Середній калібр

Три тижні, що залишилися до найголовнішого свята всезагального очікування змін на краще, змушують заглядати на магазинні полиці з думкою, «щоб його прикупити на новорічний стіл». Зробити такий стратегічний запас якнайшвидше спонукає і трохи не щоденне аж занадто помітне зростання цін на продукти. Тому доречними будуть дослідження пропозицій на споживчому ринку червоної ікри і маслин — продуктів, які стають їстівними атрибутами трохи не кожного святкового застілля.

Різнокольорові плоди

Якщо ви ще не вивчили, чи є різниця між оливками і маслинами, уточнюємо: і чорні, й зелені плоди — з одного дерева, яке хтось називає маслинним, інші — частіше — оливою. Сировиною для виробництва можуть бути оливки трьох видів. Зелені — плоди, які збирають у стадії дозрівання, до того, як вони стануть зовсім стиглими. Їхній колір — від світло жовтого до власне зеленого. Чорні маслини — ті, які зібрали стиглими. Їхнє забарвлення — червонувато-чорні, темно-фіолетові, зеленувато-чорні або навіть темно-каштанові. Чорними у процесі обробки можуть стати і недозрілі оливки природних рожевуватого, темно-рожевого чи коричневого кольорів. Вони є третім різновидом сировини.

Глюконат заліза — Е 579 додають у розчин, яким заливають оливки, виявляється, не для зміни їхнього кольору, а для фіксації чи підсилення природного. Крім того, у лужному середовищі їх обробляють, щоб позбутися гірчинки (саме тому чорні маслини частіше ніжніші на смак, не терпкі). Втім, купивши упаковку, дізнатися, який саме різновид плодів пропонують вам скуштувати, ви не зможете. Бо детальну інформацію ніхто з виробників не подає.

Спеціалісти центру незалежних споживчих експертиз «Тест» закупили у столичних супермаркетах у жовтні (це важливо, оскільки ціни з нинішніми вже можуть різнитися, а в останні передноворічні дні — й поготів) для тестування чорні маслини 8 марок: від іспанських виробників «Премія», St. Michele, Iberica, Bonduelle, Excelencia , Angelо; грецькі Delphi та Olivero — єгипетські оливки, розфасовані в Українi.

Зустрічають, як відомо, за вдяганкою. А з продуктами знайомляться — почитавши інформацію на упакуванні. Хоча на жодній з перевірених бляшанок і скляних баночок не вказано, iз зелених чи іншого забарвлення плодів зроблені маслини. У майже всіх, крім Iberica, харчові добавки записані без кодів Е.

Здавалося б, може засмучувати те, що у кількох з перевірених банок загальна маса нетто не збігається із заявленою. Втім, у трьох зразках це, навпаки, втішає. Бо виробники Iberica, Excelencia та Delphi економлять на… розсолі. А власне маслин у банках більше, ніж задекларовано. Не набагато, однак приємно. По-іншому було у протестованому зразку Olivero: і загальна маса нетто менша, і власне плодів.

Варто ще згадати про такий показник маслин як їхній розмір — калібр. Починають із позначки 60/70 і з інтервалом у десяток ведуть відлік до 111/120, потім інтервал збільшують до двох десятків і доходять до 181/200, далі — з інтервалом у три десятки — до 381/410. Найцікавіше, що чим більші маслини, тим менший їхній калібр. Тож позначки 240/260 на більшості протестованих банок означають, що у банці оливки не більші середнього розміру.

В які б тонкощі виробничого процесу не вдавалися споживачі, однією з основних характеристик будь-якого продукту є його смак. Дегустатори найкращими за цим показником визнали маслини Excelencia (3,43 грн. у перерахункуза 100 г), «Премія» (5,17 грн. за 100 г), Iberica (5,71 грн. за 100 г) , Angelо (6,55 грн. за 100 г) та St. Michele (9,61 грн. за 100 г). Хорошистами стали Bonduelle (6,40 грн. за 100 г) та Delphi (6,63 грн. за 100 г). А маслини Olivero (5,39 грн. за 100 г) пробантам на смак видалися — як солоні огірки. Словом, не сподобалися.

Ікру не докладають

Стовідсотково можна казати, що багато хто з українців не тільки від інших вимагають санкцій до РФ через агресію по відношенню до нашої країни, а й самі бойкотують російські товари, тому ігноруватимуть червону ікру з риби, виловленої десь у районі Сахаліну. Хоча не лише Росія постачає цей делікатес на ринки, а наприклад, і США. Тому нагадаємо дещо про цей продукт.

