Хепі-енд і співчуття

На «круглому столі» в Музеї книги літературознавець і дитяча письменниця Валентина Вздульська розповіла про міжнародний досвід видань для дітей про війну, ознайомила з особливостями сприйняття книги в різних вікових категоріях. «Розповісти про війну три-п’ятирічним складніше, ніж восьмирічним, — зазначила вона. — Малі діти ще не можуть самостійно переживати негативні емоції, їм потрібен хепі-енд. Герой має бути або добрий, або злий, добро має перемагати. Вони ще не можуть сприймати точку зору інших». Пані Валентина навела приклад книжки-картинки для найменших читачів «Навіщо?». Ось жабка нюхає квіточку. З нірки вискакує мишка з парасолькою, бачить квіточку і кидається до жабки, щоб забрати. Жабка обурена, йде до ставка, кличе побратимів, усі йдуть війною на мишку. Мишка кличе своїх. Ескалація конфлікту. І кінець: обгоріле поле, жабка в мишки відібрала поламану парасольку, мишка сидить із пошматованою квіточкою. І питання: «Навіщо це все?».

У 6—7 років діти вже здатні зрозуміти різницю між учора й позавчора, але ще не надто розуміють, що таке історія. Починає розвиватися емпатія, вони вчаться співпереживанню. Яскравий приклад книги для цього віку — «Книжка про масляну війну» Дональда С’юз. «Це фантастична історія про два племені, що носять різний одяг і переділені стіною, яка нагадує Берлінську, — розповідає Валентина Вздульська. — Вони ворогують, бо одне плем’я їсть бутерброди маслом доверху, а інше — маслом донизу. Конфлікт загострюється, врешті племена виготовляють страшну зброю. Тут немає хепі-енду. Фінал відкритий: два генерали чекають, хто перший вдарить смертельною зброєю по сусідньому племені».

Як дітям 5 — 7 років розповісти про терористів, які зруйнували будинки? Книжка «Пожежний човен» (2002) написана за реальними подіями. Це історія про човен, спущений у 1930-х і «відправлений на пенсію» в 1990-ті. Реставратори зробили з нього туристичний човен. Коли 11 вересня в Нью-Йорку був зруйнований Всесвітній торговий центр, лише цей човник міг наблизитися туди і 80 годин поспіль гасив пожежу.

Діти 7 — 8 років уже можуть сприймати негативний фінал, думку іншого, — продовжує пані Валентина. Вони сприймають гумор і концепт часу — їм уже можна давати прості біографії, історичні події, розповіді про смерть, ворога як людину і пропонувати звертатися до додаткової інформації в енциклопедіях і словниках. До прикладу, книга «Вибух у Хiросімі» подружжя художників Марукі (1982). Про те, як дівчинка з батьками снідає і в цей момент стається вибух. Або «Мир починається з тебе» — поетична книжка-концепт, присвячена темі миру. «…Усі люди різні, їм потрібні різні речі… Мир — це мати можливість бути різними і давати можливість відрізнятися іншим», — перекладає пані Валентина.

Українська дитяча письменниця Оксана Лущевська на початку серпня опублікувала дослідження «5 дитячих книжок про війни в усьому світі». Передовсім вона пропонує книгу «Попри складнощі» Маржоліжин Хоф, про Кікі — доньку військового лікаря. Одного дня її батько зникає. Усе, що матері Кікі вдалося довідатися, це що той, можливо, втратив ногу, але досі невідомо, де він… Або «Історії війни: справжні оповідання Першої і Другої світової війни» Пол Довсвелл — це збірка оповідань про людяність і цінності, збережені упродовж двох світових воєн. Цю книгу рекомендують школам для вивчення літератури разом з історією або іншими соціальними науками.

Чудова книга для дітей від 10 років — «За що ми боремося? Конфлікт, війна і мир» Ніні Волкер. Чому трапляються війни? Чому ми не здатні зупинити їх? Тут є карти і схеми, пояснення термінів.

«На Заході дуже багато книжок на тему війни, але більшість написано з позиції того, щоб застерегти від агресії когось, хто міг би її спричинити, — каже Валентина Вздульська. — Але небагато книжок подають позицію, коли ти вже є потерпілим від агресії і як діяти в цій ситуації». Утім, як говорить Норман Казінс: «Війна є винаходом людського розуму. Людський розум може винайти і мир».