Трейдери чи грабіжники?

У ці дні в більшості держав світу плавно, але невпинно дешевшає бензин — паралельно із падінням ціни на сиру нафту. В Україні — процес зворотний. Тобто замість здешевлення ми бачимо на автозаправках потужне зростання цін. Причина — нестабільність на валютному ринку. Втім експерти констатують: деякі мережі не чекають чергового етапу падіння курсу національної валюти, а «грають» на випередження. Тобто піднімають ціни. Дати юридичну оцінку таким діям у нашій державі, схоже, не можуть.

Фактори ринкові…

Ціни вгору почали повзти ще у понеділок — коли якихось форс-мажорів на валютному ринку не було. Тоді один з операторів ринку «підтягнув» бензинові котирування одразу на 50 копійок. Тоді ще подорожчання не носило масового характеру, але вже позавчора за «лідером» почали йти інші мережі. І ціни рвучко поповзли вгору.

Так, «КЛО» підняв вартість пального також на 50 копійок, «ВОГ» — на цілу гривню! А-92 і дизель доросли у нього до 17,99, а найпопулярніший в автомобілістів А-95 став коштувати 18,49 грн. «Сокар» підняв ціну на гривню тільки на один вид пального — преміальний, А-95+ коштує у нього таку ж ціну — 18,49.

Паливні експерти в оцінках ситуації єдині — оскільки ніхто в Україні не знає, скільки нині коштує долар, нафтотрейдери змушені перестраховуватися. «До того часу, коли в Україні не наведуть лад на фінансовому ринку, ціни на бензин стрибатимуть разом із гривнею, — каже заступник директора науково-технічного центру «Психея» Геннадій Рябцев. — Ринкова ціна палива анітрохи не завищена, а спровокована курсом, економічною ситуацією у державі, зовнішніми факторами і падінням попиту».

«Уже найближчим часом ціни «підтягнуть» й інші оператори», — робить песимістичний прогноз співголова Фонду енергетичних стратегій Дмитро Марунич. Причина — речі, які відбуваються нині у Національному банку України. «Роздрібні ціни на бензин у нас визначаються трьома головними факторами: зовнішній, попит і курс валют, — пояснює Рябцев. — Зовнішній — це ціни на нафтопродукти за кордоном. 80% усіх їх завозиться, тож від ціни на кордоні залежить дуже багато. Другий фактор — попит. Нині він знижується через високі ціни. Більшість автовласників не можуть дозволити собі купувати пальне великими обсягами. Відповідно, компанії бачать, що попит знижується і не піднімають ціни. Вони просто не зацікавлені у підвищенні цін, адже мають зиск за рахунок обігу нафтопродуктів. Але є ще третій фактор — курсовий. Якщо, наприклад, впродовж двох тижнів гривня падає на десять копійок, то впродовж наступних бензин дорожчає на 7-8 копійок».

… і маржа 4 гривні на літрі!

Попри всю логіку сказаного, експерти, які не належать до числа лобістів компаній-нафтотрейдерів, уже впродовж тривалого часу ставлять одне і те ж питання: чому власники автозаправок не поспішають знижувати вартість пального, коли обставини це дозволяють, але при цьому дуже швидко й ефективно піднімають ціни, як тільки мають для цього хоча б щонайменшу нагоду? Прикладів цьому — безліч.

Досить згадати ситуацію, яку ми мали у жовтні. Тоді, нагадаємо, за оцінкою аналітиків ринку, справедлива вартість пального мала би становити 14,10 гривнi за літр. І навіть з урахуванням усіх бажань трейдерів заробити одразу й багато, А-95 мав би коштувати не більше, ніж 15,13 гривнi. Натомість ціни на заправках тоді не опускалися нижче, ніж 16,29. При цьому, за словами в.о. голови Антимонопольного комітету Миколи Бараша, маржа на кожному літрі «на пістолеті» коливається від 3 до 4 гривень. «Така дохідність є вищою, ніж у рітейлі, але при цьому оператори не можуть пояснити мотиви такого ціноутворення», — сказав тоді голова АМКУ.

Відтак звідси можна зробити висновок: трейдери лукавлять, що піднімати ціни їх змушує безвихідь із доларом. І особливо лукавлять, наголошуючи при цьому на такий фактор, як зменшення попиту. Адже висновок, що його опосередковано робить посадовець з Антимонопольного комітету, — простий, як крапля дев’яносто п’ятого! Аби компенсувати прибуток, який власники заправок раніше мали на обігу, вони збільшують маржу. І шукають найменшої нагоди, аби збільшити ціну бензину. І ті автомобілісти, які не поставили своїх залізних коней на прикол, а змушені їздити, оплачують стабільність прибутків нафтових компаній.

Таку сумну ситуацію у більшості держав радикально зупиняє Антимопонольний комітет. Але в Україні він чомусь не діє. Як при колишній владі, так і при нинішній. Так, ще у жовтні той самий Микола Бараш пообіцяв трейдерам мільйонні штрафи. Вкотре! Без жодного, ясна річ, результату. Нині ж подібні погрози на адресу нафтового бізнесу — це вже навіть не смішно.

Єдина надія — на реформування цього зовні страшного, але малонебезпечного органу. Цікаво висловився про діяльність АМКУ новий міністр економіки Айварас Абромавічус. «Антимонопольний комітет необхідний, аби не було штучних монополій. Як, наприклад, існує нині, коли 90% бензину продають через одну і ту ж саму структуру», — окреслив глибину проблеми литовсько-український чиновник.