Такий несподіваний погляд на життєвий плин філософи фіксували здавна. У середині ХVІІ століття Томас Гоббс у своєму славетному «Левіафані» сформулював низку законів для соціуму. Один із них стосувався саме посередників у конфліктах, яким мусить належати недоторканність, оскільки медіатори є гарантами миру — в широкому розумінні: миру, як побутової злагоди, і миру, як припинення війни. Саме цей аспект медіації набув сьогодні головної уваги.
Хоч термін «медіація» звучить для пересічного читача як поняттєва новація, для спеціалістів він давно не є екзотикою. Вже шостий рік при Києво-Могилянській школі бізнесу працює Український центр медіації. 2010 року до Верховної Ради надійшов проект закону «Про медіацію»; фахівці розкритикували його, і через рік з’явилася нова редакція — але документ досі не розглянутий парламентом.
Взагалі-то ця книжка адресована передовсім студентам курсу «Конфліктологія», та вона цілком згодиться для самонавчання, оскільки написана жваво й часом просто дотепно. Наприклад, ось так марковано ланцюжок ескалації конфлікту (будь-якого, не лише збройного): напруга — суперечка — перехід до дії — союзники — втрата самоконтролю — погрози — знищення — вибух — біля розбитого корита.
Окрім екскурсів до історії виникнення і становлення медіації як поважної професійної діяльності, тут подані секрети посередників-фахівців у ментально різних суспільствах (приміром, техніки японських лобістів). Подано низку тестів для оцінки комунікативних вмінь, самоконтролю, здатності слухати іншого, розпізнавати емоційно-психологічні стани сторін суперечки тощо. Для тих, кого усе це цікавить глибше, аніж сторонніх спостерігачів, запропоновано модульну систему оволодіння навичками переговірника. Наприкінці, ясна річ, — термінологічний словник.
У додатках — документи ООН та ЄС, що регламентують процес медіації, які й призвели до разючого розвантаження судових інстанцій, як про те згадано на початку.
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
