«Цей кухар готуватиме гострі страви...»

«Хіба це держава — Україна?! Це якийсь незрозумілий конгломерат»... «Казахстан ніколи не був державою! Вона штучно створена Назарбаєвим»... «Білорусь може бути губернією в рамках Російської Федерації». Ці дикунські висловлювання російського президента Володимира Путіна відомі нині усьому світу. А почав формуватися такий світогляд колишнього кадебіста і радянського шпигуна багато років тому. І вже тоді відомі колись політичні діячі з радянської еліти висловлювали свої побоювання стосовно нинішнього хазяїна Кремля... Був серед них і колишній голова КДБ СРСР Володимир Юхимович Семичасний. На жаль, побоювання ці справдились. У нинішнього російського диктатора руки в крові тисяч українців, чеченців, грузинів...

Переді мною — диктофонна касета із записом 14-річної давнини — це інтерв’ю з Володимиром Семичастним. На жаль, Володимира Юхимовича серед нас уже немає — помер від інсульту в 2001 році. Так сталося, що в 2000-му знімальна група студії «Укртелефільм» була в нього в гостях: ми працювали над документальною стрічкою «Доміно Кагановича» — про одного з організаторів Голодомору в Україні. Голова КДБ добре знав Лазаря Кагановича і — за дорученням Хрущова — неодноразово викликав його в КДБ... Адже той розпускав усілякі злісні чутки про лідера радянської країни та його внутрішню й зовнішню політику.

«За паспортом я українець»

Володимир Семичасний народився на Дніпропетровщині. Згодом із комсомольського ватажка обласного рівня зумів піднятися на найвищі владні щабелі радянської країни. КДБ СРСР Семичасний очолював у 1961—67 роках. Брав найактивнішу участь у реабілітації жертв сталінської тиранії і багато років був надійним соратником Хрущова. Це, однак, не завадило йому взяти участь у відстороненні Микити Сергійовича від влади. Згодом і самого Семичасного відправили в «заслання» — знайшли формальний привід, щоб зняти з посади, і призначили 3-м заступником голови Ради Міністрів УРСР. Останніми роками Семичасний жив у Москві. Проте під час нашої зустрічі на запитання, ким себе вважає — росіянином чи українцем, — відповів: «Я українець, хоч батьки росіяни. Вони жили в Україні — я закінчив українську школу. Чудово знав українську мову і зараз її добре пам’ятаю. Прийшов час отримати паспорт — записався українцем. Тоді це просто було. Я і зараз дуже люблю Україну — прекрасний народ!».

Зйомки в московській квартирі Володимира Юхимовича проходили вдало — господар був прекрасним співрозмовником і людиною гостинною — почастував нас справжнім українським борщем. За день до цього колишній голова КДБ приймав знімальну групу ББС, за що отримав гонорар. З нас він грошей не брав — земляки...Та й не було у нас такої статті витрат, адже весь кінематограф в Україні стрімко летів під укіс.

Квартира Семичасних була досить скромною — кілька кімнат, старенькі дубові меблі... І фото, фото — справжня історія! Семичасний із Фіделем Кастро, з іншими відомими зарубіжними діячами. Фотографії космонавтів Комарова і Гагаріна, підписані цими видатними людьми. І знімки, на яких київські динамівці та Володимир Семичасний — працюючи третiм заступником Голови Ради Міністрів України, був куратором київського «Динамо». Саме тоді наші футболісти сягнули європейських вершин. Та повернімося до тієї давньої вже розмови з главою КДБ, записаної на магнітофонній плівці.

«Єльцин виторгував сімейству недоторканність — ціною відставки»

— Володимире Юхимовичу, ви працювали з багатьма політичними і державними лідерами радянської країни. Хто справив на вас найбільше враження?

— Микита Хрущов. Так, були у нього прорахунки, за що і зняли... Але Хрущов був сміливим. Вийти на ХХ з’їзді ледве не один на один проти прихильників сталінізму — на це треба було наважитись... А мільйони реалібітованих, звільнених із таборів? А залізна завіса, що впала? А яка з’явилася література, фільми?

— Але ж було і цькування Бориса Пастернака?

— Так, тут ми наламали дров — він дійсно був видатним поетом і письменником. Інші були помилки — та що вже казати... Інтелігенція спочатку потягнулася до нас, а потім розчарувалась.

— Як складалися відносини Микити Хрущова з КДБ до його відставки?

— Він дуже побоювався зростання впливу КДБ на життя радянського суспільства. Увесь час казав мені: «Вас потрібно розпогонити і розлампасити!» Хрущов був проти того, щоб у Комітеті працювали військові, генерали.

— Володимире Юхимовичу, а що ви скажете про добровільну відставку Єльцина?

— Прийшли до нього кілька офіцерів із специфічної організації, показали відповідні документи, що стосуються бізнесових справ дочки Єльцина та зятя... Адже корупція стала жахливою — сотні мільярдів доларів пішли за кордон! Ну, Єльцин і виторгував сімейству недоторканність — ціною відставки.

— Я чув, що й Путін доклав руку до тієї відставки?

— Мої добре інформовані друзі казали про це... Один із них повторив відоме висловлювання соратника Леніна, коли Сталіна обрали на вищу партійну посаду після смерті вождя: «Цей кухар готуватиме дуже гострі страви!»

— Ваш друг мав на увазі Путіна?

— Так. І бачте, яка карколомна кар’єра. Я не пам’ятаю за часи своєї роботи, щоб така взагалі малопримітна людина майже миттєво сягнула державних вершин... Ми на вищі посади у державі готували людину десятки років... А тут полковник КДБ потерся при санкт-петербурзькій мерії у Собчака, потім раптово — голова уряду і на тобі... президент.

