Російська мафіє, тобі гаплик

Суворий бородатий чоловік проводить дні за кермом улюбленого Ford Mustang (1969 року випуску) і ні з ким, крім собаки, не спілкується. Дивакуватого і до біса заможного відлюдника звуть Джон Уїк (деякі знавці англійської поспішать перекласти як Джон Слабак, weak — слабкий). Втім Джон аж ніяк не старий нікчема, та й узагалі прізвище його пишеться Wick, чи то пак ґнiт, і ґнiт цей може розгорітися так сильно, що мало нікому не здасться. Ґнiт підпалять молоді мажори на чолі з сином глави мафії, які викрадуть його металевого красеня, а в процесі нападу поб’ють Уїка і застрелять його собаку.

Якби мерзотники знали, що собака на ім’я Джесі — подарунок покійної дружини, яку він любив понад усе на світі і заради якої пішов «зі справи», гарненько б подумали. Та коли б знали, чим займався цей слабак до того, як став відлюдником, під час зустрічі з ним тричі б перехрестилися і промовили: «Цур тобі, пек». Але вже пізно — Mustang викрадено, собаку вбито, що означає: ґнiт підпалено і вогонь уже не зупинити, поки він не забере всі до одної душі негідників.

Кіану Рівз рідко з’являється у великих голлівудських проектах та й загалом нечасто виходить на публіку. Погоджується лише на ролі в незалежному кіно. Минулорічне фентезі «47 ронінів» із Рівзом у головній ролі неабияк засмутило американську зірку, яку всі люблять і шанують, особливо за «Матрицю».

Попередній фільм Кіану відрізнявся продюсерськими амбіціями і вражаючим бюджетом. Провал картини був не менш вражаючим, ставши одним iз найгучніших фіаско за останній час. Бюджет бойовика «Джон Уїк» майже в десять разів менший (20 мільйонів доларів проти 175 мільйонів доларів, витрачених на «Ронінів»), що говорить про обережність, iз якою Голлівуд зараз підходить до оцінки здібностей Кіану Рівза та його можливості зібрати касу своєю появою на екрані.

Сьогодні актор готовий захистити репутацію, що похитнулася. «Мене всі питають, чи повернувся я? — говорить Джон Уїк в одному з епізодів. — Так, думаю, повернувся!». Фільм отримав хороші відгуки від американських критиків і вже двічі окупив свій бюджет у США. Зважаючи на любов до Рівза, можна не сумніватися, що й в Україні за Джона Уїка у чорному костюмі, який не випускає пістолет із рук, проголосують гаманцем. Однак навряд чи багато глядачів вийдуть із перегляду у захваті і захочуть покласти «Джона Уїка» на одну полицю з «Матрицею».

Актор останнім часом захоплений режисурою. У 2013-му він випустив свою першу режисерську роботу — фільм «Майстер Тай-зці». У «Джоні Уїку» він також вдався до режисерської магії, аби не провалити бойовик і не заробити «Золоту малину» від критиків. Кіану був головним локомотивом проекту: працював над остаточною версією сценарію, змінив оригінальну назву (Scorn, тобто «Насмішка») на «Джон Уїк», переконав продюсерів у тому, що знімати фільм повинні дебютанти Чед Стахелскі і Девід Лейтч. Режисери раніше були відомі насамперед як постановники трюків, Рівз працював iз ними на зйомках «Матриці» і «Костянтина». Звернувшись до них за консультацією з приводу сцен рукопашного бою в «Джоні Уїку», Кіану, за його власними словами, потай сподівався, що Чед із Девідом візьмуться режисерувати не тільки бійки, але і всю картину. Так зрештою і сталося.

Однак американський глядач — не український. І йому замало бійок, прямих пострілів у голову «Бабаїв» (так називають у фільмі людей, які заважають справі) і невмирущості Джона Уїка з позивним Баба Яга. Хочеться трішки правдоподібності. А на неї Голлівуду в бойовиках явно наплювати. Коли негідники переходять з української на російську, виникає враження, що режисер дубляжу спеціально ввів такий трюк, мовляв, вся нечисть російськомовна. Однак збиває з пантелику фраза одного з помічників глави мафіозного клану Вігго Тарасова: «Ви ж знаєте, я не розумію російської». Тоді варто згадати, що десь у синопсисі було вказано, що, за задумом режисера, кілер на пенсії має справу з російською мафією. На жаль, це не прочитується навіть з огляду на імена головних лиходіїв. Очевидно, що автори фільму нічого не знають про росіян і їхню мафію. Надто інтелігентні, надто охайні, вдягнені по-американськи і не пафосні, як на колишніх вихідців із СРСР.

Та кіно на кшталт «Уїка» абсурдно критикувати за те, що російського лиходія зі шведським ім’ям грає шведський актор і що російська мафія ховає свої гроші та архіви в католицькому храмі. Якщо вже на те пішло, то фільм можна хвалити тільки за абсурдно-химерний підпільний світ кілерів, де всі знають один одного в обличчя і по імені, де за послуги розплачуються золотими монетами і де посеред мегаполісу є розкішний готель «для своїх», в якому кілер може не тільки переночувати, а й підлікуватися, якщо був поранений на завданні. Звичайно, це маячня. Але «Уїк» — трешевий бойовик, і винахідливий абсурд — його друге ім’я.

В українському прокаті «Джон Уїк» з 4 грудня.