Оперні міні-МАНСИ

Поки в країні триває війна з терористами та російськими військовими, свою власну «війну» ведуть артисти допоміжного складу Київського національного театру опери і балету з керівництвом закладу. Скандал, який розгорівся у стінах Національної опери, досягнув кульмінації.

Гарний привід викинути на вулицю

«Я пропрацювала в театрі 40 років. За цей період були і не такі скрутні часи, як зараз. Чого лише вартий початок 90-х, коли взагалі було невідомо, як виживати. Ми працювали й не знали, чи будемо отримувати гроші за свою роботу, але нас ніхто не звільняв. Те, що коїться зараз, убило будь-які наші найгірші уявлення. Уявити , що весь колектив нашого цеху звільнять в один день, скажу чесно, ми не могли», — стривожена артистка допоміжного складу Олена Анікєєва, яку звільнили разом із 30 працівниками Оперного театру.

Усе почалося 18 липня, коли керівництво театру зібрало весь цех на нараду і повідомило, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів відносно запобігання фінансовій кризі у країні, що доведеться перевести весь колективний штаб мімансу (артисти допоміжного складу) на цивільно-правові договори. За цими угодами артисти не матимуть ні стажу, ні офіційного працевлаштування, ні заробітної платні, яку отримували раніше. Також директор Оперного театру Петро Чуприна повідомив, що такі скорочення стосуються не лише артистів, а й керівництва, оскільки і вищим ешелонам скоротили вдвічі зарплатню.

«Театр не зможе працювати без допоміжного складу, тому нам і запропонували ці цивільно-правові договори. Керівництво на той момент було переконане, що ми не відмовимось і будемо працювати за 900 гривень. Окрім цього, щоб інші артисти не почали бунтувати, директор театру, поміж рядків, зазначив, що це може стосуватися кожного. А в нас такий колектив, що «моя хата скраю, нікого не знаю», — розповідає тепер уже безробітна артистка Оперного театру зі стажем у 17 років Оксана Опенько.

До переведення на цивільно-правові угоди, за словами працівників мімансу, вони отримували заробітну платню у розмірі 5 тисяч гривень. Також за кожну виставу їм доплачували по 222 гривні, проте на місяць цих вистав могло бути не більш ніж 5. Під час розмови з «УМ» артисти не заперечували, що це дуже хороші гроші, як для зарплати в Україні, і мало хто їх може отримати, проте у рамках виплат Оперного театру — це найменший заробіток поміж артистів: «На місяць, наприклад, я мала 4 вистави, тому до мого основного заробітку мені доплачували ще 888 гривень. А тепер ця сума (888 гривень. — Ред.) буде основним моїм заробітком. Я працюю в мімансі вже більше 17 років і потрапила сюди відразу після закінчення вокального відділу консерваторії. Не було б так образливо і страшно, якби мене не викинули просто на вулицю. Що я можу дозволити собі і своїй сім’ї за 888 гривень? Я не думаю, що весь мій стаж, робота і віддача музиці оцінюється у таку суму», — коментує пані Оксана.

Артисти запевняють, що на їхні місця просто хочуть взяти інших працівників і проблема тут не у фінансах: «Гроші в Оперному були, є і будуть. За словами міністра Нищука, на Київський оперний театр виділяється найбільша сума з Міністерства культури і скорочують чомусь саме наш театр. У Львові, Харкові, Дніпропетровську, Одесі люди як працювали, так і працюють». Генеральний режисер театру Анатолій Солов’яненко у розмові з «УМ» спростував цю інформацію і зазначив, що вона не відповідає дійсності.

«УМ» запитала у міністра культури, чим спричинене таке скорочення? Пан Нищук пояснив, що ситуація в країні потребує оптимізації витрат і тримати в штаті 30 працівників просто неможливо: «Я говорив із Чуприною (директор Оперного театру. — Ред.). Попросив зробити по-людськи, не скорочувати відразу всіх. Але зрозумійте, у теперішній час мати в мімансі 30 осіб — це забагато і, вважаю, що оптимально було б залишити 12 артистів. Ми домовились про такий механізм, що зараз усі працівники мімансу повинні перейти на цивільно-правові угоди, а приблизно через півроку 12 осіб повернуть на 0,5 ставки». Міністр зазначив, що серед учасників мімансу є 18 осіб, які досягли вже пенсійного віку. Тому, за його словами, оптимальним варіантом було б перевести цих людей на договори, а інших залишити на 0,5 ставки. «Я не хочу, щоб ця справа викликала великий резонанс і мала якийсь конфлікт, тому потрібно все це владнати», — коментує міністр.

Проте і пані Оксана, і пані Олена зараз безробітні: «Як у нашому театрі, так і в Міністерстві культури, окрім Нищука, нічого не змінилося. Усі люди, які були за Януковича, так і займають посади. І керує там точно не один пан Євген», — обурюється Оксана Іванівна.

