Запорука успіху — у мультикультуралізмі

Республіка Казахстан — одна з небагатьох держав на пострадянському просторі, що зуміла уникнути міжнаціональних зіткнень і ворожнечі в період кризи СРСР і після його розпаду. Досвід мирного вибудовування політики мультикультуралізму може бути вельми корисним. Причому не тільки для країн, які розвиваються, а й для розвинених держав.

Після розвалу СРСР в усіх державах пострадянського простору був відзначений сплеск національної самосвідомості. Супроводжувався він подекуди негативом щодо колишнього «великого брата» — російськомовного населення. У зв’язку з цим відзначався масовий відтік російського населення на історичну батьківщину — в Російську Федерацію. Єдиним, напевно, винятком став Казахстан. Незважаючи на те, що і тут був відзначений відтік населення, багато з тих, хто виїхав, згодом повернувся до Казахстану. І причина тому — політика влади з вибудовування мультикультуралізму.

До теперішнього часу в Казахстані величезне місце займає російська мова як мова міжнаціонального спілкування (майже половина жителів країни досі не володіють державною казахською мовою). При цьому державна мова не насаджується повсюдно, а впроваджується в суспільну свідомість поступово. І сьогодні майже 90 відсотків випускників навчальних закладів володіють державною мовою на достатньому рівні для спілкування і заняття посад на державній службі, де лише кілька років тому казахська мова стала обов’язковою.

Згідно з програмою уряду, до 2020 року 95 відсотків населення мають оволодіти державною мовою на рівні побутового спілкування. Робиться це, в тому числі, і за рахунок повсюдного поширення безкоштовних або вельми недорогих центрів із навчання мови.

Одночасно з розвитком національної казахської культури і мови отримують вільний розвиток інші мови та культури представників понад 140 народностей, які населяють країну.

Представники різних етносів, що населяють Казахстан, представлені в унікальній за своєю значимістю організації — Асамблеї народу Казахстану. Сьогодні вона є консультативно-дорадчим органом при президентові РК. Головне завдання АНК — реалізація державної національної політики, забезпечення суспільно-політичної стабільності в РК і підвищення ефективності взаємодії державних і громадянських інститутів суспільства у сфері міжетнічних відносин.

За підтримки Асамблеї газети і журнали в країні випускаються 15 мовами, радіопередачі виходять 8, а телепередачі — 7 мовами. Діє 88 шкіл, в яких навчання повністю ведеться узбецькою, таджицькою, уйгурською та українською мовами. У 108 школах мови 22 етносів Казахстану викладаються як самостійний предмет. Відкрито 195 спеціалізованих лінгвістичних центрів, де можна вивчати мови 30 етносів. Крім казахських і російських театрів, у країні працюють іще чотири — узбецький, уйгурський, корейський і німецький. Щорічно виходять у світ кілька десятків нових книг мовами етносів Казахстану. Стали традиційними щорічні масові народні свята — Науриз, Свято єдності народу Казахстану, масниця, сабантуй тощо.

Більше того, 9 представників Асамблеї народу Казахстану, які обираються на з’їзді організації, призначаються депутатами мажилісу (нижньої палати) парламенту. Таким чином, виключається можливість монополізації парламенту однією національністю і гарантується можливість представлення етнічних інтересів різних груп казахстанського населення.

У даний час в країні — понад 30 різних релігійних течій. Найбільшими є: традиційний для Казахстану іслам і християнство (православ’я). При цьому спостерігається дивовижна гармонія у відносинах цих та інших релігій у країні. В Казахстані з’явилася «дружба релігій», коли християни вітають мусульман зі святом Курбан-айт, а мусульмани вітають християн iз Великоднем і Різдвом.

Збереження міжетнічної стабільності є основою державної політики. Ідея етнічної згоди, рівноправності всіх етносів та етнічних груп, які спільно проживають у Казахстані, є нормою закону. А розробка та реалізація ефективної системи заходів щодо подальшої гармонізації національних і релігійних відносин у країні, формування толерантної свідомості та профілактики екстремізму в казахстанському суспільстві є комплексним завданням.

У цілому у сфері національних відносин сучасного Казахстану основними є такі парадигми: зростання національної самосвідомості казахського етносу може йти виключно при одночасному створенні сприятливих умов для розвитку інших етносів; розробка казахстанської моделі національної ідентифікації (тотожності) громадян.

При цьому акцент керівництво країни робить на можливості досягнення прогресу винятково при консолідації зусиль і бажанні всього населення Казахстану. «Міжетнічна згода — це цілющий кисень. Ми не помічаємо його, коли дихаємо, робимо це автоматично — ми просто живемо. Ми повинні самі берегти нашу єдність і міжетнічне порозуміння, — звернувся глава Казахстану Нурсултан Назарбаєв у своєму традиційному Посланні народу країни. — Мир і стабільність — це загальнонародне надбання, яке потрібно щоденною працею захищати і зміцнювати».

Досвід Казахстану — країни, яка зуміла не допустити міжетнічної та міжрелігійної ворожнечі на своїй території за наявності більше 140 етносів і безлічі релігій може стати прикладом для вивчення і наслідування. Особливо в умовах кризи мультикультуралізму у низцi західних країн.