«Давно ми з тобою, Іванку, не бачилися», — приязно посміхаючись, подає руку пан Роман, ще нівроку стрункий, бравий дідусь. І справді, після нашого знайомства десятирічної давності і публікації в «Україні молодій» нарису про його славну родину якось не випадало зустрітися ще раз.