«Недоторканні» пристрасті під «куполом» виникали не раз.
27 листопада відбудеться перше засідання новообраної Верховної Ради України VIII скликання. На порядку денному, окрім пунктів про інтеграцію України в Європейський Союз і НАТО та створення нової виборчої системи, можновладці розглядатимуть і питання про скасування депутатської недоторканності.
За всі роки Незалежності тему про позбавлення депутатів фактичного «мандату на безкарність» порушували не раз. Багато було сказано й обіцяно, але жодних зрушень у цій сфері досі не відбулося. Чи то були більш нагальні проблеми, чи то чиновники навмисно притрушували це питання пилом. Адже ухвалити відповідне рішення повинна сама Верховна Рада, а кількість тих, кому недоторканність бажана й навіть конче необхідна, у ній завжди перевищувала чисельність «сміливців», готових бути перед законом на рівних зі звичайними громадянами.
Окрім того, у знятті депутатської недоторканності завжди залишався ще один небезпечний момент: представники опозиції завжди побоювалися, що влада через корумповані суди почне розправлятися з ними, фабрикуючи кримінальні справи й засаджуючи за ґрати «неугодних». Єдиним запобіжником у такому випадку виступала саме недоторканність...
Утім не можна сказати, що не було спроб її скасувати. У 1994 році тодішні депутати-офіцери з Комісії з питань боротьби з корупцією й організованою злочинністю закликали парламент відмовитися від недоторканності. «Щоб зробити перший крок для встановлення в суспільстві справедливості, законності, правопорядку та рівності громадян перед законом і судом, ми, депутати-офіцери, знімаємо з себе передбачену чинним законодавством депутатську недоторканність і закликаємо це зробити всіх депутатів», — зазначено у зверненні депутатів до співвітчизників і колег, датованому 6 липня 1994 року.
Парламентарії-офіцери, серед яких були підполковники Анатолій Єрмак і Володимир Головко, полковники Іван Білас та В’ячеслав Білоус на чолі з головою комісії, полковником Григорієм Омельченком, наголошували, що принцип недоторканності депутатів, якого, до речі, не притримується більшість розвинених країн, є гарантом нерівності. Фактично — дискримінації українських громадян. У той час, коли звичайних людей за скоєння навіть незначних правопорушень притягують до відповідальності, посадовці, прикриваючись мандатами, розбазарюють національні багатства і вчиняють різного роду свавілля.
Тоді офіцерів не почули. Чи дослухаються зараз можновладці VIII скликання до своїх попередників і наважаться стати людьми без привілеїв — побачимо вже найближчим часом.
60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>
Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>
Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>
Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>
Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>
Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>
