикотажу. Хлопець розповідає, що в Україні на той час не було чогось такого молодіжного, зручного і водночас унікального. Популярні серед молоді худі, що продавалися в наших магазинах та на ринках, були іноземного виробництва, з відповідними написами.
«Якось ми з товаришем сиділи і думали, чим таким зайнятися, щоб і цікаво було, і користь приносило. І вирішили спробувати створити одяг для студентів різних університетів. Із цієї ідеї й почалася наша історія», — розповідає «УМ» Володимир.
Хлопці почали виробляти худі з назвами вітчизняних університетів і досить швидко здобули популярність. Першою ластівкою стала Києво–Могилянська академія, згодом з’явилися «іменні» кофтини КПІ, Львівського національного університету та Львівської політехніки. Усі речі стабільно користуються попитом. Але на цьому хлопці не зупинилися й додали до асортименту кофти з написами Made in Ukraine («Зроблено в Україні»), «1991» (рік здобуття Незалежності) тощо.
«Створюючи колекцію «Зроблено в Україні», ми хотіли акцентувати на тому, що весь наш одяг виробляється винятково в Україні. Думаю, що популяризація українського одягу триватиме й розвиватиметься. Так є і має бути в кожній країні. Америка, Франція, Німеччина — вони вже давно живуть у цій ніші й розвивають власне. Хочеться, щоб і Україна пишалася своїми товарами», — зазначає Володимир.
Окрім власне худі, компанія Hoodie виробляє светри, футболки та сумки. Вартість товарів коливається, залежить від розпродажів та акцій. Станом на сьогодні худі в інтернет-магазині коштує 390 гривень, футболки — по 190, сумки — по 40 гривень. Найближчим часом команда планує розширити асортиментний ряд завдяки курткам, майкам, сорочкам та іншим речами.
Повертатися в політологію Антонюк наразі не готовий і планує й надалі займатися виготовленням українського одягу. «Хочу, щоб люди розуміли, що українські речі можуть бути набагато якіснішими і доступнішими за китайські та європейські», — каже він.
Не забувають українці й про традиційний національний одяг — вишиванки, попит на які з початком патріотичного піднесення після перемоги Революції гідності й початку фактичної війни з Росією також помітно зріс. Та головне, що їх дедалі більше купують і за межами нашої держави.
«УМ» вдалося поспілкуватися з двома майстринями, які вишивають українські сорочки за кордоном. Катерина Банник — українка зі Львова, музикант за освітою. Дівчина вишиває з 4 років, тож, переїхавши навчатися в Мілан, улюблене заняття не покинула. Катя розповідає, що у Львові вони з мамою часто вишивали сорочки на продаж. Ціна залежала від тканини і складності вишивки, але в середньому становила від 2 тисяч гривень. «А в Європі таку саму сорочку можна продати за півтори тисячі євро, — каже майстриня. — Зараз я працюю над вишивкою звичайних українських поясів, які коштуватимуть тут 300 євро». В Україні такі самі паски можна продати за 400-600 гривень, хоча однозначно говорити про вартість виробу складно — все залежить від використаних матеріалів.
А от у Китаї споживачі не так зацікавлені в українському національному одязі, як європейці, розповідає «УМ» майстриня з Києва Ірина Стрілець, яка нині мешкає в китайському місті Гуанчжоу. За словами Ірини, здивувати китайців українським одягом дуже важко. Вражає їх лише те, що наш національний одяг вишитий вручну. «Коли їм розповідаєш, скільки праці вкладено в кожну одежину, скільки часу і наполегливості, вони не можуть у це повірити», — каже українка.
Але заробити на цьому в Китаї важко. Там усе настільки автоматизовано і працює «на конвеєрі», що ручну працю мало хто цінує. «Поки ти вишиєш одну сорочку і вкладеш у неї всю душу, китайський станок наклепає тисячу таких», — констатує дівчина.
Як стверджують експерти, тенденція популяризації і попиту на український одяг уже невідворотна. Більше того, на думку фольклориста і спеціаліста з народного одягу Валерія Гладунця, вона поширюватиметься не лише на українців, а й на інші нації. В тому числі й на росіян. «Я знаю приклади, коли росіяни приїжджають в Україну і скуповують наші атрибути, футболки й символіку. А потім приховано її носять. Знаєте, як приємно знати, що в тебе під светром чи під курткою написано «Слава Україні»?! Думаю, надалі таких випадків буде все більше», — прогнозує пан Валерій.
Водночас у розмові з «УМ» фахівець зауважив, що в Україні, незважаючи на такий бум патріотичної моди, все ще існує велика проблема з усвідомленням особливостей носіння національного одягу: «Досить часто дівчата одягають вишиванку, не усвідомлюючи, що це традиційний одяг. Коли вишиванки одягають без спідниці, просто з колготками або ж і без них — це аморально. Не можна паплюжити національне. Я всебічно за те, щоб вишиванки були популярними як в Україні, так і за кордоном, але в усьому має бути почуття міри».
На професійному дизайнерському ринку популяризацію українського виробника також гаряче підтримують. «Той спалах патріотизму в українському одязі, який ми спостерігаємо особливо гостро цього року, беззаперечно, допомагає розвитку українського бренду в цілому. Нарешті ми дійшли до того, що самі поважаємо те, що випускаємо: одяг українського виробника почали купувати більш масово, про українських дизайнерів почали говорити не тільки напередодні показів Ukrainian Fashion Week і не тільки в нашій країні. Пишатися дійсно є чим», — наголошує фешн-експерт Наталя Комарницька, яка працює у команді відомого українського дизайнера Андре Тана.
Але закликає не передавати куті меду: «Я позитивно сприймаю светри, футболки чи майки з гербом України, які зараз є майже в кожного, але мені не подобається, коли на патріотизмі починають спекулювати. Білизна чи шкарпетки в патріотичних кольорах — це вже занадто. Має бути повага до символу як до святині».
Помічнянська громада Кіровоградської області, за вітчизняними мірками, має досить скромний бюджет. >>
Проєкт системи оповіщення Полтавської територіальної громади обійдеться місцевому бюджету в 1 копійку. >>
Снайпер підрозділу активних дій ГУР МО України з позивним “Лектор” знищив російського окупанта кулею калібру .338LM на відстані 2069 метрів. >>
Одразу після оприлюднення скандального розслідування "Української правди" щодо вимагання грошей і знущання над військовими у 211-ій понтонно-мостовій бригаді Сил підтримки ЗСУ головнокомандувач Олександр Сирський призначив перевірку. >>
Ледь не щомісяця сироварка Лідія Корсун із Лазірок Лубенського району на Полтавщині дивує своїх покупців новими смаками й кольорами домашніх сирів. >>
Виконуючи бойове завдання в суботу, 14 грудня, загинув льотчик 299-ї бригади тактичної авіації Повітряних сил Збройних сил України. >>