Хто і навіщо «замовив» Поплавського

«Київський університет культури працює у правовому полі»

Однією з причин, через яку планують закрити КУК, називають відсутність навчальних приміщень. На це Поплавський відповів: «У нас два навчальнi корпуси, модернові, із суперсучасними лабораторіями. І хочу сказати, що на матеріально-технічній базі КУК навчається більше 70% студентів КНУКіМ».

Ректор Київського університету культури Анатолій Гуменчук, який показав журналістам навчальний корпус вишу, резюмував: «У цьому випадку ми поки що не розуміємо, які ще претензії можуть бути до Університету культури. Бо перша претензія була така, що наш вищий навчальний заклад не має своїх власних приміщень. Нові корпуси ви сьогодні можете побачити. Всі лабораторії для вас відкриті».

Ці два корпуси, розташованi на вулиці Щорса поруч із приміщеннями Київського національного університету культури і мистецтв, як запевнили Михайло Поплавський та Анатолій Гуменчук, побудовані за кредитні кошти. А поки їх не було, то частину навчальних приміщень Київський університет культури орендував у Київського національного університету культури і мистецтв.

«Київський університет культури є вищим навчальним закладом європейського рівня, — розповів Михайло Поплавський. — На його створення не було витрачено жодної копійки державних грошей. Усе робилося завдяки кредитам та інвестиціям. На сьогодні у виші навчаються близько трьох тисяч студентів, які платять у середньому на три тисячі гривень менше, ніж студенти-контрактники Київського національного університету культури і мистецтв. До того, ж вони мають можливість здійснювати помісячну оплату навчання.

Він повідомив, що за два роки побудовано два новi корпуси, які оснащені сучасною матеріально-технічною базою. На базі цього вузу безкоштовно проходять навчання дві третини студентів Київського національного університету культури і мистецтв. Адже не секрет, що навчальна база державних вишів залишає бажати кращого, тому що з держбюджету фінансуються тільки стипендії та зарплати. В університеті є сучасні мультимедійні лабораторії Київського університету культури, оснащені сучасною комп’ютерною технікою. «Я свідомо вкладаю в розвиток нашої країни», — додав Михайло Поплавський.

За словами нардепа, міністр пообіцяв, що на наступному засіданні Акредитаційної комісії України буде переглянута правомірність попереднього рішення щодо Київського університету культури. «Я тут не бачу абсолютно ніяких проблем, адже Київський університет культури працює у правовому полі. Нас можуть звинувачувати в чому завгодно. Ми підготували позови до Міносвіти, яке своїми діями завдає шкоди репутації нашого вузу», — пояснює Поплавський.

Михайло Михайлович також заявив, що готує судовий позов щодо дій Міністерства освіти і науки: «До мене прийшла представник Міністерства освіти і науки Неоніла Наконечна і відкритим текстом запропонувала мені угоду. Пропозиція була наступна: 100 тисяч доларів — і Київський університет культури автоматично отримує акредитацію».

Спланованою кампанією проти Київського університету культури, на думку Михайла Поплавського, нинішнє керівництво Міністерства освіти намагається приховати свої провали на ниві реформування вітчизняної системи освіти. «Моя концепція розвитку вітчизняної освіти завжди на кілька кроків попереду. А Міністерство освіти і науки України сьогодні просто організаційно не спроможне здійснювати конструктивні реформи», — підкреслив він.

Михайло Поплавський продемонстрував журналістам листа Міністерства освіти і науки, який надійшов 28 листопада. У ньому керівництво МОНу запропонувало 53 українським ВНЗ визначитися щодо доцільності подальшого функціонування або можливого об’єднання з іншими навчальними закладами до завершення 2014 — 2015 навчального року. «Я як керівник із 22-річним стажем, скажу, як читається цей лист мовою ректорів: «Беріть валізи і приходьте домовлятися», — пояснив таку ситуацію Поплавський.

Михайло Поплавський найперший узявся за переведення студентів із Донбасу

Як приклад малоефективної діяльності Міністерства освіти і науки України Михайло Поплавський назвав катастрофічною ситуацію з переведенням студентів із Донбасу, якою має займатися це відомство. «Сьогодні ніхто з ректорів інших внз не хоче брати на себе додаткову ношу, — каже Михайло Поплавський. — Адже що таке зараз розмістити 300 студентів iз Донбасу, нагодувати їх, психологічно налаштувати на позитив, на українську хвилю?! А ми це вже кілька місяців робимо. Почали переведення Луганської державної академії культури і мистецтв до Київського національного університету культури і мистецтв. Так само йдуть справи і з Донецькою академією, яка, до речі, розташована недалеко від аеропорту, де зараз ведуться запеклі бої. Адже переведення вищих навчальних закладів iз Луганська і Донецька повинно бути пріоритетним для Міністерства освіти і науки».

Одна зі студенток Луганської академії культури зізнається: «У Луганську нам пропонували російський диплом, але нам потрібен нормальний, український. У результаті ми, громадяни України, виявилися не потрібними нікому. До того моменту, поки нам не допоміг Михайло Поплавський, який погодився прийняти нас у Київському національному університеті культури і мистецтв».

«Михайло Поплавський узяв нас до свого внз і виділив гуртожиток», — розповів інший студент iз Луганська.

У Київському університеті культури мають намір і далі продовжувати свою роботу. «Зараз є тільки рекомендація Акредитаційної комісії Міністерству освіти позбавити наш університет ліцензії, — повідомив на прес-конференції ректор Київського університету культури Анатолій Гуменчук. — Наш вуз працює у штатному режимі, відповідно до затверджених графіків навчального процесу. Пройшла сесія, і студенти з 1 грудня перебувають на практиці. Головна претензія була в тому, що ми нібито не існуємо в природі і наш виш не має власних приміщень. КУК — це дві будівлі, десятки найсучасніших навчальних лабораторій».

«Ми безкоштовно даємо користуватися нашими аудиторіями студентам Національного університету культури і мистецтв», — додав він.

Михайло Поплавський упевнений: «Замість того, щоб піаритися на мені, Міносвіти має рятувати освіту України, яка вмирає. Зарплати вчителям і викладачам урізали далі нікуди. Скоро просто не буде кому вчити наших дітей, тому що за ці копійки ніхто працювати не буде».

Чим закінчиться ця історія, поки не відомо. Проте Михайло Поплавський готовий боротися за свій університет до кінця.