Битва за пільги

Нові виклики — нова структура. Держслужбу у справах ветеранів і учасників війни було створено у вересні. Коло її функцій дуже широке, і саме ця служба видає документ про отримання бійцем статусу учасника бойових дій (УБД). Близько 60 тисяч військовослужбовців і бійців добровольчих батальйонів є і вже побували на фронті, а скільки ще тилових співробітників та просто ласих до пільг громадян претендують на цей статус, що відкриває дорогу до пільг! У розмові з Артуром Дерев’янком ми намагалися з’ясувати найболючіші питання, які цікавлять і пошуковувачів статусу, і суспільство загалом.

Про механізм надання статусу УБД. Де «гальмо прогресу»?

В ідеалі схема працює так. Боєць-учасник АТО повинен мати паспорт, ідентифікаційний код, дві фотокартки і з цими документами звернутися до свого безпосереднього командира. Відтак збирається документація на рівні військової частини, залученої до АТО. Потім папери «переходять» у відомчу комісію, відповідно, Міноборони чи Нацгвардії, чи МВС тощо. Саме на цьому рівні складають списки учасників АТО. Це не статус, це лише підстава для надання статусу учасника бойовий дій. Відтак документи потрапляють до Держслужби у справах ветеранів війни і учасників АТО, де їх перевіряють і готують до розгляду міжвідомчої комісії. Остання проводить засідання раз на тиждень і розглядає ці подання. Після затвердження Держслужба кожному персонально надає довідку для отримання посвідчення учасника бойових дій. Саму ж «корочку» бійці отримують, зареєструвавшись за місцем проживання, у тамтешніх органах соцзахисту. Тепер вони мають повне право на пільги. Якщо, звісно, держава зможе повною мірою фінансово наповнити цю статтю видатків.

На якій ланці цього бюрократичного ланцюга гальмується процес? Голова Держслужби переконує: «Мої підлеглі працюють iз восьмої ранку до восьмої вечора. За нами затримки немає». Він певен, що затримка відбувається на рівні військових частин: «Як учасник трьох військових конфліктів знаю: багато чого залежить від командира. За моїми спостереженнями, дехто з командирів трохи ледачий, а дехто просто не знає, що робити, є некомпетентні в діловодстві начальники штабів, а хтось некоректно склав подання, тому їх комісія і повертає на доопрацювання. Простіше дорікнути: держава не працює. Ні, державний механізм працює. Але первинні документи, наголошу, повинна готувати військова частина, стройова частина і сам учасник АТО».

Утім справа повільно, але рухається. Якщо до кінця жовтня статус УБД ще не було надано жодній особі, то станом на 5 грудня його отримали 3812 осіб. З них тільки 15 осіб — працівники цивільних підприємств та організацій, решта 3797 — військовослужбовці (Міністерство оборони — 1838, МВС — 647, Національна гвардія — 352, СБУ — 146, Держприкордонслужба — 190, УДО — 404, Служба зовнішньої розвідки — 8, Держспецтрансслужба — 36, Держспецзв’язку — 176). Жоден iз військовослужбовців не отримав відмови, лише документи 27 військовиків відправили на доопрацювання.

Через прогалини в законодавстві та урядових нормативах неврегульованим залишається питання надання статусу УБД бійцям добровольчих батальйонів, які пішли на фронт у перші місяці. І наразі зовсім поза пільгами лишаються вояки батальйону «ОУН» Миколи Коханівського, а також двох батальйонів ДУК «Правого сектору» (5-го і 8-го). «Рiч у тiм, що всі добровольчі батальйони натепер комусь підпорядковуються — Міноборони, МВС, Нацгвардії. Лише три згадані підрозділи досі не підпорядковуються нікому, — пояснює ситуацію пан Дерев’янко. — Ми зустрічалися з комбатами, радилися з юристами і врешті запропонували через Мінсоцполітики (позаяк держслужба не має права законодавчої ініціативи) поправки до закону, які допоможуть врегулювати це питання».

Про шкідливість спрощених підходів

Шлях до отримання бійцем статусу УБД, опис якого зайняв два абзаци, в реальності для декого є довгим і непростим. Проте Дерев’янко рішуче проти спрощення системи. Каже, окремі облдержадміністрації пропонують для пришвидшення процесу надавати пільги за довідкою учасника АТО. Але в такому разі хто гарантує, що довідка не підроблена, що її пред’явник не дезертир, що не порушено кримінального провадження щодо нього? «Кожен конкретний випадок треба перевіряти. Надавати пільги просто за довідкою ми не можемо, інакше у нас завтра вся держава стане пільговиками».

