Рейдерство по-сусідськи

«Будинок — за ціною квартири!»

Як же це гасло спокушало втомлених урбанізацією столичних підприємців! Думали, — а й справді, чому б не оселитися у власному будиночку на природі? До Києва — рукою подати. Після роботи сів у авто — і за годинку вже сидиш на веранді, дихаєш свіжим повітрям. А діти — босонiж по травичці... Те, що лікар приписав! У середині дев’яностих ділянку на десять-п’ятнадцять соток із готовим будинком тут справді можна було придбати за кільканадцять тисяч доларів. АТ «Золоті ворота», господар 10-гектарної території, на якій розгорнулося активне будівництво котеджів на продаж, завбачливо потурбувалося і про класичну інфраструктуру селища: мережа централізованого водо-, електропостачання, каналізація і навіть охорона пропонувалися «в пакеті». Зрештою, новим власникам котеджів не хотілося витрачати дорогоцінний час і нерви, аби автономно підводити всі необхідні комунікації, якщо вже вони й так існують. Укладали запропоновані договори на обслуговування, гадки не маючи, що навіть у їхньому селищі завариться така катавасія з обслуговуванням, що хоч із дому втікай.

Із колективної заяви власників:

«Ми, як власники житлових будинків, ніколи не входили до складу членів будь-яких обслуговуючих підприємств або кооперативів, які діяли або діють на території Обухівського району.

Починаючи з моменту заселення перших будинків, приблизно з 1996 року і по 2013 рік, наданням житлово-комунальних послуг, а також експлуатацією інженерних мереж і комунікацій загального призначення займалося ТОВ «Ореал-сервіс»... власником якого є Самусєв С.В. (продавець котеджів. — Ред). До 2013 року ми, незважаючи на явно завищену вартість житлово-комунальних та охоронних послуг і тарифи з електро-водопостачання, належним чином сплачували виставлені нам ТОВ «Ореал-сервіс» рахунки. Однак у 2013 році Самусєв з метою збільшення грошових надходжень від власників будинків виступив з ініціативою створити на території містечка житлово-будівельний кооператив «Золоті ворота-1». Через деякий час на власників будинків, які відмовилися вступати до кооперативу, з різних джерел почав здійснюватися психологічний тиск з посиланням на можливі ускладнення в отриманні житлово-комунальних послуг. Зокрема — припинення чи обмеження електро- водопостачання, відключення будинку від каналізації, перегляд меж земельних ділянок тощо. А з 1 липня, незважаючи на відсутність між нами й кооперативом будь-яких договірних зобов’язань та відносин членства, до наших щомісячних рахунків на оплату житлово-комунальних послуг Сердечна В.В. почала безпідставно включати додаткові суми на оплату адмінвитрат на утримання апарату кооперативу (по 510 грн.), оплату електроенергії на загальні потреби кооперативу без будь-яких даних про обсяги споживання, збільшила тарифи за користування питною водою та водовідведення. Крім цього, пред’явила вимогу сплатити кожному власнику по 5 000 доларів США нібито як витрати на поліпшення інфраструктури містечка...»

Приборкання непокірних

Кооператив створювався на базі нових мешканців селища: вступ до нього з певного часу став неодмінною умовою купівлі будинку. Старожилів почали тягти в кооперативну кабалу, очевидно, через нестачу коштів на облаштування територій під новобудовами. Або, як припустив один із перших поселенців «Золотих воріт», Олександр Юрійович Волочаєв, через те, що скрутні часи перекрили потік бажаючих викуповувати нові будинки. Просто господар непроданої території вирішив поправити власні фінансові справи за рахунок колишніх клієнтів, прив’язаних «комуналкою». Так чи інакше, але холодної осені лави старої гвардії дещо похитнулися. Когось «умовили» вигідним гешефтом, передавши в оренду територію спортмайданчика, який колись обумовлювався як об’єкт спільного користування, когось — жорстким шантажем... А ви б витримали облогу, якби вам холодного п’ятничного вечора раптом відключили електрику з водопостачанням і каналізацією? А коли у будинку — немовля? Або дитина-інвалід?..

Ті, хто розумів, що адміністрація новоствореного кооперативу не має права так чинити, вимушені були від глухої оборони перейти до активних дій. Почали з виклику міліції.

Охоронцям правопорядку голова кооперативу Сердечна розповіла трагічну історію про перевантаження трансформатора. Ну і заодно поскаржилася на таких-сяких власників будинків, які, на її думку, — злісні боржники, бо не бажають платити за, ні сіло ні впало, підвищеними тарифами і не приносять їй на тарiлочцi з блакитною облямівкою омріяні 5 тисяч у.о. Офіцер міліції, якому звинувачені мешканці одразу показали всі ретельно оплачені за лічильником квитанції, поцікавився в Сердечної, — а чому одразу не 10 чи 20 тисяч? І попросив вирішити проблему законним чином. Бо з’ясував, що у трансформаторі бракувало не потужностей, а всього-на-всього вилучених запобіжників 13 будинків-«неприєднанців».

