Шлях до шляхетності

Перші кроки до вибраного товариства

Схоже на те, що три попередні роки існування «шляхетної» школи посприяли стрімкому зростанню її рейтингу серед коломийських старшокласниць. Цьогоріч уже 33 місцеві дівчини виявили бажання потрапити до вибраного товариства шляхетних українок (за попередній час ними загалом стали близько півсотні юних коломиянок). Навчання розпочалося в другій половині жовтня.

«Школа шляхетних українок — не наш винахід, — пояснює її керівник Марія Гнатюк. — Це загальнонаціональна програма Союзу українок, яку ми намагаємося максимально адаптувати до середовища та культурно-просвітницьких традицій свого міста, котре має неофіційну назву столиці Покуття (до речі, пані Марія ще й очолює «союзянок» Коломийщини). — Ми започаткували також деякі курси, яких школярам ніде більше в Україні не читають. Приміром, «Фетальний алкогольний синдром плоду» як застереження майбутнім матерям. Матеріали для занять зі США привезла моя заступниця Оксана Бойчук, яка певний час працювала в Корпусі миру. Переконливою ілюстрацією до надзвичайно важливої проблеми поліпшення здоров’я нації став науково-популярний фільм на цю тематику, перекладений з англійської коштом амбасади Великобританії. Усе це разом справило надзвичайне враження на наших дівчат».

Справді, такого рівня лекції можуть почути хіба що студенти медичних чи психологічних факультетів престижних вишів, позаяк пані Оксану Бойчук кілька тижнів тому навіть запросили виступити з доповіддю на цю тему на міжнародній конференції у Римі. Щодо вихованок «шляхетної» школи, то вони підтверджують, що й раніше знали про шкоду алкоголю для плоду дитини, а тепер зрозуміли, в чому вона полягає. В результаті такого прозріння дівчата готові накласти табу на спиртне, коли настане час продовження роду. Не надто велике обмеження, якщо врахувати шокуючі ризики. Принаймні два відсотки дітей, народжених від матерів, котрі при вагітності лише пригубили краплю алкоголю, мають (доведено тривалими дослідженнями провідних медичних центрів світу) серйозні проблеми з розумовим розвитком.

Ставка на кулінарію

Навчання у школі — безкоштовне, що урівнює можливості набуття шляхетних манер дівчатами з сімей різного достатку. Це стало можливим завдяки викладачам-волонтерам і добрій волі колишнього (спочив у Бозі минулорічного травня) владики Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ Миколая, котрий прихистив новостворену Школу шляхетних українок у стінах Катехитичного центру.

Як з’ясувалося, стати шляхетною українкою — ерудованою, чуйною, патріотичною, а в перспективі — гарною дружиною, матір’ю і господинею, — завдання не з легких. Пам’ятаючи, що один із найкоротших шляхів до серця чоловіка пролягає через його шлунок, дівчата вже тепер роблять ставку на кулінарію. «Я люблю і вмію готувати. Навчилася цього, допомагаючи мамі, — пояснює Тетяна Остапенко. — Улюблена страва нашої сім’ї — борщ із пампушками — шедевр української кухні. Але у школі, як розповідала мені подруга, навчають ще й премудрощiв сервірування святкового столу та інших нюансiв, на які в побуті зазвичай мало хто звертає увагу».

Курс «Столовий етикет» — один із найулюбленіших предметів підопічних Марії Гнатюк. Можливо, й тому, що заняття під орудою професіоналів-рестораторів відбуваються в аудиторії Коломийського економіко-правничого коледжу, стилізованій під добротний відпочинковий заклад. Набуті таким чином знання — від історії посуду до приготування вишуканих страв і їх належної подачі — в дорослому житті допоможуть берегиням сімейного вогнища справляти на гостей ефектне, як вишенька на торті, враження.

Майбутні шляхетні українки не тільки ретельно вбирають чужий вдалий досвід, а й успішно продукують власні креативні ідеї. Попередні випускниці думали-гадали, як вивести зі свого лексикону слова-паразити, і таки знайшли спосіб. Вони принесли банку на кшталт копилки, обклеєну афоризмами про мову. Під час навчання дівчата з подивом спостерігали, як скляна посудина доверху наповнюється копійками і паперовими гривнями — залежно від того, хто якого мовного гріха припустився. Прощаючись зі школою, вони запропонували свій винахід поширити на Верховну Раду, але замість банки поставити в сесійній залі парламенту прозору діжку і підвищити штрафи пропорційно до товщини депутатських гаманців.

