Захисник Вітчизни чи жебрак?

Боріться — поборете... систему

Перепони, які стоять на шляху отримання належного статусу, не є непереборними. Якщо чиновники органів виконавчої влади відмовляють у наданні різноманітних пільг та виплат, тоді необхідно звертатися до представників законодавчої влади, аби останні внесли зміни в чинне законодавство. Не слід боятися звертатися до представників правоохоронних органів, якщо є факти порушення законних прав громадян. Не треба забувати і про судову гілку влади. Вже є судові рішення, які сприяють сім’ям загиблих учасників АТО одержати необхідні пільги та виплати. Одне з таких рішень ухвалене Сихівським районним судом м. Львова 24 жовтня 2014 року (справа № 464/9846/14-ц). З цим судовим рішенням вже можна ознайомитися за допомогою iнтернету в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

До суду змушена була звернутися дружина загиблого оборонця Вітчизни, оскільки вона не могла отримати свідоцтво про смерть свого чоловіка, якого розірвало вибухом снаряду і не залишилося жодних останків його тіла. На підставі документів та показань свідків суд задовольнив заяву дружини загиблого оборонця Вітчизни і був встановлений факт смерті її чоловіка у зв’язку з участю в АТО.

Закликаємо волонтерів скористатися цим судовим рішенням як зразком для допомоги тим сім’ям загиблих та зниклих безвісти оборонців Вітчизни, котрі досі не мають свідоцтва про смерть Героя.

Тепер сім’ї загиблого мають надати відповідні пільги, зобов’язані виплатити одноразову допомогу, а неповнолітній дитині Героя повинні призначити пенсію у зв’язку з втратою годувальника.

Які ж пільги мають учасники АТО та їхні родини?

Згідно із Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі — Закон), учасники АТО мали би користуватися усіма тими пільгами, які встановлені для учасників бойових дій (далі — УБД або комбатант — визначення, яке застосовується у міжнародному праві) та членів їх сімей. Хоча для цих справжніх Героїв України мав би бути ухвалений спеціальний закон, як це зроблено для дітей війни, донорів, репресованих тощо. Сподіваємося, що в новому парламенті знайдуться ті народні обранці, які все зроблять для того, аби такий закон був якнайхутчіше ухвалений.

Отже, зараз пільги для комбатантів встановлені в ст. 12 Закону, для інвалідів війни — в ст. 13 Закону, для членів сімей загиблих — в ст. 16 Закону.

На перший погляд, цих пільг дуже багато, але більшість з них починається словами: «безплатне, першочергове, переважне тощо». Всім зрозуміло, що ці слова здебільшого є пустими, бо не забезпечені фінансовим ресурсом, а якщо й забезпечені, то на цих пільгах наживаються окремі індивідууми.

Реальними пільгами є зниження плати за користування житлом та комунальними послугами: для інвалідів війни знижка становить 100%, для комбатантів — 75%, для сімей загиблих — 50%.

Дуже важливою є пільга щодо більш раннього виходу на пенсію за віком комбатантів та членів сімей загиблих. Але про цю пільгу чомусь дуже рідко згадують. Можливо, це через те, що вона встановлена не у вищезазначеному Законі, а в іншому нормативному акті, а саме в п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

На жаль, ця пільга не стосується всіх комбатантів, а тільки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які брали участь у бойових діях, та поширюється ця пільга на батьків, дружин (чоловіків) цих осіб, якщо вони загинули при виконанні своїх обов’язків. Ця пільга дає право на дострокову пенсію після досягнення чоловіками 55 років, жінками — 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років для чоловіків і не менше 20 років для жінок.

Зрозуміло, що треба терміново вносити законодавчі зміни до підстав надання цієї пільги, аби встановити право дострокового виходу на пенсію за віком усім комбатантам та членам сімей загиблих. А ще краще ухвалити окремий закон, в якому визначити всі права та пільги учасникам АТО та членам сімей загиблих. Бо якщо залишити учасників АТО в одному законі з усіма іншими комбатантами, які мають цей статус десятки років, то оборонцям Вітчизни доведеться довго чекати на деякі свої пільги.

Скажімо в ст. 12 Закону зазначено, що комбатантам надається така пільга: «першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва». Нинішніх захисників Вітчизни поставлять у чергу за житлом під такими номерами, що невідомо, чи колись вони отримають житло. Перед ними у черзі стоятимуть інші комбатанти, багато з яких уже встигли неодноразово поліпшити свої житлові умови, залишивши попередні помешкання дітям, онукам та правнукам.

