Велика політична гра. Чи просив Трамп Зеленського про допомогу у Перській затоці?
Президент Володимир Зеленський втягує країну в чужу війну на Близькому Сході. >>
КОМЕНТАРІ ПОЛІТОЛОГІВ
06.11.2014
Олексій Гарань, професор політології Києво-Могилянської академії:
— Скасування закону про особливий статус — це наслідок ситуації і логічний крок з боку Президента. Іще під час його ухвалення говорилося, що якщо бойовики й Росія підуть на проведення «виборів» у так званих «ДНР» та «ЛНР», закон може бути скасовано. Ці «вибори» суперечать Мінському протоколу, тому таке рішення є логічним. Петро Порошенко намагався знайти компроміс і пішов далеко, щоб його досягти, але інша сторона на це не відгукнулася. Тому вина лягає на Росію й терористів. І в цьому сенсі ми маємо переваги на міжнародній арені: «ми запропонували — вони не погодились».
З боку Росії йде ескалація конфлікту, і скасування цього закону — нормальна реакція на дії Москви. Нашу ситуацію це не погіршує. Ми маємо використовувати будь-які дипломатичні методи, оскільки силою вирішити цей конфлікт не можемо. Але при цьому маємо бути готові й до силової протидії терористам.
Кость Бондаренко, директор Інституту української політики:
— Скасування цього закону однозначно загострить ситуацію. Конфлікт між Києвом та Донецьком, Луганськом перейде у ще більшу фазу. Це аж ніяк не дасть нам жодних можливостей для пошуку компромісу. Я не вважаю, що керівництву країни треба було вітати Захарченка і його інавгурацію, але потрібно поставити запитання, чи використано всі методи, щоб знайти діалог для вирішення цієї ситуації.
Вважаю, що федералізація — це єдиний спосіб зберегти країну у цілісному варіанті, у зворотному мене ніхто не переконає. Однією з можливостей переговорного процесу могла б стати постановка питання про спільну роботу над Конституцією України, де були б гарантовані права й особливий статус Донецька і Луганська. На жаль, про Конституцію зараз ніхто не говорить. Ще один момент — економічний. Уряд каже, що купуватиме у Донецька і Луганська вугілля, і, здавалося б, ставиться до них як до самостійних партнерів, але в той самий час відмовляється вести діалог щодо задоволення їхніх вимог. Це теж велика помилка.
Не розумію і «гарячку» з боку Донецька й Луганська, які не можуть почекати місяць, щоб провести місцеві вибори 7 грудня, як наполягала Україна. Переконаний, що результат був би той самий — Захарченко був би головою «ДНР», і люди так само б пішли на вибори і проголосували. Українські ЗМІ викривляють ситуацію, оскільки народ на сході справді підтримує Захарченка і його команду.
Обидві сторони нарубали дров. На жаль, я бачу подальшу ескалацію конфлікту, оскільки з обох сторін є багато тих, хто зацікавлений у цьому. Тим паче, скоро в Україну приїде держсекретар США Джон Керрі, а у нас після кожного візиту американських гостей загострюється ситуація.
Президент Порошенко зараз перебуває під подвійним тиском. З одного боку, від розуміє, що потрібен мирний діалог. Але зрозуміло, що для цього діалогу має бути воля і з іншого боку, а Захарченко й сепаратисти вибили ці мирні карти з рук Порошенка. Ще один важливий момент: на даний час у ситуації перемагає «партія війни» на чолі з Арсенієм Яценюком та його оточенням, яка диктує свої умови. Вони постійно виступають за різке радикальне вирішення цього конфлікту, не замислюючись над тим, які це матиме наслідки.
Олексій Голобуцький, заступник директора Агентства моделювання ситуацій:
— Як ухвалення, так і скасування цього закону ніяких особливих наслідків не матиме. Це гра, самообман, яким Президент займається вже кілька місяців. Таким чином ми готуємося до того, що нам доведеться відмовитись від територій Донецька і Луганська. Це було зрозуміло ще на початку конфлікту.
Я впевнений, що в ухваленні законів про особливий статус деяких регіонів головну роль для Порошенка відіграли (парламентські) вибори. Недаремно ж ці закони були ухвалені за кілька тижнів до виборів і відразу скасовані після них. Порошенко збирався отримати більшість у парламенті, для цього йому потрібне було якесь «перемир’я», під час якого йому набагато легше говорити з людьми, аніж під час війни. Проте, не зважаючи ні на які домовленості, щодня на сході вбивали наших військових.
Території Донецька і Луганська ми вже втратили. І тепер стоїть питання, чи втратимо ще більшу територію. Багато залежатиме від співпраці із Заходом — якщо вона буде успішною, то можна буде сподіватися на вирішення ситуації без подальших втрат. Я б не говорив про значну ескалацію, бойові дії тривають і зараз. Повномасштабного загострення у найближчий час я не бачу.