Право бути розкутими

Заняття у Школі шляхетних українок багато чим відрізняється від методик загальноосвітніх навчальних закладів. Передусім — рівнем взаємоповаги. Дівчата тут почуваються настільки розкутими, що можуть запитувати старших товаришів про будь-що на світі, а якщо й трохи соромляться, коли розмова про гінекологію чи інтимнi стосунки, виручає «Кошик запитань», куди можна покласти записку на правах анонімності й отримати відверту відповідь для цілої аудиторії.

Аби вберегти цю тонку делікатну матерію довіри від загроз класичної педагогіки, сюди не запрошують учителів шкіл міста, хоча серед них, безумовно, теж є чимало талановитих викладачів. Зате на прохання дівчат, котрі хочуть стати зразковими українками, охоче відгукуються знані особистості. Приміром, курс «Жінка в мистецтві» читає коломийський культуролог Леонід Мельник, «Мовний етикет» — відомий львівський педагог Ольга Кулик, «Жінка в Біблії» — священик отець Захар.

Якщо до цього додати уроки танців, етики, бесіди про моду і стиль, бюджет держави і сім’ї, молодіжну субкультуру, Різдвяні, Великодні й весільні обрядові дійства українців, то можна уявити, як широко за рік навчання перед вихованками школи розсуваються рамки пізнання світу і своєї місії в ньому. «Добре, що тут, за розповідями моєї двоюрідної сестри, крім викладу цікавої пізнавальної інформації, також моделюють різні житейські ситуації і варіанти виходу з них. Зрештою, ми з подругами хочемо стати ерудованими й патріотичними молодими людьми, в яких має потребу наше суспільство», — розмірковує дев’ятикласниця Діана Удуд.

За прикладом відомих попередниць

Адаптація Школи шляхетних українок до культурно-просвітницьких традицій Коломиї, котра з другої половини ХІХ століття і до початку Другої світової війни була одним із найбільших адміністративних центрів Східної Галичини, вочевидь передбачає використання цінного досвіду, набутого місцевою жіночою гімназією «Рідна школа». Серед тих, хто тут навчався, — чимало відомих діячів науки й культури, громадських активістів. Багатьом із них, на жаль, довелося залишити рідну землю і застосовувати свої здібності для добробуту інших народів.

Однією з найвідоміших випускниць коломийської жіночої гімназії стала Маруся Бек, котру двічі обирали мером великого американського міста Детройт — столиці автомобілебудування США. Народилася вона 29 лютого 1908 року в родині українських емігрантів, які мешкали у Форд Сіті (Пенсильванія). У юному віці батьки відправили її разом із братом Іваном до Коломиї здобувати освіту. Маруся навчалася у «Рідній школі» впродовж чотирьох років і належала до пластунського гуртка «Соловій». Повернувшись до США, вона студіювала право в Пітбурзькому університеті. Отримала науковий ступінь доктора. Активно займалася громадською діяльністю, зокрема в Союзі українок Америки. Вперше в історії українського жіночого руху заснувала фонд і літературний конкурс свого імені.

Із Коломийською жіночою гімназією пов’язані також долі Ярослави Опарівської (дружини Степана Бандери), Дарії Ребет, котра з 1979-го по 1991 роки очолювала політраду ОУН за кордоном, та десятків інших славних випускниць, котрі прислужилися Україні.

«Між двома світовими війнами, у скрутні часи панування польської влади, освіта для наших попередниць була чи не найпріоритетнішою життєвою цінністю, тому знання, попри обмеження прав, вони здобували з особливою старанністю. І саме завдяки цим освіченим, інтелігентним жінкам виросло нове покоління національно свідомих українців, котрі боролися за незалежність власної держави в середині ХХ століття, — стверджує Марія Гнатюк, котра ретельно дослідила розвиток жіночого шкільництва в Коломиї протягом 1919-1939 років і видала працю окремою книгою. — З приходом у 1939-му на західноукраїнські землі радянської влади жіночу гімназію ліквідували, надовго розірвавши ланцюжок національно-патріотичного виховання. Відроджуємо його у Школі шляхетних українок. Хоча й не читаємо такого спецкурсу, та вся атмосфера в школі проникнута українським духом. Сподіваюся, що наші випускниці в недалекому майбутньому стануть елітою нації».