Перевірені дані про учасників АТО заносять у Єдиний реєстр, який тільки-но почала створювати Держслужба. Зараз у Реєстр внесено чотири з половиною тисяч осіб, проте ще не всі вони отримали статус УБД. «Силові» міністерства і відомства в цілому вже склали списки людей, які воювали в АТО. «Проте ці списки ще належить перевірити. Ми не можемо зараз внести в Реєстр 60 тисяч неперевірених прізвищ», — каже Дерев’янко. За допомогою цього Реєстру держава матиме єдину базу даних щодо учасників АТО і зможе раціонально розподіляти фінансові потоки на пільги.

Про «тиловиків» і «військових туристів»

Рішення про надання статусу УБД (чи відмову) приймається колегіально — на міжвідомчій комісії, засідання якої відбуваються раз на тиждень. До її складу входять представники усіх силових структур, що беруть участь в АТО, Антитерористичного центру, а також представників громадських організацій, Комітету з прав людини — вони контролюють, як комісія виносить рішення. Тому на цьому етапі маніпуляції малоймовірні.

Комісія розглядає й нестандартні випадки. «Наприклад, — розповідає Артур Дерев’янко, — було надано статус УБД прикордонникам, які отримали поранення в серпні на Азові під час обстрілу росіянами двох українських прикордонних суден. Ці прикордонники формально не є учасниками АТО, але рішення щодо них вважаю цілком справедливим».

Згідно з урядовою постановою від 20 серпня, право на здобуття статусу УБД отримали і цивільні особи та організації, які були залучені до робіт у зоні АТО. Тут, на думку громадськості, відкривається широке поле для ласих до пільг чиновників та всіляких шахраїв. Справді, визнає Дерев’янко, на комісію нерідко потрапляють справи так званих «військових туристів»: «Дехто хоче уникнути люстрації, дехто — отримати пільги завдяки статусу УБД». Але переконує: «Якщо начальник управління певного міністерства поїхав у відрядження, подивився, повернувся і подає документи на статус УБД — у цьому разі комісія чітко розуміє, що чиновник просто намагається здобути пільги. Йому буде відмовлено».

Щодо цивільних організацій, співробітники яких отримали статус УБД, Артур Дерев’янко називає фахівців Миколаївського та Харківського танкоремонтних заводів, які приводили до ладу важку техніку, співробітників кількох обласних автодоріг — грейдеристів, бульдозеристів, котрі зводять в зоні АТО лінії оборони. «Співробітники автодорів, які їздять у відрядження в зону АТО, — не комбатанти, але вони ризикують, трапляється, отримують поранення і навіть гинуть. Наразі вони соціально не захищені. В Антитерористичному центрі є перелік облавтодорів, співробітників, які їздять у відрядження в зону бойових дій, райони виконання робіт, закріплення техніки тощо. Якщо Антитерористичний центр дає підтвердження щодо конкретного, скажімо, бульдозериста, — цей чоловік отримає статус учасника бойових дій. Співробітники тилу також наближають нашу перемогу».

Чимало пошуковувачів отримали відмову. Наприклад, автотранспортна компанія «Орлан», яка возила вантажі у зону АТО. «Я розумію, це відбувалося так: приїхали, вивантажилися в полі — і поїхали геть, — розмірковує голова Держслужби. — Ми їхнім юристам відправили документи на доопрацювання. Якщо співробітники компанії отримають довідку від Антитерористичного центру про залучення до робіт в АТО, — тоді можуть отримати статус».

Голова Держслужби відзначає, що з часом з’являються все нові й нові категорії претендентів на пільги. Наприклад, волонтери, яких пропонує «номінувати» статусом УБД Міністерство оборони. «Волонтер робить свою справу з власної волі, — зауважує Дерев’янко. — Коли волонтер отримав поранення, або, не дай Боже, загинув, його сім’я повинна мати компенсацію чи соціальний захист. А якщо волонтер є цілим і неушкодженим, може, він і не потребує цього статусу? Я не хотів би, щоб за рахунок цієї категорії кількість пільговиків непомірно зросла».