Сльози розпачу

Жодних ілюзій стосовно виступу нашої жіночої збірної на чемпіонаті Європи-2014 не було. Досвідчений наставник української команди Леонід Ратнер не приховував, що, опинившись у групі «смерті», шансів на вихід до наступного раунду у його підопічних практично немає. Розуміла це й віце-президент Федерації гандболу України Зінаїда Турчина, прирівнюючи до подвигу можливість українських гандболісток подолати перший груповий раунд Євро. Власне дива не сталося. Посівши в своєму квартеті останнє місце, українки в числі перших (разом зі збірними Росії, Хорватії та Сербії) залишили континентальний форум. Однак, як і обіцяв Леонід Анатолійович, зробили це дівчата з високо піднятою головою, продемонструвавши гідну гру.

По суті, єдиний шанс на продовження змагань наші дівчата мали в останньому турі, коли після розгромів від двох найтитулованіших збірних Старого світу — Данії та Норвегії, зустрічалися з румунськими гандболістками. На відміну від попередніх двобоїв, заключний поєдинок «синьо-жовтих» у групі В пройшов за відносно рівної боротьби, завершившись мінімальною перевагою наших опоненток. Сльозам та розпачу українських гандболісток не було меж — румунки виглядали далеко не непереможною командою. Думається, за умов адекватної підготовки до ЧЄ та більшої уваги з боку держави та федерації підсумки групового раунду Євро-2014 мали б для «синьо-жовтих» дещо інші підсумки, ніж один виграний тайм у трьох поєдинках.