Крім того, деякі з тих пільг, які встановлені в Законі для комбатантів, не є зараз актуальними для багатьох захисників Вітчизни. Бо цим, переважно молодим людям, потрібне буде зараз не першочергове безплатне зубопротезування, а можливість вступу в навчальні заклади поза конкурсом, створення можливостей навчатися та працювати, залучення до активного громадського життя, психологічна реабілітація тощо.

Усі ці пільги мають бути ретельно виписані у спеціальному законі про соціальний захист оборонців Вітчизни. Повинні бути вказані чіткі строки надання цих пільг (особливо щодо забезпечення житлом чи виділення земельних ділянок), а також обов’язково мають бути встановлені розміри компенсацій за вчасне ненадання цих пільг.

Одноразові виплати

Чинним законодавством передбачена виплата одноразових допомог у разі загибелі захисника Вітчизни, встановлення йому інвалідності та у разі часткової втрати ним працездатності без встановлення інвалідності (див. таблицю одноразових виплат).

Глибоко обурює той факт, що законодавці з урядовцями розділили комбатантів на дві категорії: перша — військовослужбовці, а друга — військовозобов’язані та резервісти. Для чого було встановлювати різні суми виплат для цих двох категорій, а в деяких випадках узагалі не надавати допомоги військовозобов’язаним та резервістам?

Коли військовозобов’язані, резервісти та їхні родичі звертатимуться по одноразову допомогу, вони повинні вимагати виплатити їм допомогу в тих розмірах, які встановлені для військовослужбовців, оскільки з моменту мобілізації військовозобов’язаних та резервістів їх статус змінюється на статус військовослужбовців з усіма притаманними цьому статусу правами і обов’язками. У судовому порядку це можна буде встановити. Проте виникає закономірно запитання: «Для чого звертатися до суду, якщо можна внести зміни в законодавство і не змушувати людей ходити по судах?».

Сподіваємося, що новий парламент внесе зміни в чинне законодавство та врегулює це питання.

Вражає те, що, за останніми офіційними повідомленнями, уряд виділив кошти для виплати одноразової допомоги лише 423 сім’ям загиблих комбатантів. А як бути з сім’ями усіх інших загиблих оборонців Вітчизни, яких, за попередніми даними, вже є понад тисячу осіб.

Чому ж так затягується процес із виплатою одноразової допомоги сім’ям загиблих оборонців рідного краю? Ці справжні Герої України віддали за свободу своєї землі найдорожче — власне життя! А держава, в образі своїх виконавчих органів, мала би все зробити не тільки для вшанування пам’яті про цих загиблих Героїв, а й для допомоги членам їх сімей. Аби дружини та батьки загиблих не ходили чиновницькими коридорами з проханням виплатити допомогу, а за них усе зробили відповідальні працівники виконавчих органів і лише повідомили сім’ї загиблих, що кошти вже зараховані на банківський рахунок.

Ситуація з виплатою одноразової допомоги інвалідам-учасникам АТО взагалі катастрофічна. За останніми офіційними урядовими повідомленнями: «Виплачено допомогу 14 пораненим військовослужбовцям у сумі 149,2 тис. грн. Така кількість виплат пораненим військовослужбовцям зумовлена тим, що військовослужбовці, які отримали поранення та травми під час проведення антитерористичної операції, ще не пройшли огляд в органах медико-соціальної експертної комісії (МСЕК), тому документи для отримання одноразової грошової допомоги не оформляли».

По-перше, якщо розділити суму 149 тис. грн. на 14 поранених осіб, то матимемо в середньому 10 тис. грн. на одну особу. Незрозуміло, виходячи з яких сум, уряд виплатив цю допомогу, якщо найнижча одноразова мінімальна виплата інваліду третьої групи становить 85 тис. грн.?

По-друге, посилання на те, що поранені військовослужбовці ще не пройшли огляд в органах МСЕК — це не виправдання, а навпаки — підстава для порушення кримінальних справ проти тих службових осіб, які зволікають з організацією проходження огляду в органах МСЕК. Чекаєте на гроші за встановлення інвалідності — як звикли весь час це робити? Не дочекаєтеся цього, а дочекаєтеся тюремних камер, якщо будуть виявлені факти вимагання грошей із поранених оборонців Вітчизни!

Узагалі вже давно настав час реформувати систему органів МСЕК, бо те, що там твориться — це жах, який не піддається здоровому розумінню. Абсурдність полягає в тому, що багато здорових людей платять гроші за те, щоб їх офіційно визнали інвалідами, і водночас із багатьох хворих людей вимагають гроші за встановлення інвалідності. Причому ще й дуже часто примушують щороку ходити на перекомісію, аби далі «трясти бабло» з цих знедолених людей.

