Сам собі електростанція

І собі, і людям

Потужність «сонячної електростанції» — 10 кВт. Лише за сонячний вересень вона «виробила» аж 1,2 тисячі кіловат електроенергії. Цієї електроенергії панові Роману вистачило не лише для того, щоб стати незалежним від примх обленерго, а й самому продавати «зелену» енергію державі — у вересні він «поділився» з «Львівобленерго» 897 кВт електроенергії за три тисячі гривень (тариф в 3,89 гривні за кВт-год встановлений законодавчо і незмінний аж до 2030 року. А от кіловат електроенергії, вироблений на звичайних електростанціях, вартує від 40 копійок до гривні).

Щоправда, домашня електростанція багато в чому залежить від примх погоди, тому торгувати можна не завжди. «В листопаді сонця дуже мало, тож електрики вистачає лише на обслуговування будинку, — розповідає Роман Баб’ячок. — Аналіз, проведений на аналогічних німецьких станціях, де погода дуже схожа на захід України, показує, що взимку сонячна активність майже наполовину менша, ніж улітку. Хоча січень у нас сонячний, і взимку мороз дає можливість виробити більше енергії. Адже сонячні панелі це, по суті, — напівпровідник, що дає більшу ефективність при нижчій температурі».

Сонячні панелі покривають трохи більш ніж 90 квадратних метрів на спеціальному навісі над господарською будівлею. Їх треба встановлювати з південної сторони під кутом 30-35 градусів, щоб вони могли максимально приймати сонячні промені протягом дня. Для своєї електростанції Роман Баб’ячок придбав 40 сонячних батарей, кожна потужністю 250 Вт, блок управління, інвертор змінного струму та двосторонній лічильник, що подає дані «Львівоблернерго».

Пан Роман зізнається, що обладнати власну електростанцію — справа не з дешевих, але перспективна. Фотомодулі (сонячні батареї) обійшлися чоловіку по 200 євро кожна, загалом — 8 тисяч євро. Спеціальний лічильник коштував 15 тисяч гривень. Плюсом до витрат — ще 3 тисячі євро за інвертор з автоматикою. Загалом чоловік розраховує, що його електростанція окупиться років через п’ять. І переконаний, що наразі вкладати гроші в енергонезалежність — справа вигідна. Щоправда, з кожним валютним стрибком термін окупності електростанції збільшується.

Ще більше клопотів завдало оформлення усіх необхідних дозволів, яке тривало з рік. У паперовій тяганині пан Роман звинувачує не «Львівобленерго», а державу. Адже після прийняття закону жодних нормативних актів, які б врегульовували «правила гри» цілої галузі, видано не було. «Цим питанням займається НКРЕ, яке мало б до січня видати всі нормативні акти, а зробили вони це лише в середині серпня, — розповідає пан Баб’ячок. — Я не раз писав листи до установи, але отримував відписки. Зрештою, коли в серпні вони видали потрібні документи, цього ж місяця я і отримав дозвіл. Тепер отримання всіх потрібних дозволів займе максимум місяць часу».

Підтримайте законом

На жаль, займатися виробленням енергії з альтернативних джерел в промислових масштабах можуть собі дозволити лише ті, хто може заплатити і за входження на ринок, і за всі необхідні дозволи. Тож на практиці заробляти на альтернативних джерелах енергії в промислових масштабах можуть лише великі багаті компанії. І саме для них, за словами першого енергонезалежного українця, писався закон, який був розроблений ще урядом Януковича.

До прикладу, згідно з цим законом, юридичні фірми, що займаються альтернативними джерелами енергії, звільнені від податку на прибуток, податку на оренду землі, податку на розмитнення... Крім того, для них «зелений» тариф «прив’язали» до курсу навіть не долара, а євро, тож тепер кіловат «сонячної» електроенергії великих юридичних фірм вартує більше 8 гривень! Це більш, ніж удвічі дорожче від тарифу для громадян. Варто зазначити, що юридичні фірми зобов’язані купувати сонячні панелі українського виробництва, які на 50-60 % дорожчі їхніх закордонних аналогів.

А от для фізичних осіб існують обмеження. По-перше, вони хоч і можуть встановлювати «сонячні» електростанції, однак їхня потужність не повинна перевищувати 10 кВт. Для Одещини, де сонячних днів на рік в загальному на 30 % більше, ніж на Львівщині, це, може, і непогано. А от на західній України можна було б дозволити потужність електростанції і в 15 кіловат.

По-друге, за всі складові сонячної електростанції простим українцям доводиться платити на митниці кругленьку суму. Та ще й податкова відрахує 15 % від прибутку за продані обленерго кіловати. До того ж, далеко не усі громадяни можуть скористатися такою можливістю, адже встановити альтернативні джерела енергії можна лише на домогосподарствах. Для ОСББ, які б могли встановити ті ж панелі на багатоповерхівці, «сонячна» електростанція — заборонена розкіш. Кав’ярням чи магазинчикам до альтернативної енергії також зась.

Сам Роман Баб’ячок переконаний, що варто вдосконалити законодавство та зробити «зелений» тариф однаковим і для фізичних, і для юридичних осіб. Адже якщо курс євро і далі ростиме, а тариф для фізичних осіб не зміниться, то громадянам створювати сонячні електростанції (головні деталі якої купуються за кордоном і в євро) буде просто не вигідно, адже вони перестануть бути окупними. А в нинішній ситуації альтернативна енергія — рятувальне коло, яке допоможе здобути і державі, і її громадянам, справжню незалежність.