Пообіцявши виправити ситуацію, адміністрація кооперативу поклала великий болт на обіцянки миротворчій міліції. Дві сім’ї з малолітніми дітьми, вибачившись перед стійкішими сусідами, таки написали злощасні заяви, зобов’язавшись поетапно заплатити (кому?) загадкові п’ять тисяч доларів вступного внеску. Їм одразу дали світло.

Що ж — війна так війна, вирішили знеструмлені правознавці. Вирахували електрика, якому «кооператори» наказали вибірково від’єднати у трансформаторах бунтівні садиби, а потім зникнути і нізащо не з’являтися на території. Той виявився людиною співчутливою, — в суботу під’єднав до електропостачання охололі господи-«неприєднанці». Підтвердивши, між іншим, що потужностей лінії вистачить ще не на одне таке містечко. За злив «секретної інформації», яка й так була очевидна, електрик був негайно звільнений з роботи. Він став першою мирною жертвою війни житлово-комунального монополіста.

Відстріляти поодинці

Попри контроль міліції, погрози і шантаж упертих дванадцяти власників не припинялися. Адміністрація містечка, в якому сьогодні налічується до 30 заселених будинків (ще кільканадцять незаселених ділянок — у власності того ж таки С.В. Самусєва), вирішила посилити індивідуальний підхід. Тиск пішов не тільки адміністративно-каральний, а й через добрих сусідів, які з різних причин таки вклали свої кревні 5 тисяч доларів у кооперативне новоутворення. «Чому ви не хочете по-хорошому вступити в кооператив і разом займатися впорядкуванням території?..» — наполягали вже й деякі колишні протестувальники. Та тому, що не хочемо, та й не можемо годувати зайву паразитуючу структуру з безрозмірними апетитами, — аргументують власники-індивідуали. Втім, усі вони (а на сьогодні це дванадцять мешканців вулиці Золотоворітська) вже об’єдналися в неформальну громадсько-волонтерську організацію взаємодопомоги. Бо зрозуміли, що поодинці їх таки «відстріляють». Діяти адміністрація кооперативу продовжує так само нахабно, але хитріше. Одну з останніх диверсій, вже після кількох викликів міліцейського наряду, застосували щодо крайнього в ряду електричної лінії котеджу. Господар, Данило Валерійович (прізвище не вказуємо з приватних причин) перебував з сім’єю в Одесі, коли сусіди подзвонили: «Тебе відключили!» Мотивували цього разу аварією на підземній частині кабелю.

«Сусіди, навчені попередніми «аваріями», самі викликали міліцію, — розповідає Данило. — Обслуговуюча організація, якій я регулярно оплачував усі рахунки згідно з попереднiм договором, показово розкопала яму. Але ремонтувати пошкоджений кабель не почали. Мотивували відсутністю коштів на ремонтні роботи. При цьому не підпускали до місця аварії ремонтників, яким я готовий був оплатити роботу. За кілька днів без світла і тепла будинок, у якому ми тільки недавно закінчили ремонт, був доведений до жахливого стану. До речі, експерти визначили, що підземний кабель просто розрубали. Схоже, лопатою».

За словами Данила, його вже давно різними способами «обробляли» щодо вступу в кооператив. «Я після першого відключення звернувся до одного з сусідів, який увійшов до складу правління кооперативу: «Борисе, що відбувається?» — «Аварія. Ми не можемо відремонтувати. У нас немає грошей». — «Так я ж плачу!» — «Звертайся до голови кооперативу. У тебе там борги». Телефоную Валентині Вікторівні Сердечній: «Чому немає світла? В чому проблема?» — «Немає ніяких проблем. Заплати 5 тисяч доларів, і ми увімкнемо. Без договору вмикати не будемо...» Зрозумівши, що для мене це ще й абсолютно непідйомна сума, навіть пропонували розстрочку... Це ж вимагання чистої води!»

Я придбав цей будинок ще у 2005 році. У нас був договір iз ТОВ «Ореал-Сервіс», згідно з яким я щомісячно сплачував за обслуговування (подачу води та каналізацію) 960 гривень. Після створення кооперативу тим, хто не збирався до нього вступати, охорона роздала якісь папірці без підпису, згідно з якими оплата підвищилася до 2050 гривень на місяць. Додали якийсь загадковий благодійний внесок на обслуговування (це ті злощасні 5 тисяч доларів). Отримав ще й не менш дивний акт звірки на 2 350 гривень, в якому не пояснювалося, за що саме я повинен заплатити таку суму... Розшифровувалися тільки тарифи сільради, з якими я був цілком згоден. Я написав зауваження до акта звірки, оплатив зрозумілі мені 9 з майже 80 тисяч гривень, які мені виставили в рахунку, немотивовано збільшивши суму заборгованості майже вдесятеро. І регулярно оплачував за тарифами попереднього договору всі послуги, які реально споживав. На яких підставах мене таким диким способом примушують оплачувати чиїсь забаганки?» Мешканці селища, які твердо вирішили відстоювати свої громадянські права, вже надіслали листи в усі відповідальні державні інстанції, аби припинити розбійницьку діяльність кмітливих «кооператорів». Чекають відповіді. А тим часом вікно будинку голови кооперативу Сердечної прикрашає милий жовто-блакитний прапорець. Як насмішка. Таку Україну ми будуємо?