На своїх двох

У зв’язку з тим, що в Україні точиться справжня війна, побільшало, хоч як не прикро про це говорити, покалічених людей. Із одного боку, добре вже те, що ці люди лишилися живими, з іншого — їх чекає нелегка доля, адже в нашій країні, навіть будучи здоровим, маючи руки-ноги, важко нині виживати. Аби дізнатися, чим допомагає держава учасникам військових дій на Донбасі, котрі втратили кінцівки, ми звернулися на Полтавське казенне експериментальне протезно-ортопедичне підприємство.

«Усіх, хто цього потребує, ми забезпечуємо протезними виробами найкращої якості — з німецькими та японськими комплектуючими, — запевнив директор підприємства Юрій Бондаренко. — Із приводу протезування верхніх кінцівок до нас уже звернулися два учасники АТО. Один із них — із Гадяцького району — разом із дружиною нещодавно був у нас, ми оформили замовлення й зараз виготовляємо для нього два протези: перший — із тяговим пристосуванням, а другий — косметичний. Іще троє чоловіків, які постраждали в зоні АТО, перебувають на лікуванні — потрібен певний термін, аби сформувалися рубці і культя була готовою до протезування. Ми з ними вже зв’язувалися, розповіли про можливості нашого підприємства. Загалом звернутися до нас може кожен, хто візьме направлення в Департаменті праці та соціального захисту населення облдержадміністрації. Протезування безплатне — всі витрати бере на себе держава. Нині не можемо поскаржитися на фінансування, воно виділяється в повному обсязі».

Перевагою Полтавського протезно-ортопедичного підприємства є те, що, на відміну від інших промислових об’єднань української протезної галузі, на ньому існує медичний відділ зі стаціонаром первинного і складного протезування.

«Окрім того, що виготовляємо протези, ми ще й лікуємо культю, бо там можуть бути запальні процеси, різні форми незагоєння ран», — розповідає заступник директора з медичної роботи Олександр Проскурін.

У стаціонарному відділенні пацієнт перебуває під наглядом лікаря, техніка-протезиста. Тут його культю готують до протезування, знімають гіпсові зліпки, виготовляють сам протез, приміряють його. Окрім усього, з людиною займаються у тренажерному залі — спершу вона вчиться стояти на протезі, надівати та знімати його — це також не так легко, а потім — і ходити. Виписують пацієнта, коли він уже пересувається з допомогою милиць, а інколи — й палиці.

Протезні вироби продукуються на прогресивному вакуумному обладнанні з матеріалів та за технологією німецької фірми Otto Bock. На підприємстві виготовляють протези всіх видів складності та функціональності.

«Ми конструюємо як високо-, так і низькофункціональні протези — залежно від фізичних можливостей пацієнта. Якщо це літня людина, завдання-мінімум — поставити її на ноги, аби вона могла пересуватися хоча б по рівній поверхні й долати кілька сходинок. Якщо ж звертається молода людина після дорожньо-транспортної пригоди, виробничої травми або поранення під час антитерористичної операції на сході України, ми ставимо її на високофункціональні протези, користуватися якими їй дозволяють фізичні можливості, — вводить мене в курс справи Олександр Проскурін. — Існують первинні протези (призначені для періоду формування культі) і постійні, в яких замінюється приймальна гільза. Причому перші нині практично нічим не відрізняються від останніх — на них також ставляться високофункціональні комплектуючі. Головне — виготовити протез під конкретну людину, аби тій зручно було на ньому ходити».

У ТСН телеканалу «1+1» показали сюжет про нашого земляка з Пирятина Едуарда Сологора, котрий повернувся із зони АТО без нижньої кінцівки. У цьому сюжеті прозвучала інформація про те, що сім’я хлопця збирає на його протезування дуже великі гроші.

«Ми зв’язалися з цим молодим пирятинцем і запропонували свої послуги, проте київська приватна структура переконала його в тому, що вона виготовляє протези, кращі за наші. Хоч насправді ми використовуємо одні й ті самі складові, — пояснив Юрій Бондаренко. — Тобто ми про цей випадок знаємо, але нічого не можемо вдіяти, адже кожна людина сама робить вибір. Думаю, рано чи пізно той хлопець усе одно приїде до нас, оскільки у своїй області обслуговуватися йому буде зручніше. Протез же у процесі його експлуатації потрібно постійно налаштовувати, що ми й робимо. І всі наші послуги, повторюю, безплатні».

Звісно, є ще більш функціональні вузли, «замішані» на електроніці, — таких у Полтаві поки що не ставлять. Хоч електроніка не панацея — як відомо, також дає збій.

Багато хто з жителів не лише нашої, а й інших областей, котрі потребують протезування, облюбував саме Полтавське протезно-ортопедичне підприємство. До речі, його стаціонарне відділення у змозі прийняти всіх охочих. 49-річна Світлана Ліфенко з Кіровограда обслуговується тут уже 17 років — стверджує, що дуже задоволена і якістю протезів, які виготовляють у Полтаві, і уважним ставленням медперсоналу. Пані Світлана — інвалід із дитинства: у неї вроджена недорозвиненість нижніх кінцівок, у 5 років їх довелося ампутувати, тож не має навіть колінних суглобів обох ніг. До цього ходила на протезах із механічними вузлами російського виробника. Нині ж їх замінили на вузли з гідравлічним приводом японського виробництва, чому жінка дуже рада: останні виконують частину функцій колінного суглоба.

«Таке відчуття, ніби маю не протези, а справжні ноги, що самі згинаються у колінах, — ділиться Світлана Ліфенко. — Тут вузол за тебе виконує роботу, а ти економиш сили. Протези на вузлах iз гідравлічним приводом я б порекомендувала всім, хто втратив кінцівки: і «афганцям», а тепер і учасникам АТО. Завдяки протезам, виготовленим на полтавському підприємстві, маю можливість господарювати по дому, стояти біля плити, ходити до магазину. Звісно, взимку, коли ожеледиця, озброююся палицею. У нас у Кіровограді також є подібне підприємство, проте воно не може похвалитися стаціонаром, до того ж виконує лише просте протезування».