«Море по коліна», а горе — по вінця…

Як свідчать дослідження, алкоголь очолив «рейтинг» 20 найвідоміших у світі наркотичних речовин (за рівнем шкоди, якої ті завдають людині та її близьким). Виявляється, навіть такі «монстри», як героїн і крек, поступилися йому «лідерством». Лікарі кажуть: алкогольна залежність — це справжня епідемія, яка спершу вириває людину з соціуму, забирає здоров’я, а згодом, дуже часто, — і життя…

«Губить людей не пиво?»

Лікарі-наркологи стверджують, що алкоголь — такий же наркотик, як і опіати. З медичного погляду він належить до тих самих речовин, які — при систематичному вживанні — призводять до розладів психіки і поведінки. Тому казати, що алкогольна залежність — то лише шкідлива звичка, — некоректно. Це хвороба — хронічна, виснажлива, яка може прогресувати, спричинити інвалідність і навіть смерть.

— Людина часто обманює себе, коли каже — я ж п’ю пиво, або «слабке винце», це ж не горілка — яка проблема? Але всі алкогольні напої містять етиловий спирт, а саме він спричиняє залежність, — пояснює лікар-нарколог Сергій Андрющенко. — Різниця лише в тому, що коли людина п’є пиво, їй просто потрібна більша доза, аби сягнути «кайфу», ніж горілки. Але це такий самий алкоголізм, як і зловживання міцними напоями.

Лікарі навіть виокремлюють таке поняття — пивний алкоголізм. «Окремий негативний фактор при цьому — надмірне вживання рідини. Бувають пацієнти, які випивають по 20 літрів пива, — розповідає фахівець. — Зайва рідина — це додаткове навантаження на нирки, серцево-судинну систему. В медицині існує такий термін — «баварське серце», коли воно збільшується в розмірах і вже не може повноцінно справлятися зі своєю функцією. Як наслідок — рано чи пізно настає серцева недостатність».

Замість вишуканого бренді — самогон, замість совісті — байдужість?

Як проявляє себе алкогольна залежність?

«Насамперед людина збільшує дозу випитого. Наприклад, раніше «нормою» було 200 грам, а тепер — два літра. Потім втрачає контроль над ситуацією, — зауважує лікар. — Людина п’є, поки не нап’ється, не зупиняють уже внутрішні запобіжники — страх втратити роботу, сім’ю, повагу ближніх. Те, що проблема стала справді серйозною, свідчить і втрата захисного блювотного рефлексу при вживанні великої кількості алкоголю. Змінюється сам «профіль» вживання спиртного. Людині не важливо, що пити, головне — випити. І якщо колись людина дегустувала лише якісні дорогі напої, то тепер не гребує ні самогоном, ні спиртовими лікувальними настоянками, ні парфумами… Змінюється форма сп’яніння — людина стає агресивною, неадекватною».

Ще одна з ознак залежності — абстинентний (похмільний) синдром. Він розвивається через кілька годин після останньої чарки. Такий стан, крім фізичного та психологічного дискомфорту, може мати серйозні ускладнення: судомні напади, «білу гарячку» (алкогольний делірій).

Лікарі-наркологи застерігають: чим довше триває період вживання алкоголю, тим більша імовірність розвитку важких ускладнень. Наслідками алкогольної залежності стають хвороби серця, печінки (розвивається цироз), підшлункової залози, неврологічні та психічні ускладнення. Це — якщо говорити про згубний вплив на здоров’я. Також не менш дошкульними стають і соціальні наслідки такої залежності.

