Агов, мільярдери!

Інформацію про те, скільки коштує один сучасний танк, в iнтернеті знайти не просто. Але ось що видав «Гугл» на подібний запит. До кінця 2014 року завод імені Малишева поставить Таїланду останні з 49 українських танків «Оплот», заявляв колишній гендиректор ДК «Укроборонпром» Сергій Громов. Тайці — щасливі: кажуть, що «Оплоти» підвищать обороноздатність королівської армії. (Нам би такого короля, котрий закуповував би для нас зброю). Власне, питання про те, чому Україна під час війни продовжує реалізовувати військове устаткування за кордон, варте окремого розслідування. Добре, що завод імені Малишева торгує бодай не з Росією, як «Мотор Січ», але справа навіть не в цьому.

У зацитованому повідомленні йдеться про те, що обсяг контракту сягає 200 мільйонів доларів. Це означає, що один танк коштує трохи більше 4 мільйонів «зелених». Це вдвічі менше, ніж вартість безпілотника класу «штурмовик-розвідник», такого, як американський MQ-1 Predator. Для чого потрібні безпілотники, пояснювати, мабуть, не варто. Ця «іграшка» літає на висоті 15 кілометрів, має запас ходу до 5 кілометрів, працює без підзарядки до 25 годин, відповідає останнім вимогам непомітності тощо. Такі «штуки» вже поступили на озброєння армії США, повідомляє всезнаюча мережа.

Ну а скільки коштує, приміром, бронетранспортер? Вікіпедія описує БТР-4 «Буцефал», який від 2012 року перебуває на озброєнні в українськiй армії. А виготовляє його, до речі, все той-таки завод імені Малишева. Це хороша машина, придатна для «повного бездоріжжя», яка витримує діапазон температур від -40 до +55. Оснащена 30-міліметровою автоматичною гарматою, 7,62-міліметровим спареним кулеметом, 4 протитанковими ракетами та одним 30-міліметровим автоматичним гранатометом. Ціна — залежно від комплектування — коливається від 1,1 до 1,6 мільйона американських доларів.

А тепер подивимось на інші цифри. Видання «Форбс» оприлюднює щорічні прибутки найбагатших людей України. У передмові до рейтингу-2014 йдеться про те, що «за рік найбагатші українці втратили понад $13 млрд. Сукупні статки першої сотні скоротилися до $42 млрд. Причин декілька. Погана ситуація на зовнішніх ринках — мінімальні ціни, зменшення попиту і, як наслідок, зниження галузевих мультиплікаторів, за якими оцінюють компанії.

Але головна — внутрішня політична криза, яка суттєво загострила економічну. Невизначений статус кримських активів, а тепер і південно-східних. У зоні конфлікту перебувають найбільші промислові підприємства країни, що забезпечують 15,7% ВВП. Найбільше постраждав банківський сектор. Події в країні спровокували відплив депозитів у Криму, Харкові, Луганську, Донецьку. А різка девальвація гривні ще більше погіршила становище», — пише «Форбс».

Що ж, бідним — і в буквальному, і у фігуральному значенні слова — мільярдерам можна лише поспівчувати. Та все ж. Статки Ріната Ахметова сягають 11,2 млрд. доларів, Віктора Пінчука — 3 млрд., Геннадія Боголюбова — 2 млрд., Ігоря Коломойського — 1,8 млрд., Вадима Новінського — 1,4 млрд., Петра Порошенка — 1, 3 млрд., Юрія Косюка — 1,3 млрд., Костянтина Жеваго — 1,1 млрд., Сергія Тігіпка — 1 млрд. Замикає першу десятку багатіїв Олександр Ярославський з якимись «жалюгідними» 932 мільйонами. Але як би економічна криза не била по українських олігархах, «наші люди» є й у «глобальному списку мільярдерів», який також друкує «Форбс». Рінат Ахметов — звісно, не Білл Гейтс, але «скромну» 47-му позицію у цьому рейтингу він посів.

А тепер — увага! — питання. Чому б нашим славним та патріотичним (у більшості своїй) багатіям не скинутися на один-два літаки, танки, пару-трійку безпілотників і «жменьку» БТРів? Невже це нанесе по їхніх фінансових позиціях удар більший, аніж падіння гривні? І це не кажучи вже про той дріб’язок, який суспільство збирає для армії самотужки — від шкарпеток до тепловізорів. Волонтер Юрій Бірюков зібрав на потреби військових понад 50 мільйонів гривень. У рамках акції «Підтримай українську армію» зібрано понад 140 мільйонів гривень. Волонтерці Тетяні вдалося власними зусиллями «спорядити в похід» 25-ту бригаду — нагодувати та вдягнути її бійців, повідомляє «Укрінформ».

Як кажуть, в української армії тільки тому немає ядерної зброї, що досі ніхто не замовляв її волонтерам. Суспільство власноруч підіймає Збройні сили, забезпечуючи всі доступні потреби вояків — від екіпірування та устаткування. І це при тому, що середня зарплата в Києві складає 3400 гривень (по регіонах ця цифра менша), а середня пенсія — всього лише 1122 гривні. А бували ж випадки (й не поодинокі!), коли старенькі віддали на армію останні 50 або 100 гривень. Жертвували й діти, котрі місяцями відкладали «на велосипед» абощо. Біблійна «вдовина лепта» спадає на думку мимоволі, коли розмірковуєш над подібними речами.

Мабуть, розмір серця не завжди корелює із розмірами гаманця. Ба навіть більше: ці величини знаходяться у зворотній пропорції. Чим більше грошей, тим більшим є страх їх втратити. Чим менше — тим щиріше бажання поділитися з ближнім своїм. Агов, мільярдери! Ще не пізно поліпшити карму. Час є, але він стікає, бо єдине, що ви не здатні собі купити, — це вічність.