«Суха» інформація для роздумів

Іще за тиждень до товариського матчу з Литвою — останнього для «синьо-жовтих» у 2014 році — наставник національної збірної України Михайло Фоменко вирішив, що у цій грі він перевірить найближчий резерв. «Надамо можливість зіграти великій кількості футболістів», — попередив тренер. Неймовірний консерватор за натурою — Михайло Іванович відступив від своїх принципів і взявся в ділі переглядати кадровий потенціал своєї команди. Шукати серед української молоді підсилення для «основи» наставника змусили численні травми провідних гравців збірної.

«Багато хто каже, що збірна України зараз і у відборі на чемпіонат світу-2014 — дві різні команди. Так, це правда. Оскільки у відборі на «мундіаль» усі були живі й здорові, проблем практично не виникало», — так своє рішення зайнятися експериментами посеред кваліфікаційної єврокампанії-2016 пояснив Фоменко.

Поєдинок із Литвою — непогана нагода саме для такого роду дій. У разі неприйнятного результату в матчі з 92-ю командою світу українська збірна нічого, окрім рейтингових очок, не втрачала. Натомість тренер отримував велику порцію інформації для роздумів.

Розуміли це й у тренерському штабі «синьо-жовтих». Перекидаючись під час гри словами зі своїми помічниками — Володимиром Онищенком та Олександром Заваровим, — Фоменко посміхався. Власне, подія раніше небачена. Зазвичай серйозний і задумливий, Михайло Іванович наприкінці року дозволив собі розслабитися.

Не виключено, що тренерський настрій передався й українським «збірникам», які не змогли переграти далеко не найсильнішу команду Європи, розписавши з литовцями «суху» й невиразну нічию.

Цікаво, що на гру з прибалтами в «основі» вийшли одразу четверо гравців луганської «Зорі» — команди-середняка українського футболу. «Тренери дали шанс проявити себе дебютантам і футболістам, які мало грають. А те, що в деяких моментах виникало непорозуміння, не думаю, що воно було дуже сильним», — зазначив захисник «Зорі» Віталій Вернидуб.

Хоч, насправді, українську збірну за рівнем гри було не впізнати. Литовці абсолютно не почувалися гостями на полі НСК «Олімпійський» і неодноразово загрожували воротам іще одного дебютанта, дніпропетровця Дениса Бойка. Свій шанс на автопрезентацію Денис використав на 100 відсотків, не дозволивши в Києві статися сенсації.

Як і в захисті, в атаці, на вістрі якої весь матч провів форвард «Зорі» Пилип Будківський, в українців також нічого не клеїлося.

Дії кремезного 22-річного луганського бомбардира головний тренер збірної оцінив так: «Про Пилипа можна буде говорити тоді, коли він повністю увіллється в колектив і адаптується до його гри. Поки ж Будківський орієнтується переважно на клубні принципи».

Власне, під завісу гри Михайло Фоменко намагався «виправити» на табло неприємні оку нулі, кинувши в бій чималу кількість гравців «основи». Проте їм принципово нічого змінити не вдалося.

«Якби матч із Литвою пройшов до зустрічі з Люксембургом, мотивації у хлопців було б значно більше. Зараз же у багатьох було відсутнє їхнє футбольне «я». Також можна було б говорити про інші розклади, якби ми грали із сильнішим суперником. Але зараз, на жаль, мало хто хоче їхати до нас», — пояснив невиразну гру своїх підопічних Фоменко.

Що ж, психологія українських футболістів і справді — ніжна і тонка матерія. Залишається лише дивуватися, чому театральний актор, на виставу якого приходить від сили п’ять сотень глядачів, — завжди на висоті. А для вітчизняних футболістів — притому кращих із них, за матчами яких стежить значно більша аудиторія, потрібно шукати якісь дотикові мотивуючі чинники, аби вони в кожному поєдинку демонстрували всі свої професійні здібності. Здається, «співати» у футболі «під фонограму» — справа невдячна.