«На СНД чекають великі потрясіння»

— Володимире Юхимовичу, спробуйте зробити приблизний прогноз майбутнього СНД.

— Зараз навіть важко щось сказати — все непередбачуване... Було і є обливання брудом минулого та його діячів. Уже й нинішніх не жалують. Можуть бути такі повороти! До влади приходять випадкові люди. Нема ніякої закономірності. Суто людської логічної розсудливості.

Той, хто сьогодні при владі або буде завтра, можливо, розвалить СНД,
а може, і саму Росію...

Партії зараз — лише верхівки айсбергів. А що під водою? Я зараз газет не читаю — суцільна брехня!..

— Справді, російські ЗМІ дають про Україну суцільний негатив. Про Україну або погано, або нічого!

— Не знаю. Не читаю нинішню пресу.

— Українські засоби масової інформації більш толерантні до Російської Федерації.

— Так. У мене є родичі в Східній Україні. Іноді передзвонюємося. Не дай Боже нам розсваритися!

Так, свого часу були в нас перегини з русифікацією... При мені був у вас журнал «Дніпро». Очолював його відомий Микола Руденко. А у нас друкували розгромні статті «Куди тече «Дніпро?». Була й нищівна критика «Собору» Гончара. А він же правду написав! Було таке... Національні питання дуже тонкі і водночас надзвичайно складні. З ними треба поводитись дуже обережно!

— Володимире Юхимовичу, ми вже згадували нового президента Росії, і ваш товариш дав йому оцінку, яку свого часу дали Сталіну.

— Ну що Путін? Він увесь у собі... Темна конячка! Але я дуже боюсь, що на СНД чекають великі потрясіння — можуть пролитися ріки крові. Після розпаду СРСР уже були трагічні моменти.

Я не пам’ятаю, щоб нинішній президент давав об’єктивну оцінку Сталіну — це насторожує... Ми, старі чекісти, свого часу так багато зробили для розвінчання сталінських злочинів, звільненню з ГУЛАГу мільйонів жертв того жахливого режиму. А Путін, як мовчазний сфінкс, — ніби й не було трагедії величезної країни.

Якісь зв’язки там, у Кремлі, у нас залишились — інформація долітає... Важкі у мене передчуття!

Я вже казав, що на політичну арену вийшли сірі люди. Усе без елементарної закономірності! І ніби грамотний, літературу знає, бачив світ — недарма ж був у розвідці. Кинув великі гроші на кіно. Бачте, які серіали, — Російська імперія, царі... Знайомі творчі люди розповідали мені про плани роботи кіностудій, телебачення. Історія не дасть заднiй хід — Радянського Союзу вже не буде! А ось нова Російська імперія... Тут, здається мені, у Путіна є амбіції — хоч він їх поки що приховує. Йому дуже хочеться щось протиставити Заходу. Нова, модернізована імперія? Це обов’язково керуючий центр — треба втягувати колишні республіки. А вони вже — незалежні країни. Недарма Путін стабільно збільшує витрати на армію...

Російська імперія свого часу приєднувала нові території. Силою. І процес ішов сотні років. Не знаю... Були вже струмки крові — як би вони не обернулися на ріки крові. А тут стрімко піднімається Китай. Що попереду!?

Новий переділ світу... З ядерними палицями? Не хотілося би мені бачити таке майбутнє! Та не знаю, скільки мені ще відміряно... А Україні бажаю щастя — уклін від мене!

Убити російського дракона

На цих словах закінчилася зустріч нашої кіногрупи з колишнім головою КДБ колишнього СРСР... На жаль, справдилися важкі передчуття старого кадебіста. Бездонну прірву викопав між колись братніми народами України і Росії Путін зі своїми опричниками. Проливають вони нашу кров на сході України, як проливали кров у Грузії, Чечні... Та ніщо йому кров людська! Навіть своїх же, росіян. Згадаймо трагедію атомного підводного крейсера «Курськ». Гинула команда, а російський президент у цей час був у Сочі... Зарубіжні фахівці й наші — з Миколаївського кораблебудівного інституту — стверджували, що на той час були науково-технічні можливості врятувати трагічний крейсер.

Знаменитий німецький письменник XIX століття Ернст Теодор Амадей Гофман у своїй блискучій новелі «Крихітка Цахес» створив образ брехливого, підступного карлика Цахеса. Він так запудрив людям вищого світу мозок, що вони повірили у його геніальність, а людей дійсно талановитих світ не бачив упритул. Та прийшов час — і всі прозріли, а підступний Цахес, який ніколи не дивився людям в очі, ганебно помер... Російський Цахес iз Кремля теж ніколи не дивиться в очі й ніколи не каже правду...

Згадую знамениту п’єсу-казку «Вбити дракона» прекрасного письменника Олеші — виходця з Одеси. Таких драконів Путін поселив у душах більшості росіян — вони підтримують розв’язану своїм президентом війну на сході України.

Три роки тому я брав інтерв’ю у відомого російського астрофізика. Нещодавно подзвонив йому в Москву і почув: «У вас розпадається Україна, відійшли Донецька і Луганська області, у Києві захопили владу бандерівці, усюди ллється кров, вбивають дітей, повний хаос...» І це каже інтелектуал, відома в науковому світі людина! Що вже казати про звичайних росіян... Брехлива завіса гебельсівсько-путінської пропаганди затьмарила, приспала мозок величезної країни. А сон розуму породжує чудовиськ...