Довга дорога до Стокгольма

Україно-російські газові перемовини, про які так багато говорили у нашій державі, завершилися сподівано: підписано компроміс, який дозволить нам не замерзнути, при цьому «Газпром» не програв, а Європа виступала на боці сильнішого. Ну і, звичайно, себе. Козирів у рукаві, аби достатньо натиснути на Москву, в нас, як і передбачалося, не було. Натомість чи не вперше українська делегація відстоювала свої інтереси злагоджено і послідовно, — хоча й не особливо потужно.

«Спочатку гроші, потім знімемо заглушку!»

Найяскравіший результат: ми таки купуватимемо російський газ. За ціною у 378 доларів за тисячу кубометрів. А у першому кварталі 2015 року — 365 доларів. Скасовано кабальний принцип «бери або плати». До кінця року ми маємо заплатити Росії 4,6 млрд. доларів. Із них 3,1 млрд. доларів боргу, які треба буде погасити до кінця нинішнього року, плюс 1,5 млрд. доларів передоплати за 4 млрд. кубометрів палива.

Сума оплати, як для дірявого українського бюджету, не підйомна. За словами екс-віце-президента Єврокомісії Гюнтера Еттінгера, який брав участь у цих перемовинах під завісу роботи на цій посаді, існує чотири джерела для пошуку необхідних коштів. Перше — це програма Міжнародного валютного фонду. Друге — створення спеціального фонду, до якого залучать 3,1 млрд. доларів. Третє — резерви компанії «Нафтогаз України». І четверте — Євросоюз продовжить виділення коштів нашій державі у рамках європейської програми допомоги. Надходження першого траншу очікується вже навесні 2015 року.

Оптимізм пана Еттінгера приємно тішить. Так, МВФ ще не сказав свого остаточного слова з приводу чергового траншу. За словами міністра фінансів Олександра Шлапака, обіцяні раніше третій і четвертий транші і до кінця нинішнього року Україна може не отримати. Натомість чиновник сподівається побачити ці кошти на початку наступного року. Втiм нинішній рік ще треба буде якось завершити. Влада планує взяти гроші для погашення боргу із золотовалютних запасів. А це, у свою чергу, може знову похитнути гривню. Експерти ж МВФ невдоволені ходом реформ та виконанням їхніх рекомендацій, так званих «структурних маячків». Детальна розмова на цю тему, втім, у Києві розпочалася вчора: до нас завітала група експертів Фонду на чолі із новим керівником департаменту, кризовим менеджером Полем Томсоном. Тим самим, який свого часу «розгрібав» проблеми Ісландії, Греції і Португалії.

Іншими словами, Європа змусила нас погодитися на виплату сумнівних боргів, не особливо вдаючись у наші фінансові реалії. Інтерес Брюсселя, на думку експертів, пояснювався кількома факторами. З одного боку, для тепер уже екс-президента Єврокомісії Жозе Мануеля Баррозу, який залишав свою посаду, було справою честі домогтися результатів своєї роботи. З іншого, нестабільність в україно-російських газових схемах могла спричинити проблеми з теплом у самій Європі.

Як повідомляють ЗМІ, під час десятигодинного тристороннього діалогу в Брюсселі про газ Баррозу декілька разів телефонував до українського Президента Петра Порошенка. «Він закликав сторони скористатися можливістю і завершити перемовини для досягнення надійних і ринкових умов постачання газу до Європи», — резюмували у Єврокомісії. А коли угоду було підписано, Баррозу запевнив мешканців Європи, що найближчу зиму вони проведуть у теплі.

«Росія домоглася того, чого хотіла. А ми не досягли нічого», — підсумував результати перемовин колишній уповноважений Президента України з міжнародних питань енергетичної безпеки Богдан Соколовський.

Компромісу не вийшло, знижка ненадійна

Якщо порівняти завдання української делегації на ці перемовини із досягнутими результатами, побачимо: найбільшим успіхом є скасування принципу «бери або плати». Ця вимога передбачає, що покупець у будь-якому разі зобов’язується оплатити певну кількість газу, незалежно від того, скільки він закупив його насправді. Ця норма була чи не найодіознішим пунктом так званої «угоди Тимошенко», підписаної у 2009 році. Справедливості заради, варто відзначити, що до практичного її застосування так і не дійшло, але ця норма завжди слугувала засобом тиску на Україну. Росіяни періодично «йшли на поступки», отримуючи взамін різноманітні преференції.

