Свого не цурайтесь

16.12.2014

Українська влада, здається, придумала, як розв’язати демографічну проблему. Нас більшає завдяки роздачі «гостям столиці» українського громадянства. Ще одна іноземка — Єка Згуладзе — отримала паспорт із тризубом, а також — запрошення обійняти посаду першого заступника голови МВС. «Президент привітав моє клопотання. У понеділок, за фактом виходу указу про надання громадянства, підпишу подання про призначення Екатерини Згуладзе першим «замом» міністра внутрішніх справ, — зазначив на своїй сторінці у «Фейсбуці» голова відомства Арсен Аваков.

Новоспечена громадянка України відома тим, що в минулому очолювала аналогічну структуру в рідній Грузії. Отримавши освіту в США, Згуладзе протягом декількох років працювала заступником міністра внутрішніх справ Грузії, а також виконувала обов’язки міністра. Її вважають реформатором системи внутрішніх справ та відомим борцем із корупцією. Коментуючи можливе призначення, Згуладзе демонструє розуміння того, що Україна — не Грузія. Вона розуміє, що просто калькувати свій попередній досвід не вдасться. «Для мене це — не продовження роботи у Грузії. Це — нова країна, новий проект, і це буде українська реформа», — обіцяє Згуладзе.

Менш гучне, але також цікаве призначення пов’язане й з іменем американця Рональда Гленсора. Це — експерт у галузі правоохоронної діяльності, який курируватиме в Україні створення єдиної патрульної служби. Як виявилося, Гленсор уже два роки співпрацює з українськими міліціонерами, навчаючи їх «шукати нестандартні підходи для вирішення стандартних проблем, базуючись на світовому досвіді». Так, в усякому разі, подає цю новину прес-служба МВС.

Раніше, як повідомляла «УМ», три міністерські портфелі вже отримали «нові українці», запрошені до праці на новий уряд. Це — Наталія Яресько, українка американського походження, що очолила фінансовий блок, литовець Айварас Абромавічус — теперішній міністр економічного розвитку та торгівлі, а також грузин Олександр Квіташвілі — очільник Міністерства охорони здоров’я. Їхнє призначення викликало неоднозначну реакцію. Олії у вогонь підлило видання «Дзеркало тижня», яке провело розслідування та з’ясувало, що кадрами для українських реформ займалося російське рекрутингове агентство Rosexpert, а точніше — його київська філія.

Певні питання залишав по собі й бекграунд призначенців. В офіційній біографії Наталії Яресько було зазначено, що вона «бере участь у багатьох програмах Фонду Віктора Пінчука». А також те, що у 2003-му тесть Пінчука — тодішній Президент України Леонід Кучма — нагородив Яресько Орденом Княгині Ольги — за вклад у розвиток української економіки.

Щодо Абромавічуса, котрий починав кар’єру як управляючий компанії East Capital, то до його послужного списку є деякі зауваження. Компанія ця інвестувала не лише в українські проекти, а й у російські. Тож у 2005-му Абромавічус переїхав до Москви, де й прожив, судячи з біографії, три роки — до 2008-го, коли майбутній міністр перебрався до Києва. «Я багато працював у Росії. І мене дуже здивувало те, наскільки багато привітань і підтримки я отримав від моїх колишніх парнерів у Росії. Ніхто не відгукнувся негативно», — похвалився міністр, який, мабуть, саме завдяки зв’язкам у Росії і потрапив в поле зору Rosexpert`у.

І, нарешті, те, що стосується Олександра Квіташвілі. На його батьківщині не всі в захваті від роботи колишнього міністра. Теперішній спікер грузинського парламенту Давід Усупашвілі так прокоментував призначення Квіташвілі: він, звичайно ж, бажає Квіташвілі успіхів та реалізації в Україні тих своїх ідей, які в Грузії той реалізувати не зумів. Що стосується реформ, Усупашвілі зазначив, що в період, коли Олександр Квіташвілі був міністром охорони здоров’я, ніяких змін на краще ця галузь на собі не відчула.

Хай там як, а будь-які висновки з приводу призначених міністрів робити зарано. Їм потрібен час, а час в нинішніх умовах — найбільш дефіцитний «товар». Міністри-іноземці можуть як підняти авторитет українського уряду, так і знищити його остаточно. Це вже залежатиме від їхнього професіоналізму та незаангажованості — тобто від якостей, за які їх і запрошували «робити реформи» в Україні.