Привласнив мільйони доларів? Тоді тобі в міністри

Боротьба з корупцією у нашій державі знову підозріло починає нагадувати пріснопам’ятні часи Віктора Януковича, коли чиновники крали і «боролися» на телекамери. А потім знову «боролися» і ще завзятіше крали. Бо нині складається враження, що корупцію і хабарництво у нашій державі ніхто і не планує скасовувати. А оголошена у державі люстрація замість дієвого очищення влади перетворюється, як і попереджали деякі експерти, на спосіб боротьби із незручними постатями. Серед яких іноді трапляються фахівці і професіонали. Натомість хабарникам, особливо високопосадовим, у цій державі, схоже, не загрожує нічого.

Брудний шлейф із 2009-го

...Другого вересня 2014 року «Україна молода» надрукувала статтю «Як украсти 160 мільйонів — і повернутися на посаду». У ній — конкретні звинувачення на адресу самого очільника найбільшої державної компанії — НАК «Нафтогаз України». Передбачалося, що у суспільстві, яке намагається збудувати правову державу, вона мала викликати ефект вибуху бомби.

Ішлося про корупційну оборудку, яка ще у 2006—2009 роках дозволила привласнити величезну суму державних коштів — аж 160 мільйонів доларів! Схема оборудки проста. 27 листопада 2006 року Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» уклала кредитну угоду з лондонською філією банку «Кредит Свісс АГ». НАК позичив у банку 550 млн. американських доларів — на досить прийнятних умовах: ставка LIBOR плюс 3,5% річних.

Рівно через три роки цей кредит, як і інші, практично було погашено. Після урядового рішення про стабілізацію фінансового стану компанії «Нафтогаз України» боргові зобов’язання НАКу обміняли на гарантовані державою єврооблігації компанії — на суму 1,6 млрд. доларів, які реалізували під 9,5% річних. Це дозволило «Нафтогазу» розплатитися з боргами. Невдовзі із загальної суми 550 млн. доларів кредитору фактично повернули 549,7 мільйонів, тобто обміняли на цінні папери власної емісії. Залишився невеличкий борг — 0,3 млн. доларів.

Далі відсоткову ставку за кредитною угодою чомусь було збільшено: замість LIBOR+3,5% стало +9,5%. Але найцікавіше, що без змін залишилися зобов’язання сплатити валютний опціон — причому на базі початкової суми заборгованості. Тобто не 0,3, а 550 млн. доларів. Хоча фінансисти з досвідом в один голос заявляють: при таких угодах, коли задіяний механізм облігацій iз відповідною процентною ставкою, наявність опціону — це взагалі цілковитий нонсенс.

«Відповідно до умов зміненої кредитної угоди з «Кредит Свісс АГ» упродовж 2011 року «Нафтогаз» мав сплатити ще два опціонні платежі, орієнтовна сума яких становить 155 млн. доларів», — писав у своєму листі на адресу Міністерства фінансів України в.о. голови правління «Нафтогазу» В. Тріколіч. Іншими словами, борг НАКу перед кредитором становить скромні 0,3 млн. доларів. Але всього сплатити компанія мала понад 160 млн. доларів.

Зробити це було непросто — необхідної суми у бюджеті «Нафтогазу» просто не існувало. Про труднощі із сплатою свідчить листування В. Тріколіча із першим заступником міністра фінансів А. М’ярковським, яке ми наводили у нашій публікації. Утім, як стало відомо останнім часом, гроші таки знайшли. Щоб закрити кредит і щоб власні інтереси вдовольнити.

Прізвища консультантів угоди — більш ніж відомі в Україні. Перший iз них — Юрій Вітренко, рідний син скандально відомої керівнички Прогресивної соціалістичної партії України Наталії Вітренко. Цієї самої, яка тривалий час послідовно відстоювала інтереси Москви у нашій державі. Другий — Андрій Коболєв. Так-так, ви не помилилися — нинішній голова правління «Нафтогазу України»! І головне — нещодавно Юрія Вітренка призначили... головним радником голови «Нафтогазу» Андрія Коболєва.

Добре крав? Очолить міністерство!

Здавалося б — усі факти наяву! Маємо цілком конкретну фінансову оборудку, якій мають дати оцінку правоохоронні органи. До того ж афера має ще ледь вловимий, але таки відчутний неприємний політичний душок. Публікуючи цей матеріал, ми сподівалися чого завгодно — включно до звинувачень редакції у заангажованості. Але реакція, яку ми отримали, виявилася і хитромудрою, і банальною водночас!

У Генеральній прокуратурі оцінку фактів вирішили перекласти на МВС та Державну фінансову інспекцію України. Про що і повідомив «УМ» заступник начальника відділу захисту фінансово-економічних інтересів держави ГПУ В. Чечерський.

Але й Міністерство внутрішніх справ, яке так намагається стати публічним, також не захотіло брати на себе відповідальності за розслідування кричущих фактів. І думок на цю тему ми не побачили ні у відомій на всю державу сторінці у «Фейсбуці», ні у публікаціях прес-служби відомства про резонансну кримінальну справу. Натомість iз міністерства наш лист переадресували до головного управління МВС у місті Києві. Але й там займатися оборудками у «Нафтогазі» також не було часу. І, як написав нам начальник цього управління О. Суворов, листа скерували... до Шевченківського райвідділу. Адже, за логікою людей у міліцейських погонах: розслідувати фінансові махінації в особливо великих масштабах має саме районний слідчий. У перерві між з’ясовуванням деталей п’яних бійок та крадiжок сигарет у кіосках.

Натомість чи не найбільше здивував Прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк, який вважає своїм головним завданням боротьбу з корупцією, але який при цьому публічно заявив: він пропонуватиме на посаду міністра енергетики і вугільної промисловості України головного фігуранта скандалу Андрія Коболєва. Що на тлі привласнення великих сум державних коштів викликає дуже дивні підозри.

...Хочеться вірити, що насправді все це не так. Що описаний тут «футбол» у виконанні правоохоронців — звичайний збіг обставин. Що міліція і Генпрокуратура вже найближчим часом покладе край розкраданням державних грошей. І тоді всі ми зрозуміємо, що у нашій країні з корупцією, яка перешкоджає нашому розвитку, боряться не задля показухи.

І ми готові повірити у це, якщо факти, викладені у наших матеріалах, зацікавлять таких принципових і безкомпромісних українських правоохоронців.