Напис на баночці великими буквами «Ікра лососева» не означає, що у ній ікра саме з лосося — може бути з кети, горбуші, нерки, форелі й менш відомих представників сімейства лососевих риб. Зрозуміло, що кожна з них має власні відтінки кольору, розмір і смак. Вид риби виробник ікри може вказати у назві, у переліку складу або навіть просто літерою біля дати виробництва.

Баночки з червоною ікрою, які продають в українських магазинах, заповнені переважно у Росії чи Україні. Якщо почитати всю інформацію на них (а людям із проблемами зору без окулярів чи збільшеного скла не обійтися), можна дiзнатися багато корисного. Якщо товар зроблено відповідно до держстандарту — він з РФ, бо норматив вимагає розфасовувати винятково свіжу сировину, а робити це можна лише поблизу місць промислу.

Зрозуміло, червона ікра вітчизняного виробництва — назва досить умовна. Її виготовляють переважно із замороженої сировини. Із РФ до нас мають завозити свіжу ікру (відповідно до їхнього держстандарту ГОСТ18173-2004), для збереження приправлену консервантами сорбіновою або бензойною кислотою. В Україні підприємства розфасовують її згідно iз затвердженими власними технічними умовами (ТУ) і нерідко «здобрюють» ще одним консервантом — дозволеним для використання у нас уротропіном, який у Росії заборонили через можливу шкоду для здоров’я ще кілька років тому. Позначки таких харчових добавок: сорбінова кислота — Е200 (можуть бути сорбат натрію — Е201, сорбат калію — Е202, сорбат кальцію — Е203, паргідроксібензойної кислоти гептиловий ефір — Е209). Бензойна кислота — Е210 (її похідні солі Е211-Е213). Уротропін — Е239 (ще називають гексаметілентетрамін, гексамін, метенамін). Трапляється, що у баночках з ікрою можна віднайти навіть усі три консерванти. Так, із перевірених спеціалістами «Тесту» семи різновидів продукції таким виявився один зразок — «Русский посол Сахалинское золото». За інформацією на упакуванні, його виробники —Д-14, СП «УВРК» ТОВ, м. Куп’янськ Харьківської області. Експерти у листопаді купували 130-грамову баночку за 129 грн. (у перерахунку 99,23 грн. за 100 г). Радує тільки те, що уважний споживач може свідомо залишити такий товар на полиці: на упаковці зазначені усі три консерванти.

Без уротропіна у тесті — ікра нерки «Геліос» (ТОВ «Озерновський РКК №55», Камчатський край, РФ, на замовлення ТОВ «МГК «Геліос», м.Київ). 120 г коштували 134,01грн. (111,68 грн. за 100 г). І ще — ікра з горбуші «Шаланда» (ТОВ «Долинськ» Сахалінська обл., РФ, на замовлення ТОВ «МГК «Геліос», м.Київ). 100-грамова баночка за 166 грн. 12 коп. Обидва зразки, зроблені за вимогами держстандарту — відмінники тестування. Втім у дорожчого приблизно у півтора раза вищі показники вмісту консервантів сорбінової і бензойної кислот, ніж у дешевшого зразка. Хоча до обмеження — «не більше 1000мг/кг» — ще далеко (показники 540 мг/кг та 460 мг/кг).

Для ікри, розфасованої біля місць вилову риби, важлива дата виробництва, оскільки це сезонний продукт. Свідченням того, що сировину iз сахалінських берегів не заморожували, є вказування на упаковках переважно літніх місяців, бо основний улов припадає на липень-серпень. Хоча є види риби, які йдуть на нерест у період із травня до вересня.

Хорошистами тесту стали баночки з ікрою, розфасованою у Київській області: «Курильская гряда», «Сахфишпродукт», «Южно-сахалинский икорный дом», у пробантів були деякі зауваги до смаку їхнього вмісту. Не надто сподобалася дегустаторам ікра «Русский посол Сахалинское золото». У банку «Икорного стандарта» , наповненій теж у Київській області (найдешевша у тесті ікра — 79,16 грн за 100 г), з’ясувалося, що трохи не доклали ікри. Для досить дорогого продукту це суттєво.