Торги з благородством

Членство у коаліції та її склад

Парламентська більшість складатиметься з п’яти учасників. Це — всім відомі переможці виборів, за винятком Опозиційного блоку. Окремим рядком протоколу ще раз закцентовано, що двері коаліції зачинено для стовпів режиму Януковича — депутатів, що голосували за «диктаторські закони 16 січня». Не зможуть увійти до більшості й «одинаки»: раніше в проекті угоди існував пункт, згідно з яким позафракційні депутати мали право бути учасниками коаліції лише за окремим рішенням ради коаліції. Тепер пазли переставили, і «позафракційники» втратили можливість приєднатися до більшості.

Останнє положення викликало обурення самовисуванця Володимира Парасюка — відомого героя Майдану. Парасюк, обраний за одномандатним 122-м округом Львівщини, говорить про те, що, якби у нього виникло бажання приєднатися до котроїсь iз політичним сил, він скористався б їхньою пропозицією і балотувався б за партійними списками.

«Ось такий вибір без вибору. Нічого не змінилося, знову все вирішують партії і ділять між собою. Я вирішив бути максимально незалежним, бо не вірю жодній з політсил і саме тому йшов на вибори самовисуванцем-«мажоритарником». (...) Водночас я розумію, наскільки важливо в умовах війни й економічної кризи створити ефективний і діючий парламент, і розумію, що коаліція нам потрібна. Я готовий працювати цілодобово і без вихідних, щоб вирішити всі нагальні проблеми в Україні. Але чому, щоб увійти до коаліції, я повинен ставати членом якоїсь фракції? Фракція диктує умови і часто закриває рот, але я йшов на вибори не для того, щоб бути лояльним і мовчати, коли кояться неподобства», — зазначає Парасюк.

Тим часом вирішено, що керувати більшістю будуть «збори коаліції» та «рада коаліції». До ради коаліції увійдуть по три члени від кожної фракції, один з яких має бути її головою. Кожна фракція отримує в раді коаліції один голос, а надважливі рішення РК ухвалюватиме трьома четвертями голосів. Інші питання узгоджуватимуться консенсусно. Такі моменти у діяльності майбутньої коаліції є новаціями, раніше ніхто не створював подібну «управлінську вертикаль» і не регламентував так детально роботу «більшовиків».

Формування уряду та те, що лишилось за кадром

Щодо принципу формування складу Кабінету Міністрів у протоколі зазначено таке: «Прем’єр-міністр формує склад уряду на підставі консультацій iз парламентською коаліцією і несе персональну відповідальність за його роботу. Особи не можуть бути призначені на посади за квотним принципом». Крім того, документ передбачає, що міністри самі підбирають собі заступників.

Відмова від квот є надзвичайно позитивним кроком уперед. Якби такий крок було зроблено іще наприкінці лютого, уряду не довелось би по 2-3 рази змінювати міністрів оборони та охорони здоров’я. Не довелось би і влаштовувати кадрову чехарду із призначенням Генпрокурора чи голови Нацбанку.

А тепер про головне. «УМ» уже неодноразово писала, що між коаліціантами поки немає згоди щодо ключових державних посад. Щодня виникають нові бачення та нові версії щодо того, як можуть бути розподілені портфелі між основними гравцями. Бажана для Блоку Порошенка тріада виглядає наступним чином: прем’єр — Володимир Гройсман, спікер — Олександр Турчинов, голова МВС — Юрій Луценко.

Аналогічний розклад відповідно до зацікавлень «Народного фронту»: очільник уряду — Арсеній Яценюк, голова ВР — Турчинов, керівник міліції — Арсен Аваков. «Збігів», як бачимо, небагато. Власне, лише один — проти спікерства Турчинова не заперечують ані БПП, ані «НФ». Щоправда, порошенківська команда має в рукаві ще один козир: посаду голови РНБО для Турчинова в обмін на крісло міністра внутрішніх справ.

Окрім цих, є й інші спірні питання. Наприклад, включення до остаточного варіанта коаліційної угоди переліку законопроектів, що мають бути прийняті у першу чергу. На цьому наполягає Блок Петра Порошенка. Контраргументи «Народного фронту» полягають у тому, що, по-перше, не варто робити за депутатів усю їхню роботу і підміняти собою цілий сесійний зал. По-друге, на думку «НФ», помилкою є вважати коаліційний договір програмою роботи уряду — це різні речі, яким не обов’язково бути тотожними.

Про реформи і не тільки

Щодо розділу, який торкається проведення реформ, то майбутні коаліціанти визначили для себе сім ключових напрямів, за розробку кожного з яких візьметься окрема група нардепів. Приміром, усі пропозиції, що стосуються перебудови паливно-енергетичного комплексу, підсумовуватиме Павло Пинзеник, iз питань безпеки та оборони доповідатиме Сергій Пашинський, а реформи, пов’язані з правоохоронною системою та судовими органами, презентуватиме Віталій Ковальчук.

Цікаво, що в гонитві за урядовими портфелями парламентарії геть забули про головування у парламентських комітетах. А дарма. Бо це, по-перше, також — синекура (яка, до того ж, дає неабияку надбавку до зарплати — це на замітку всім тим, хто переймається своїми депутатськими статками), а, по-друге, голови профільних комітетів мають великий вплив на етапи проходження того чи іншого законопроекту у Раді та на включення його до порядку денного.

Але ці ласі крісла іще навіть не виносилися на торги. Упущено й інший момент: депутатські групи. Іще не проговорювалось те, у який спосіб їх формуватимуть у новому парламенті. А також те, які вони матимуть права та обов’язки (на тлі можливостей, відкритих перед депутатськими фракціями).

З високою долею ймовірності можна передбачити, що у Раді VIII скликання відновить свою роботу група Ігоря Єремєєва, котрий у попередньому парламенті очолював «Суверенну європейську Україну». Окремий сюжет пов’язано з «кланом» братів Балог, «головний» з котрих — Віктор Балога — заанонсував свою позафракційність, але не факт, що такий політик, як двічі голова МНС та голова президентського секретаріату, дійсно триматиметься осторонь основних політичних процесів, керувати якими буде парламентська більшість.