На трон чи на смітник?

Після перемоги Революції гідності відомий на всю країну Петро Мельник не тільки повернувся з сонячної Каліфорнії, а ще й привіз із собою намір відстоювати справедливість. Справедливість же у розумінні Мельника полягає в тому, що крісло ректора Податкової академії має знову належати йому. А ще у тому, аби теперішня влада визнала помилки минулої. Одначе «помилкою» Мельника назвати тяжко.

Нагадаємо, як усе починалося: 27 липня 2013-го його було затримано за підозрою в отриманні двох хабарів від абітурієнтів. Покарання за цією статтею чимале — від 8 до 12 років ув’язнення. Мельника посадили від домашній арешт, але в серпні він утік, позбувшись електронного браслета. Відтак переховувався в родичів у США. В квітні цього року втікач повернувся, був заарештований вже в аеропорту, відсидів певний час у Лук’янівському СІЗО, звідки був звільнений після внесення застави. З травня Мельник — на свободі, живе в своєму будинку в Ірпіні і час від часу буває на судах, які слухають його справу.

Судів, власне, два. Перший — кримінальний, де й вивчають обвинувачення фігуранта у хабарництві та корупції. На цих слуханнях Мельнику періодично «стає зле», особливо тоді, коли під суд підвозять сміттєвий бак — для «люстрації». Натомість здоров’я у екс-ректора вистачає для ініціювання ще й трудового спору, який також розглядають у суді. Суть його проста: Мельник оскаржує незаконне, на його думку, звільнення.

Останній такий суд відбувся 17 листопада. Після завершення засідання позивача закидали яйцями, але Мельник поставився до подібних виявів своєї «популярності», схоже, індиферентно. На суді він наполягав на тому, що заяву про звільнення з посади голови академії не писав — замість нього це зробив хтось інший. «Мене звільнили нібито за власним бажанням, за надрукованою заявою... Я міг друкувати заяву, перебуваючи за ґратами? Подав позов, щоб мене поновили», — пояснив Мельник журналістам під судом.

А от студенти, які зібралися «привітати» свого колишнього наставника «курячими гранатами», нагадали, що за Мельником, окрім усього іншого, числиться ще чимало гріхів. «Мельник насильно змушував своїх студентів голосувати за Януковича. Він збирав студентів і говорив, що якщо хтось не проголосує, то буде виключений з університету», — розповів каналу «Інтер» учасник акції Олександр Сердюк.

Найбільш прикрим у всій цій історії є навіть не абсолютний цинізм Петра Мельника. А те, що цей цинізм був певним чином заохочений і простимульований діями (а точніше, бездіяльністю) чинної влади та її правоохоронних органів. Іще до завершення процесів підсудний Мельник глибоко переконаний у тому, що за втечу від слідства йому «нічого не буде». «Немає відповідальності у Кримінальному кодексі України тій людині, яка зняла браслет», — заявляє він у коментарях пресі.

А адвокати Мельника тим часом уже просторікують і про ймовірну політичну кар’єру свого клієнта. «Влада зацікавлена в поверненні Мельника, тому що він — чесна та щира людина», — говорять вони. Власне, ніхто особливо не здивується, якщо захисники екс-ректора таки «наврочать», і за короткий проміжок часу їхній підопічний вигулькне у лавах тієї чи іншої розкрученої політсили. З чистим іменем і на свободі.

...Хоч якою заяложеною не була б фраза «за що стояв Майдан?», застосування її щодо Мельника є і виправданим, і доречним. Втім, не поспішатимемо з висновками — суди ще тривають, тож, можливо, позірний оптимізм Мельника не має під собою жодних підстав.