І хліб, і до хліба
Станом на 23 травня, за інформацією прес-служби Мінагрополітики, ярі зернові та зернобобові культури з кукурудзою при прогнозі 7,3 млн. га посіяли на площі 7 млн. га, суттєво перевершивши минулорічні показники. >>
Конверсія. Реверс
27.11.2014
Від «Надії» — у Щастя.
Коли біля майстерень пронозівського автопарку вивантажили купу заіржавілого металобрухту, важко було уявити, що вже за три тижні її перетворять тут на міцну самохідну фортецю. Але виклик сільські механіки вже прийняли, відступати було негоже. Залишки броньованого армійського авто привезли з військової частини з-під Артемівська, де воно простояло під відкритим небом більш як чверть століття. Звісно, не було вже на ньому ні покришок, ні електрообладнання, не вціліла жодна цінна запчастина. За рахунок місцевого СТОВ «Надія» закуповували всю «начинку», — починаючи від моторів і коробки передач, і закінчуючи гумою та захисним тримплексним склом.
Волонтери тилу
До директора СТОВ «Надія» Олександра Голобородька звернувся волонтер Володимир Стадніченко, який вже багато місяців координує зв’язок передової з цивільними помічниками у Глобинському районі. Хлопці зі Львівської десантної бригади, якій «вручили» залишки радянського БТР-70, запитували, чи зможуть сільські майстри відремонтувати машину, яка б захищала десантників. Олександр Григорович переговорив зі своїми майстрами. Ті вирішили ризикнути. Фінансування ремонту взяло на себе господарство. Сільські механізатори працювали, не нарікаючи на перероблені години чи екстремальні умови роботи. Два двигуни з ГАЗ-53 ставив Іван Олександрович Держак. Усю електрику налагоджував Василь Іванович Худик. Зварювальник Сергій Іванович Бережний конструював додатковий зовнішній захист від кумулятивних снарядів. Денис Євгенович Кривоніс фарбував. Ігор Віталійович Половинка регулював ходову частину. Без ліку передбачуваної і непередбачуваної роботи переробили механізатори Юрій Іванович Жмурко, Михайло Іванович Держак, Микола Іванович Журба, Олександр Миколайович Бахмат... Чимало робіт довелося виконувати вперше. Не все виходило одразу. Але результат не розчарував: у руках сільських майстрів заіржавілий понівечений брухт перетворився на функціональну і маневрену фортецю. Надію українських десантників вони виправдали.
Заради тих, хто пліч-о-пліч
Мабуть, важко знайти в «Надії» людину, яка б не внесла своєї частки в допомогу тим, хто захищає спокій тилу на передовій. Селяни, хто як може, забезпечують армійців теплим одягом та харчами. Кооператив з Мозоліївки, 250 людей, віддали 10 тисяч гривень, які лишилися на рахунку після побудови водопостачальної системи, для закупівлі теплого одягу солдатам. До них приєдналися і сусіди з Кагарлика та Пронозівки, зібрали ще по кілька тисяч гривень.
«Наш земляк, Вітя Оліщук, недавно приїжджав із передової на кілька днів у відпустку. Працював він до призову водієм у кременчуцькій компанії, то колеги подарували для потреб його частини автомобіль ГАЗ-24, перефарбувавши в камуфляжні кольори, щоб цією ж машиною передати волонтерську допомогу бійцям. Ми на всі зібрані кошти закупили в Комсомольську за хорошою ціною по 60 комплектів термобілизни та спідньої білизни для солдатів. А ще Віктора і двох призваних в армію земляків, Валерія Рогового і Євгена Сімонова, екіпірували всім необхідним. Продуктів, звісно, селяни поприносили, хто що мав. І Віктор повіз цей вантаж на Луганщину, у Щастя. Два блокпости на передовій, до яких не кожен волонтерський вантаж доїде, таким чином отримали з перших рук таку необхідну їм зараз підмогу. А ініціатива «Надії» з БТРом «заразила» ще кілька господарств у нашому районі. Вже просять наших майстрів поділитися досвідом...» — розповідає голова сільради Степан Скриль.
