Три в одному

Напередодні Новорічних свят поціновувачам балетного мистецтва Національна опера зробила подарунок. Тепер за один вечір можна буде переглянути три шедеври світового балету, які представляють окремі постановки балетного репертуару.

У першому відділенні вечора глядач зможе побачити балетну сюїту «Танець годин» з опери Амількаре Понкіеллі «Джоконда», а також містичну балетну сцену «Вальпургієва ніч» з опери Шарля Гуно «Фауст». Незважаючи на те, що дві сюїти кардинально різні — це не заважає глядачеві сприймати балети в одній дії, ба більше, декому це навіть до вподоби: «Набагато цікавіше дивитися балети, коли вони різні. Перші дві постановки стали прикладом того, що глядача можна зацікавити навіть двома різними балетами в одному відділенні. Не відчувається ніякої затягнутості і дисонансу, навіть зважаючи на те, що спершу дивишся ліричну балетну сцену, а потім містичну, пристрасну», — коментує «УМ» глядачка та культурний експерт Ірина Седень.

Справді, балети першої дії кардинально відрізнялися один від одного. Перший — «Танець годин» — це образ часу, який танцюристи представляють через пластику людського тіла. Витончена постановка балету народного артиста України Віктора Яременка з чудовими декораціями на сцені вимальовує спокійну картину, яку після завершення балету перериває пристрасть і енергія «Вальпургієвої ночі» з опери «Фауст». Містика і магія на сцені, некласичні балетні костюми і сучасне освітлення досить гармонійно поєднувалися, здавалося б, із непоєднуваними речами XIX століття. Таке осучаснення на сцені Оперного театру досить незвичне і вразило не лише глядачів, а й міністра культури Євгена Нищука, який також прийшов на прем’єру: «Я дуже радий, що Національна опера вирішила осучаснювати свої постановки. Вважаю таку практику досить перспективною, і те, що колись здавалося еклектичним, непоєднуваним, зараз стає нормальним. Сучасний одяг у балеті — це дуже добре. Скажу більше, мені навіть цього було замало, я б ще суттєвіше це розвивав. Можливо, навіть у динаміці декорацій, освітлення. Я за те, щоб збивати стереотипи, щоб динаміка мислення у мистецтві була сучасною. Канонів мистецтва варто дотримуватись, але, попри це, ми вміло повинні осучаснювати своє мистецтво», — після вистави поділився враженнями з «УМ» Євген Нищук.

Окрім цього, міністр зазначив, що провів певні паралелі між балетами та реаліями сьогодення в Україні: «Сьогоднішню постановку, незважаючи на її казковість, можна певним чином порівняти з жорстокістю та злом, яке ми маємо сьогодні у країні (постановка «Вальпургієвої ночі. — Ред.). Тому що перший балет справді показує добро, спокій і ліричність, а другий є повною протилежністю цього».

Друге ж відділення вечора було присвячене суцільному одноактному балету Моріса Равеля «Дафніс і Хлоя». У цьому відділенні колектив театру вирішив не експериментувати і представити глядачеві класичну постановку балету, яка складалася з прологу та чотирьох картин. Головний режисер Оперного театру Анатолій Солов’яненко зазначив, що театр слідкує за світовими тенденціями щодо осучаснення в балетному мистецтві, проте важливо, щоб модерні речі були позначені художнім смаком і сценічною логікою: «У нас була здійснена постановка опери «Фауст» італійським режисером Корраді, і він переніс дію опери у наш час. Ця постановка протрималася на сцені Оперного театру лише рік, тому ми були змушені її зняти з репертуару — публіка не сприйняла осучаснення і перестала ходити. А, наприклад, «Фауст» у постановці української режисерки Ірини Молостової, який мав класичний вигляд, ішов у репертуарі майже 20 років», — пояснює «УМ» головний режисер Національної опери.

Цікаво і те, що, наприклад, постановка того ж сучасного «Фауста» Корраді, що був представлений в Україні, у Німеччині мала досить великий успіх. «Завжди потрібно зважати на інтереси українського глядача. Тому в першому відділені постановники і вирішили внести вкраплення сучасних елементів, подивитись, як відреагують глядачі, а друге відділення зробили класичним. Ми не відмовляємось від сучасного, але ми будемо слідкувати за тим, як український глядач реагуватиме на такі нововведення», — підсумовує режисер Анатолій Солов’яненко.