«Тільки любов...»

Ніжний світанок над морем, горобчик із травневим бузком, Полтава в обіймах осіннього дощу, засніжене сільське надвечір’я... Сюжети картин полтавської художниці Оксани Гордійко — ніби сторінки пам’яті про  миті життя, які не хочеться відпускати. Прості і зрозумілі, наповнені почуттями, а тому теплі, живі. І народилися з нестримного бажання творити фарбами на полотні в людини, яка не має за плечима ні художніх шкіл, ані майстер-класів iз малярства, а лише «пам’ять снів», які не давали спокою впродовж трьох років. Оксані постійно снилося, що вона малює...

Понад 20 років Оксана Гордійко віддала радіожурналістиці. Її авторські програми на Полтавському обласному радіо мали широке коло слухачів, перемоги в численних творчих конкурсах, її стиль — особливий, яскравий, насичений образами. Але... Прагнула почати з нового листка, тобто з полотна...

«Не знаю, звідки воно прийшло, це бажання... Хотілося взяти пензля до рук... А потім мені почав снитися процес, коли кладу фарбу на полотно, відчуваю її в’язкість, — розповідає Оксана. — Те бажання мене просто переслідувало. Що саме малюю — не пам’ятала. Розповідала про своє бажання колегам, ділилася з чоловіком, і чула у відповідь: «Ну так малюй!». Але ж я мріяла про професійні фарби, справжнє полотно, красиві рами. А це недешево. Завжди щось зупиняло. Дитина школу закінчувала, потім думали про вступ до інституту... А тоді якось отримала зарплату і... всю до копійки залишила в художній крамничці — набрала необхідного приладдя, фарб. Повернулася ввечері додому — і до ранку малювала. Час ніби зупинився. Не бачила і не чула нічого довкола. Такого відчуття насолоди, таких емоцій досі не переживала. Так з’явилася моя перша картина «У Празі осінь...» — спогад про місто, до якого хочеться повертатися знову і знову...»

Оксана Гордійко малює олійними фарбами. Чому обрала саме їх, пояснити не може. Нинішнього року створила понад 50 робіт. Нині більше 20 картин — за кордоном: у приватних колекціях Польщі, Німеччини, Швейцарії, Росії. Каже, що спершу довго малювала «для себе», доки друзі не переконали створити тематичні сторінки в соціальних мережах і на сайті «Ярмарок майстрів». «Серед перших робіт, які показала на «Ярмаркові майстрів», була картина засніжених хаток із Полтавщини. Буквально через півгодини прийшов лист від жінки з Хабаровська. Пише: дуже хочу цю картину, ваші засніжені хатинки — вони так нагадують мені дитинство... Не продавайте, потримайте у себе хоча б 10 днів, я її викуплю». Продала їй картину за символічні гроші».

Художниця каже, що картини — мов діти для неї. Проте є три особливі — «Лист із літа», «Балкончик із видом на море» й «Солодке літо». «Чомусь вони найбільше дарують мені настрій».

Свою першу виставку, яка недавно відбулася в Полтаві, Оксана Гордійко назвала символічно — «Все починається з любові». Каже, назву акумулювала із думки, вловленої під час телевізійного інтерв’ю з народним артистом СРСР Арменом Джигарханяном. «Він говорив: «Коли людина сягає кінця власного життя, має значення тільки те, що вона любила і любили її. Інше — гроші, слава, визнання, успіх, матеріальні блага — цього не варте. Все, що людина може забрати із собою в інший світ, — тільки любов. І все, що може залишити в нім, — теж любов». Мене глибоко вразили ці слова. Я замислилася над почутим. І справді: люди, яких ми любимо, надихають нас і роблять щасливими. Тож маємо натомість віддавати їм доброту й тепло свого серця».