Не залишайтеся байдужими!

Дуже часто людина закривається в собі, коли горе спіткає її. Особливо, коли вона втратила найдорожчу людину або стала навіки інвалідом. Тому небайдужі громадяни, насамперед родичі, знайомі, сусіди цієї людини, чи й зовсім незнайомі люди могли би стати на захист її прав, навіть якщо ця людина каже, що не потребує жодної допомоги та захисту.

Для виплати одноразової допомоги сім’ям загиблих комбатантів необхідно звертатися із заявою до того державного органу, який направляв захисника Вітчизни у зону АТО, а це може бути МО, МВС, СБУ тощо. До цієї письмової заяви треба долучити копії всіх документів, які підтверджують смерть оборонця Вітчизни або свідчать про те, що Герой загинув або пропав безвісти.

Письмова відповідь на цю заяву має обов’язково надійти і залежно від змісту цієї відповіді треба буде вчиняти наступні кроки у захисті прав членів сімей загиблих. Детальну інформацію щодо подальших дій ми надамо у наступних публікаціях.

У питанні встановлення інвалідності оборонцям Вітчизни необхідно насамперед звертатися до головного лікаря військового шпиталю, аби він організував засідання комісії МСЕ безпосередньо за місцем лікування поранених.

Якщо відбуватиметься затягування з оглядом поранених для встановлення їм інвалідності, тоді зверніться безпосередньо до органів МСЕК і виясніть у них причину затримки. Якщо працівники органів МСЕК відмовлятимуться надавати інформацію, тоді подайте письмову заяву до голови МСЕК. Треба домагатися того, щоб поранених та хворих захисників Вітчизни визнавали інвалідами війни ще у військовому госпіталі, а не після того, як їх відправлять додому. Там буде набагато важче встановити причину інвалідності. Вже трапляються непоодинокі факти, коли пораненим Героям видали відчіпні «папірці» про те, що вони отримали захворювання та травми під час проходження служби, а не при виконанні обов’язків військової служби. А це означає, що їм «планують» встановити причину інвалідності — загальне захворювання, отримане в армії, а не — інвалід війни. А це два різні статуси, і пільги інваліда війни суттєво відрізняються від усіх інших пільг.

Допомога з догляду за інвалідом — 15 копійок на день

Кожен небайдужий український громадянин міг би зараз стати волонтером у питанні захисту прав нинішніх оборонців рідного краю, аби не допустити тієї ситуації, яка трапилася з соціальним захистом реабілітованих осіб — колишніх політичних в’язнів совєтських концтаборів, які боролись за незалежність України і яким виборена ними держава визначила компенсацію у розмірі... 7,5 грн. за один місяць (25 копійок за один день) незаконного ув’язнення. Причому навіть цей жалюгідний розмір компенсації призначають не за весь період незаконного позбавлення волі, а лише за 75 місяців (6 років 3 місяці) і виплачують не одразу, а протягом п’яти років рівними частинами і то тільки в тому випадку, якщо звернення за «компенсацією» відбулося протягом трьох років з дня реабілітації.

На жаль, досі залишається незмінним і розмір допомоги з догляду за інвалідом першої групи — 4 грн. 80 коп. на місяць (15 коп. на день), і цей принизливий розмір допомоги чекає також на комбатантів — інвалідів першої групи. Причому ця «допомога» виплачується лише працездатній особі (непенсійного віку), яка здійснює догляд за інвалідом. Ця особа повинна представити масу документів про те, що вона не працює, не вчиться, не отримує пенсію, не стоїть на обліку в службі зайнятості як безробітна, не зареєстрована приватним підприємцем тощо, і тільки тоді їй призначать «допомогу» в розмірі 15 коп. на день. Досі залишається чинною урядова постанова № 832 від 26 липня 1996 року, яка встановлює цей жалюгідний розмір «допомоги», незважаючи на десятки звернень до всіх керівників уряду, у тому числі до нинішнього — Арсенія Яценюка.

Настав час змінити ставлення держави до її оборонців. Маємо постійно пам’ятати про загиблих, вшановувати їхню пам’ять, допомагати сім’ям загиблих, інвалідам війни — це щоденний наш обов’язок. Кожен iз нас у неоплатному боргу перед цими справжніми Героями України, і ми маємо зробити для них усе, аби вони не відчували себе покинутими та забутими на своїй землі.