Генеральний режисер Анатолій Солов’яненко не бачить у звільненні працівників мімансу біди. «З жодною людиною з мімансу не було розірвано наших взаємин і кожному з них запропоновано працювати й отримувати оплату відповідно до зайнятості. Вийшли на сцену 4 рази на місяць, отримали за це відповідні гроші», — коментує ситуацію пан Анатолій і додає, що скандал розпалили «кілька жіночок, які мають бажання отримувати заробітну плату за місяць, а працювати 4-5 днів».

2,5 мільйона гривень? Ні, не чув

Міністерство і керівництво Оперного театру посилаються саме на фінансовий бік і неможливість виплачувати гроші працівникам. Можливо, можна було б зрозуміти, що справді у країні немає грошей, триває війна і всі кошти ідуть на фронт, якби в руки «УМ» не потрапив документ від державної фінансової інспекції України (документ доступний на сайті інспекції — «3.7.3. Про використання бюджетних коштів на фінансову підтримку національних театрів»), у якому йшлося про неправомірне використання бюджетних коштів національними театрами за 2009—2012 роки. Нагадаємо, що 2009 рік — це рік економічної кризи в Україні, коли скорочення у державних установах набули масштабного характеру. І вивчивши цю постанову, ми зрозуміли, що на кошти, які пропали безвісти, можна було б утримати не один міманс.

У цьому списку фігурував і Національний оперний театр імені Тараса Шевченка, який був задіяний з іншими трьома театрами ( Львівський та Одеський національні оперні театри та Театр російської драми імені Лесі Українки). Фінансові порушення у цих установах складали 2,5 мільйона гривень.

Порушення, які стосувалися Національної опери у столиц, полягали ось у чому : «Національним академічним театром опери та балету України імені Т. Г. Шевченка надано послуги з перевезення пасажирів автотранспортом Театру сторонній організації за вартістю, яка менша від собівартості зазначених послуг, у результаті чого Театром недоотримано доходів на суму 260,7 тис. гривень». Тобто 260 тисяч гривень, за інформацією державної інспекції, пропали безвісти і бюджет установи просто їх недоотримав. Крім того, у документі зазначається, що посадовими особами цього Театру «проведено списання дебіторської заборгованості на суму 139,5 тис. гривень із терміном позовної давності, що минув, без проведення претензійно-позовної роботи, в результаті чого Театру завдано збитків у вказаному розмірі». І це ще не все. Національним академічним театром опери та балету України імені Т.Г. Шевченка було перераховано приватному підприємству кошти за фактично ненадані послуги з харчування працівників, у результаті чого Театру завдано збитків на суму 256 тис. гривень.

Проте найцікавішим пунктом цього документа для «УМ» стало те, що «Національним академічним театром опери та балету України імені Т. Г. Шевченка виплачено премію заступнику голови профкому Первинної профспілкової організації Театру, який не перебував у трудових відносинах iз Театром, на суму 123,9 тис. гривень». Виходить, що 123,9 тисячi гривень було перераховано особі, яка навіть не мала жодного стосунку до театру. І таких пунктів, із сумами за 100 тисяч гривень, у цьому документів — не один. Цікаво, що розслідувавши цю справу, державна фінансова інспекція, з огляду на результати контрольних заходів Кабінету Міністрів України, запропонувала надати наступні доручення Міністерству культури України, проте про результати цих доручень так і не відомо.

«Тисяча амбітних особистостей» та «вічне керівництво»

Якщо прослідкувати історію скандалів і конфліктів в Оперному театрі, то їх набереться немало. Нагадаємо, що навесні 2013 року зі скандалом з Оперного театру пішов один із провідних балетмейстерів світу Денис Матвієнко, якого, за його словами, без повiдомлення усунули з посади керівника балетної трупи Національної опери.

Із судовими позовами залишили свої робочі місця колишній головний режисер Оперного театру Дмитро Гнатюк та головний диригент Володимир Кожухар.

Солов’яненко переконаний, що такі скандали виникають через те, що «Національна опера України — це тисяча амбітних і творчих особистостей, тому тут і виникають конфлікти і непорозуміння».

Проте артисти думають інакше. «Ми готові перейти на певний період і на 0,5, і на 0,25 ставки, головне, щоб нас не звільняли, а дирекція навіть слухати цього не хоче», — коментує Олена Анікєєва. «Директору нашого театру Петру Чуприні — 67 років, на посаді він — 15 років. Розумієте, у театрі може змінюватись усе, окрім нашого вічного керівництва, яке не сприяє розвитку театру, а лише зводить усе нанівець», — додає пані Оксана Опенько.

Провідний артист Оперного театру, соліст, який часто гастролює Європою, проте в межах безпеки попросив не називати його імені, пояснив «УМ, у чому справа. За його інформацією, у театрі сьогодні — безліч співаків, які просто непридатні до роботи, але вони працюють зі згоди керівництва: «Значна частина солістів не відповідає кваліфікаційному рівню театру. Люди по 8 років сидять у стажерах, отримують зарплату, не виходять на сцену і, домовившись із керівництвом, так і рахуються на роботі. Найбільша трагедія полягає у тому, що в Оперному крутяться величезні гроші, обіг яких ніхто не контролює».