Урок любові

Розглядаючи головні цивілізаційні проблеми сучасності, багато релігійних і світських мислителів сходяться на думці, що основною глобальною проблемою людства є духовна криза. Метастази бездуховності роз’їдають і українське суспільство, яке стрімко скочується в прірву повної моральної деградації та втрати своєї ідентичності і навіть державності. Тому символічним і своєчасним є проведення Всеукраїнської прощі освітян «Покликання та місія християнського вчителя: аспекти професійних та духовних викликів» у Марійському духовному центрі Зарваниці.

«Христос посеред нас» — вітаються між собою вірні. І дуже важливо, щоб Христос не ритуально-поверхово та формально, як часом це буває, «навідувався» до школи, а перебував у ній усією своєю сутністю, осяюючи душі вчителів та учнів.

Усьому основа є любов

Щоб Христос став живим і активним учасником навчально-виховного процесу у школі, освітянам спільно з теологами, використовуючи існуючі прогресивні напрацювання з духовного розвитку, для формування християнського світогляду необхідно розробити сучасну ефективну систему духовного виховання молоді, яка б відкрила перспективу гармонізації розвитку суспільства, допомогла розв’язати його соціальні, економічні та екологічні проблеми.

До речі, недавно, з глибокою турботою про майбутнє Землі, Папа Франциск звернувся до прочан на Всесвітньому форумі католицької молоді в Ріо-де-Жанейро із закликом побудови нової моделі суспільстава. Вважаємо, що збудувати нову модель суспільства зможе людина, оновлена у Христі.

Щоб зрозуміти свою богопохідну сутність, виявити і розвинути таланти, самовіддано працювати на благо суспільства, людина від самого її народження має бути забезпечена цілісною системою комплексного духовного виховання і самовиховання, головними суб’єктами якого виступають сім’я, церква і школа.

Розроблення системи духовного виховання і його впровадження — складний і тривалий процес. Адже духовне виховання вимагає гармонійного поєднання складових релігійного, морального, вольового, естетичного, культурологічного, екологічного, економічного, патріотичного та інтелектуального виховання. І цей процес ускладнюється тим, що ми живемо у світі кривих дзеркал, у світі викривлених цінностей. Тож головний моральний виклик християнського вчителя у формуванні нового світогляду полягає в тому, щоб спочатку самовихованням виробити в собі головну християнську цінність — любов, любов до Господа нашого Ісуса Христа, любов до своїх учнів. І тоді сама по собі відпаде спокуса занапащати свою душу разом із душею учня «купленою» оцінкою у «продажого» вчителя.

Проте, незважаючи на несприятливі «зовнішні» чинники (низька зарплата, залежність деколи від аморального керівництва, тотальний інформаційний бруд, глобальна ліберальна розхристаність тощо), є вчителі, які люблять своїх учнів, люблять свою професію. Частина таких учителів є членами педагогічних товариств «Рідна школа» та імені Григорія Ващенка. Цими товариствами розроблені численні методичні матеріали, а також напрацьований певний досвід виховної роботи. Тож цим учителям потрібно і надалі виявляти громадянську активність, залучати до духовно-виховної роботи своїх колег, поширюючи безцінний досвід обох товариств, що, в свою чергу, у своїй освітній діяльності опираються на спадщину визначних українських педагогів, які працювали у християнському духовному полі і не зазнали впливу атеїстичної ідеології (Ушинського, Ващенка, Русової, галицьких педагогів міжвоєнного часу та інших).

Одночасно моральним авторитетам суспільства необхідно розгорнути широке обговорення завдань перед системою освіти. Бо саме непродумані завдання та цілі відповідних структур, а також безвідповідальне відношення до своїх обов’язків породжують «продажних учителів» та представників влади, які підтримують їх явно чи неявно.

Чистота мови і душі

«Людина уподібнюється до Бога, коли любить Його», — казав професор Омелян Вишневський. Прояви ж любові — різноманітні, проте одним із найголовніших та найблагородніших є милосердя. Саме милосердя так бракує у нашому запрагматизованому світі. Тому церкві та школі потрібно активно шукати ефективні засоби, які б спричинялися до виховання почуття милосердя.

Один із таких засобів є досить простим для втілення. Часто в громадському транспорті вражає те, що переважна більшість сидячих місць зайнята молодими людьми, в той час як поруч стоять старші люди, навіть бабусі та дідусі. Тому дуже важливо частіше цю тему порушувати в школі та на проповідях у церкві. Усвідомлення учнями важливості цієї проблеми — потреби придивлятися один до одного — зауважувати, кому потрібна наша допомога, хто поруч старший або хворий, щоб поступитися місцем тому, кому воно більш потрібне, — означає зробити дуже важливий крок у своєму духовному розвитку.

Є ще одна властивість любові — чистота. Чистота тілесна, чистота духовна. Здається, французи першими висловили тезу: мова — душа народу. Наскільки чиста мова — настільки чиста душа. Тож якою є узагальнена душа сучасного українця, коли переважна більшість молоді обох статей говорить суржиком та вживає лайливі слова? Проблема вживання лайливих слів, насмілюся стверджувати, — одна з ключових проблем українського сьогодення. Лайка не стільки негативне культурне явище, як явище загальної духовної деградації. Лайка, особливо те, що ми називаємо матом, принижує гідність людини, ображає Бога. Крім того, лайка несе агресію і деформує генну структуру всього живого. Про це переконливо свідчать численні наукові дослідження. Тому, поряд із роз’яснюванням важливості поступатися місцем старшим в транспорті, не менш важливо пояснювати і в школі, і в церкві, і в засобах масової інформації про шкоду лайки та про користь гарної мови.