— У людини під впливом алкоголю поступово змінюються інтереси: їй нецікаво те, чим дотепер займалася, коло спілкування також звужується, — розповідає лікар. — Стосунки в сім’ї стають напруженими, часто доходить до розлучення. На роботі теж чекають проблеми, бо кому потрібен співробітник, що «не просихає»? Людина, залежна від алкоголю, деградує як особистість — втрачає вольовий контроль над власними вчинками, знижується її інтелект, погіршується пам’ять, нівелюються такі поняття, як мораль, совість, сором. Людина байдужіє. Навіть почуття гумору зраджує: алкоголіка здатна розсмішити тільки тема, що стосується спиртного…

«Підшивати» проти волі хворого — небезпечно

Побороти алкогольну залежність самотужки складно. Тому боротьба з нею потребує підтримки, поради і контролю з боку фахівця. Лікарі радять не шукати допомоги в «екстрасенсів», «знахарів». Існує багато методик лікування алкоголізму, і тільки лікар-нарколог підкаже правильний шлях. Якщо хворий бажає, лікування може бути анонімним.

При лікуванні алкогольної залежності лікарі керуються стандартами та протоколами лікування, затвердженими МОЗ. Вони охоплюють ті методи терапії, які мають ефект (з погляду доказової медицини). Заочне лікування, «підсипання» в їжу різних мікстур — нісенітниця, вважає Сергій Андрющенко. Як і «лікування по фотографії» на відстані. Адже серйозні захворювання, які формуються роками, без відома і зусиль самої людини не подолати. Тому «підшивати», «кодувати» пацієнта, який сам того не бажає, — не тільки безглуздо, а й небезпечно. Так само немає сенсу покладатися на розрекламовані препарати, що обіцяють позбавити від залежності «раз і назавжди». Тим паче, що безконтрольне вживання ліків негативно позначається на здоров’ї (навіть якщо це біологічно активні добавки).

Лікування алкоголізму має бути комплексним, індивідуальним і добровільним. Це основні принципи такої терапії. Лікування в стаціонарі зазвичай включає медикаментозну і немедикаментозну частини. Першу здійснюють за допомогою препаратів, призначених для виведення отрути і токсинів із організму (так звані детоксиканти). Важливою є також вітамінотерапія (адже алкоголь спричиняє дефіцит вітамінів групи В), заспокійливі препарати (антидепресанти, снодійні тощо). З хворим має працювати психолог, реабілітолог. Людині важлива мотивація. Велике значення має відвідування груп взаємодопомоги (товариства анонімних алкоголіків, наприклад). «Допомоги потребують також родичі алкоголіка. І якщо людина дотримуватиметься всіх рекомендацій лікаря, постійно працюватиме над собою, а рідні підтримуватимуть її прагнення жити тверезо, — є всі шанси на одужання. Важливі й елементи соціальної реабілітації — вирішення проблеми з роботою, відновлення втрачених документів», — наголошує фахівець.

Не панькайтеся із «маніпулятором»

Загальновідомо: людині, залежній від алкоголю, часом найскладніше — визнати свою проблему. Як підштовхнути людину до цього?

Фахівці радять родичам серйозно поставитися до поведінки алкоголіка і всіляко йому це демонструвати. Наприклад, дружина часто каже, що кине його, але не робить цього. Залежний усвідомлює: що б ви не казали, чим би не погрожувати, він може далі пити скільки хоче, бо поруч все одно хтось є. А ось коли «когось» не буде, це може підштовхнути його просити про допомогу.

Але якщо людина категорично не хоче ні до кого звертатися по допомогу, можливо, є сенс залишити її саму. Тим, хто постійно страждає біля такого хворого, потрібно запитати себе: чи є в цьому сенс, чим усе може закінчитися? У них проблеми можуть бути більшими, ніж у самого залежного, наголошують лікарі. Тож рятуйте себе — живіть своїм життям.

Не потрібно також жаліти алкоголіка, «панькатися» з ним, давати гроші на алкоголь. Залежні — майстерні маніпулятори. Вони спілкуються лише з тими людьми, від яких можуть мати користь. Якщо ви миритеся з таким станом речей, то також відповідаєте за його залежність. Нехай ваше ставлення до нього буде таким, як і його — до вас.

Водночас це не означає, що в критичних ситуаціях можна залишити людину напризволяще. У кризові моменти зі здоров’ям важливо викликати швидку медичну допомогу.