Постскриптум
Механізатори, завершивши реконструкцію БТР, вирішили звернутися до місцевого священика, аби той освятив машину. Отець Олександр відмовився. Мовляв, пацифіст він. Хлопці, було, заперечили: це ж не танк, а засіб захисту воїнів! А потім пригадали про батюшку з Московського патріархату. І вирішили, що, може, воно й на краще. Бо формальний ритуал від засланого козачка в рясі хіба дієвіший, ніж благодать щирої турботи про земляків?
ДОВІДКА «УМ»
БТР-70 — радянський бронетранспортер, призначений для транспортування особового складу. Це плаваюча, з круговим бронюванням, восьмиколісна з усіма провідними колесами машина, здатна сходу долати траншеї і водні перешкоди.
Корпус із броньових листів, закритий, водонепроникний, герметизований, за формою нагадує човен і забезпечує БТР хорошу плавучість. Захищає особовий склад від вогню стрілецької зброї, а також від безпосереднього впливу світлового випромінювання, радіоактивних та отруйних речовин. У кормовій частині корпуса змонтовані два двигуни зі зчепленнями, коробками передач та іншими вузлами і механізмами. Двигуни і агрегати трансмісії не зблоковані між собою, з’єднані лише приводи керування ними. Десантне відділення займає всю середню частину корпуса. Відділення управління розташоване в передній частині корпуса. У ньому розміщено органи управління машиною, прилади спостереження, сидіння командира і водія, контрольно-вимірювальні прилади, радіостанцію, лебідку, інші механізми та прилади.
Ходова частина дозволяє успішно діяти в будь-яких географічних регіонах і різних кліматичних зонах. Машина має одинарні зйомні колеса з роз’ємним ободом. Шини — пневматичні з регульованим тиском у широких межах, від 2,8 до 0,5 кгс / кв. см.
Система централізованого регулювання тиску повітря в шинах не тільки контролює, а й змінює тиск у шинах, регулювати його можна просто з місця водія на стоянці і навіть на ходу: якщо водій знизить тиск повітря в шинах, зменшується питомий тиск бронетранспортера на ґрунт і підвищується прохідність машини при русі у важких дорожніх умовах — по бруду, заболоченій місцевості, снігу, піску. Якщо в бою якісь шини будуть пошкоджені, система автоматично підтримає в них заданий тиск і дозволить продовжувати рух машини. Мінімальний радіус повороту по колії переднього зовнішнього колеса становить 12,6 м.
Машина впевнено бере підйом по твердому ґрунту до 30°, а допустимий кут нахилу становить 25°. На пристойній швидкості бронетранспортер іде по бездоріжжю, його не зупинять навіть траншеї, окопи й рови. База машини — 4400 мм. Вона здатна переповзати через рови, траншеї, окопи, канави шириною до 2 м.
Використовуються два бензинові двигуни ЗМЗ-4905, сумарна потужність яких 240 кін. сил Може рухатися з високими швидкостями по ґрунтових дорогах, а на шосе розвиває до 80 км/год. За рахунок застосування оригінальної торсіонної підвіски, що працює спільно з потужними телескопічними амортизаторами двосторонньої дії, рухається плавно, легко. Запас ходу по паливу в БТР-70 на основних баках по шосе — 400 км, а з додатковими ємностями — до 660 км. Бронетранспортер форсує водні перешкоди. Радянські конструктори встановили на машині водометний рушій або водомет, який відноситься до типу реактивних гідравлічних. Швидкість на плаву досягає 9-10 км / год, а запас ходу — 12 год.
Вартість такої нової машинки вітчизняного виробництва (за інформацією з міжнародної виставки військової техніки в Арабських Еміратах) — від 250 тис. доларів. З корупційною складовою при закупівлі в Україні виростає в 4-5 разів.
