Заглиблені в «релакс»

Другий ігровий день наново запущеної жіночої суперліги ознаменувався виходом у люди київського «Спартака», який, нагадаємо, знявся з попереднього розіграшу ЧУ через фінансові проблеми. Клуб, президентом якого є легендарна Зінаїда Турчина (вона ж нині є другою людиною у ФГУ), новий сезон розпочав із відчутної поразки чинному віце-чемпіонові — львівській «Галичанці» — 21:32. Водночас, зважаючи на поєдинки галичанок під час анульованого туру в Ужгороді, де підопічні Василя Козаря впевнено переграли переможця останніх трьох ЧУ — «Карпати», спартаківки, не виключено, поступилися головному фаворитові чемпіонату, число учасників якого, до слова, практично штучно збільшили до десяти.

«Тренування» без прогресу

Задля більшого «кворуму» керівництво ФГУ серйозно зменшило вступний внесок на сезон для «справжніх» команд суперліги й водночас звільнило від подібних дій представників нижчої ліги, за рахунок яких, власне, й розширилося представництво українського чемпіонату. Щоправда, навіть за таких умов не всі клуби, що подали заявки на участь у змаганнях, знайшли кошти для поїздки до Броварів на з’їзний тур.

Водночас штучне нарощення кількості учасників суперліги призвело до збільшення числа «прохідних» матчів, у яких фаворити турніру здобувають розгромні перемоги.

На думку головного тренера жіночої збірної України Леоніда Ратнера, таке рішення ФГУ має дві сторони медалі. «Для початку, можливо, це і непогано, адже, по суті, нічого не було. Але для безпосереднього розвитку українського жіночого гандболу, його «змужніння» та прогресу — такий варіант, коли одна команда виграє у іншої по 30-40 очок, — абсолютно не годиться. Приміром, кільком нашим командам незабаром грати єврокубки. Громлячи суперника в національній першості, дівчата втрачають концентрацію, розслабляються, так би мовити, тоді як перед відповідальними міжнародними поєдинками набагато краще зіграти з серйозним опонентом. Але добре, що хоч зібралися. Це хороша нагода подивитися один на одного, заглибитися в реалії вітчизняного жіночого гандболу», — в інтерв’ю «УМ» розповів Леонід Ратнер.

Як свідчить Леонід Анатолійович, нинішня ситуація така, що вітчизняним гандболісткам неймовірно важко прогресувати. Провідні гандболістки грають за кордоном, тож молодим дівчатам навчатися ні в кого. А «збірниці», які виступають у чемпіонаті країни, практично не «ростуть», бо, за словами тренера, граючи з «дитячими командами», у них усе чудово виходить — красиво забивають, добре обороняються. «На жаль, це не той рівень, де можна підвищувати свій клас і на основі якого давати реальну оцінку гандболістці», — характеризує стан сьогоднішнього національного чемпіонату досвідчений фахівець.

Збори збірної

Нагадаємо, що вже незабаром, на початку грудня, наша жіноча збірна гратиме у фінальній частині ЧЄ, який прийматимуть Угорщина та Хорватія. Леонід Ратнер скаржиться, що після завершення євровідбору, впродовж останніх шести місяців, «синьо-жовті» не провели жодного товариського матчу. Більше того, тренер не приховує розпачу, що провідна гандболістка його колективу — Юлія Манагарова, котра нині виступає за «Ростов-Дон», — практично погодилася на пропозицію Росії прийняти її громадянство.

«Росіяни вчепилися за неї мертвою хваткою. Звісно, якби було б в Україні пару потужних клубів, як колись запорізький «Мотор» чи криворізький «Смарт» («Спарта»), з хорошою матеріальною базою, думаю, спокус приймати інше громадянство не було. А так, у Ростові у неї є й хороша зарплата, й потужна вболівальницька підтримка, й медичне забезпечення. До того ж, коли спортсмен приймає російське громадянство, йому одразу надають квартиру й інші пільги», — розповів Ратнер.

Тож існує велика ймовірність, що Юлія (батько якої, до речі, росіянин) не допоможе українській збірній на майбутньому ЧЄ. Хоча, з огляду на головне фото спортсменки в соціальній мережі «Вконтактє», де Манагарова тримає в руках букет синьо-жовтих квітів, шанси на її приїзд до табору української збірної таки існують.

Власне Леонід Анатолійович не полишає спроб переконати Юлію допомогти «синьо-жовтим» у Дебрецені, де наші дівчата гратимуть поєдинки групового етапу ЧЄ проти неймовірно потужних збірних Данії, Норвегії та Румунії. «Усе, що є найкращого в Європі та світі, — знаходиться в нашій підгрупі», — визнає наставник «синьо-жовтих».

За словами Леоніда Ратнера, йому дуже хочеться, аби українська збірна не була на турнірі гидким каченям. «Хочеться виглядати достойно, як у ігровому, так і репрезентативному плані», — тренер звертає увагу на те, що його команда має проблеми й з екіпіруванням, і з підготовчим процесом. «Скажімо, наші суперники, збираючись на чемпіонат Європи, провели по 20 товариських матчів, ми ж після завершення євровідбору взагалі не зіграли жодного матчу. Зрештою, незалежно від стану нашої готовності, будемо боротися», — резюмує Леонід Ратнер.