Що ж стосується ціни на газ, то тут жодних успіхів. Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк, як відомо, погоджувався на 268 доларів за тисячу кубометрів, Кремль вимагав 480 доларів. З огляду на це нинішні 378 виглядають компромісом. Але лише на перший погляд. «По-перше, ціна у 385 доларів була затверджена «Газпромом» ще у 2009 році, коли між Україною та Росією було підписано контракт, який діє досі, — пояснює провідний аналітик Фонду національної енергетичної безпеки Ігор Юшков. — З огляду на падіння вартості нафти нині ця сума є дещо меншою, — 378 доларів. Але для «Газпрому» дуже важливо, що умови контракту залишилися незмінними».

За словами Богдана Соколовського, 378 доларів — це на 20—25 доларів більше, ніж Україна платить за реверсний газ з Європи. Що, на його думку, зайвий раз вказує на несправедливість російських вимог. «Не забувайте, що шлях транспортування газу з України до Росії значно коротший, ніж відтинок із Норвегії», — каже експерт.

Але найголовніше, що «падіння» газової ціни — це не зміна умов контракту, на чому наполягала українська сторона, а лише так звана «знижка». На чому наполегливо стояла Росія. Мінусів тут одразу два. По-перше, ми таки не зуміли внести правки у смертельно небезпечний газовий пакт 2009 року, по-друге, знижку, на відміну він контрактної ціни, надає своїм рішенням уряд Російської Федерації. Який може у будь-який момент відмовитися від цього рішення. На будь-якій вигаданій підставі, як ми це бачили неодноразово. Гюнтер Еттінгер, щоправда, запевнив: якщо подібне трапиться, то Євросоюз компенсує підвищення ціни. Але експерти сумніваються у цьому. Тим паче, ніхто з них не бачив чітко прописаного механізму роботи у подібній ситуації. Зрештою, оскільки не змінюється контракт, а працює лише «знижка», то «Газпром» залишається при своїх інтересах на всі сто відсотків. А в накладі залишається лише російський бюджет, який теоретично недоотримуватиме ці гроші.

Підсніжники для Білокам’яної

Подальший діалог між Україною та Росією щодо ціни на газ залежатиме від подій у Стокгольмі. Точніше, від рішення міжнародного Стокгольмського арбітражу, до якого подала позов Україна, вимагаючи скасування неправомірних норм контракту. Нинішня домовленість діє до квітня 2015 року. А далі — дві можливості. Або арбітраж винесе проміжне рішення, про яке його офіційно просив Київ, або нам доведеться проходити через чергове горнило перемовин.

«Другий варіант виглядає значно реальнішим, — вважає експерт Михайло Гончар. — Росія продовжуватиме втілювати свою тактику вимотування нервів. Окрім того, запрацює новий склад Єврокомісії й Москва намагатиметься все владнати. Вона знову штурмуватиме брюссельські коридори влади і доводитиме свою правоту. У Стокгольмського ж арбітражу існує чітка процедура ухвалення рішень, якої він неухильно дотримується. Тож подібні прохання, як наше, ні до чого особливого не призводять».

Утiм назагал експерти ставляться до рішення Стокгольма позитивно. «Я переконана, що це рішення буде на користь України, — каже президент дослідницького центру «Діксі Груп» Олена Павленко. — Насамперед тому, що ми відмовилися від підозрілих бартерних схем, які діють за принципом «я тобі, ти мені». Як наслідок, українська сторона багато переплачувала росіянам. Надалі, я сподіваюся, наші стосунки стануть прозорими, і газова ціна вже не формуватиметься «під столом».

Єдиний «невеличкий» мінус — очікувати цього рішення треба до кінця 2015 року. Тож навесні наступного року делегація «Нафтогазу», за словами керівника цієї структури Андрія Коболєва, знову намагатиметься домовитися з Москвою про ціну на російський газ. На цей раз літню.