Баталії через батальйони

Спочатку офіціоз: добровольчі батальйони увійдуть до складу постійних частин Збройних сил України. Про це в ефірі каналу ICTV заявив міністр оборони України Степан Полторак. За його словами, добровольчі батальйони вiдіграли важливу роль в АТО, але їх входження до складу регулярних частин армії дозволить чіткіше планувати їх діяльність. «Прийнято рішення, щоб батальйони територіальної оборони увійшли до складу регулярних частин», — заявив міністр.

А тепер те, про що не говорять у прямому ефірі. Входження батальйонів до складу ЗСУ — іще не цілком вирішене питання. Міністр МВС Арсен Аваков (і один з «отців-засновників» батальйонів) тягне ковдру на себе: він наполягає, аби тербати та спецбати підпорядковувалися міліції.

Джерела кажуть, що на цьому ґрунті між керівником МВС та Президентом України виникло тертя. Видання «Дзеркало тижня», посилаючись на своїх інсайдерів, пише, що незгода у цьому питанні перетікає вже у публічне з’ясування стосунків, до якого перша особа держави та очільник силового відомства вдалися на останньому засіданні РНБО.

«Судячи з усього, Президент розглядає батальйони в їхньому нинішньому вигляді не як елемент системи безпеки, а як чинник внутрішньополітичної загрози. Доповідь Смешка (Ігор Смешко — колишній голова СБУ та голова комітету з питань розвідки при Президенті України. — Авт.) ще більше політизувала цю проблему», — зазначає «ДТ».

Відтак Президент виступає за те, аби «розчинити» добровольчі батальйони в лавах Збройних сил. А оскільки теперішній голова МВС чинить цьому спротив, крісло керівника МВС набуває особливого значення у коаліційних торгах. Зрозуміло, що Блок Порошенка намагатиметься залишити цю посаду за собою. А «Народному фронту» він готовий віддати за це портфель голови РНБО.

«Якби добровольчі батальйони не були створені Арсеном Аваковим, Олександром Турчиновим та Андрієм Парубієм, то лінія розмежування сьогодні була б десь по Дніпру», — говорить радник Авакова Антон Геращенко, коментуючи проблему.

«Ми створювали ці загони в квітні-травні, коли ще не знали, що в бойовиків будуть танки й «Гради». Вони почали з’являтися у другій половині липня, коли ми ще більше стисли кільце навколо Слов’янська. До цього завданням таких загонів було після звільнення населених пунктів від терористів — наводити там лад замість тієї міліції, яка була корумпована або перейшла на бік супротивника», — нагадав Геращенко недавнє минуле.

Є й кардинально інша точка зору на діяльність батальйонів. Її озвучив прокурор Києва Сергій Юлдашев, котрий не полінувався навіть написати з цього приводу звернення та розмістити його на сайті прокуратури.

«Давайте подивимося правді в очі: є герої і патріоти, а є тилові мародери в камуфляжі, які ходять по місту, озброєні до зубів. Можливо, суспільство не готове це чути. Але ця проблема існує незалежно від цього. Будь-яка особа, яка з зони АТО прибуває в місто зі зброєю, є для мене злочинцем. Особливо, коли такі люди об’єднуються і створюють групи», — каже Юлдашев.

За його словами, з початку року кількість зареєстрованих проваджень щодо незаконного обігу зброї зросла у 2,5 раза порівняно з минулим роком — до 557. «Виявлено та вилучено тисячі одиниць вогнепальної та холодної зброї, вибухівки, гранати та набої. За той же період зафіксовано лише на території столиці майже 30 фактів учинення тяжких та особливо тяжких злочинів членами військових батальйонів», — підрахував прокурор.

Як приклад він навів захоплення членами батальйону «Айдар» вертолітного майданчика Януковича. «Я вірю, що у них були добрі наміри, але такі методи — це самоуправство. Інакше і не назвеш. При всій повазі, ніхто не отримував карт-бланш на беззаконня. Не можна неправовими методами будувати правову державу», — написав Юлдашев.

Тим часом його візаві Геращенко пояснює криміналізацію обстановки в місті тим, що злочинці просто прикидаються добровольцями, не маючи до них насправді жодного стосунку. «У нас дуже велика проблема в тому, що багато людей, які не були на війні, наліплюють собі нашивки, які коштують на ринку 20 гривень. Ми затримали чоловіка, який пограбував дівчину, забрав у неї машину. В нього були нашивки «Айдару», хоча в «Айдарі» він ніколи не був. Усе зараз продається: «Азов», «Айдар», «Донбас», «Укроп»... Чорний ринок працює», — зазначає Геращенко.

Видається, що рацію мають обидва співрозмовники. Але є й третя сторона медалі. Влада дійсно побоюється людей зі зброєю, які пройшли пекло та звикли дивитися смерті в обличчя. Причому потерпає вона не тільки за спокій простих містян. «Люстрація» сміттєвими баками може перерости у локальні суди Лінча, якщо чиновництво не змінить стиль управління.

А змін саме на рівні неповороткої державної машини якраз обмаль. Тож зародки потенційного Майдану, котрі носить у собі кожен справжній, а не удаваний, боєць АТО, справляють неабияке враження на всю владну вертикаль. Отож вона й убезпечується як може, прагнучи підпорядкувати батальйони структурі, що «відповідатиме» за них.

До речі, думку самих батальйонів з цього приводу ніхто не запитує. А дарма.