Жити без боргів

Народне прислів’я каже: «у невмілого руки не болять». Теперішній український уряд є прикладом того «невмілого», у котрого не болять ані руки, ані душа за народ, змушений жити у злиднях. Адже до праці у Кабміні запрошують за «квотним принципом», замість ретельно добирати професіоналів. Результат проявляється відразу.

Борг уряду дорівнює річному надходженню до держбюджету

На сьогоднішній день уряд позичає нечувані суми. Якщо розділити державний борг України, який сягнув уже 945,77 млрд.грн., на всіх громадян, iз пенсіонерами та немовлятами включно, вийде, що кожен iз нас має віддати закордонним кредиторам 22,5 тисячі гривень. Питання: куди влада витрачає кредитні кошти, за які нам і нашим дітям іще розплачуватися протягом мінімум 15 років?

Це питання порушила Світлана Фабрикант, заступниця голови партії Сергія Тігіпка «Сильна Україна». У партії неодноразово підкреслювали: жити лише у борг не можна, це безвідповідально та небезпечно. Фабрикант наголошує: обсяг державного та гарантованого державою боргу з початку року збільшився аж на 361 млрд. грн.

Порівняємо цю цифру з іншою. Обсяг доходів держбюджету становить 372,9 млрд. грн., iз них податкові надходження становлять без малого 300 млрд. грн. Отже, замість виробляти продукт та отримувати за нього прибуток Кабмін Яценюка примудрився лише за вісім місяців поточного року влізти у борг, що практично дорівнює річному надходженню коштів до бюджету.

Проте де ж поділися ці кошти? Золотовалютні резерви країни не зросли (хоча за допомогою позики ми могли б стабілізувати гривню). На кореспондентських рахунках державного казначейства мізер — близько 10 млрд. грн., тобто гроші перебувають де завгодно, але тільки не в бюджеті. Можливо, на запозичену валюту відбувається таке необхідне зараз кредитування промисловості? Ні, немає і цього.

Загалом ситуація складається загрозлива: якщо в 2013 р. обсяг боргу був трохи більше 40% ВВП, то зараз він дорівнює 63,7% ВВП. Недарма британський журнал «Економіст» назвав Україну і Венесуелу країнами, які ближче всіх до дефолту. Уряд повинен негайно відзвітувати про використання запозичених коштів. Вказати, куди пішли ці гроші та які причини спонукали Кабмін позичати у таких обсягах, вважають у партії Тігіпка.

Підтримка імпорту — це політика минулого

«Сильна Україна» акцентує на тому, що запорука нашого успіху — у підтримці вітчизняного виробника. Дуже багато чого з того, що ми купуємо за кордоном, Україна може і повинна виробляти самостійно. Але у переході на товарну незалежність дуже важливою є роль держави, підкреслює лідер «Сильної України» Сергій Тігіпко. Й почати треба з мінімального захисту внутрішнього ринку в рамках прав і можливостей СОТ. Кінцева ж мета уряду має полягати в тому, щоб імпортерам було вигідніше відкрити складальні лінії в Україні, ніж везти до нас готову продукцію. За допомогою програми iмпортозаміщення ми за п’ять років зможемо отримати надбавку ВВП у розмірі 30 млрд. доларів, тобто збільшити валовий внутрішній продукт на чверть.

Подивимось на ситуацію з імпортом. За перші 7 місяців 2014 року Україна ввезла товарів на 32,5 млрд. доларів. З урахуванням того, що в найближчі місяці нам доведеться іще купувати газ, загальний обсяг імпорту за рік може досягти 60 млрд. Уряд мав би поставити перед собою завдання: протягом 5 років закрити половину імпорту товарами власного виробництва.

Та чи бачимо ми від уряду програми імпортозаміщення? — запитує Сергій Тігіпко. Ні. Натомість ми бачимо скасування утилізаційного збору для імпортних автомобілів. У будь-якій іншій країні вже давно було б порушено питання про те, чому уряд виступає лобістом іноземного товаровиробника? «Це корупція або некомпетентність», — коментує Сергій Тігіпко, додаючи, що аналогічний стан справ спостерігається й по інших групах товарів.

А особливо — там, де виробництво знаходиться в руках олігархів. Звісно, iз загального негативного правила існують і позитивні винятки. Такі підприємства, як «Біосфера», яке нещодавно відвідав політик, — невеликі, інноваційні, швидкі — можуть задовольнити попит українського споживача. Для цього потрібні лише дві речі: 1) підтримка таких підприємств (держзамовленнями, податковими пільгами та кредитами) і 2) підтримка споживача — відновлення соціальних стандартів, зміцнення гривні, наголошує Сергій Тігіпко.